Рівно два роки тому в анексованому Криму було затримано російськими спецслужбами фрілансера Крим.Реалії, громадянського журналіста Владислава Єсипенка. Його історія стала ілюстрацією політики російської влади щодо викорінення свободи слова та незалежної журналістики на Кримському півострові, заявляють правозахисники. Що сталося за цей час і як рідні та міжнародне співтовариство домагаються звільнення Владислава Єсипенка, розповідаємо у матеріалі Крим.Реалії.
10 березня 2021 року українець Владислав Єсипенко із Кривого Рогу, позаштатний журналіст Крим.Реалії, який кілька років допомагав редакції висвітлювати ситуацію на півострові, перестав виходити на зв'язок із рідними. Незабаром у ФСБ показали відеокадри із затриманням журналіста, звинувативши його у «зв'язках з українськими спецслужбами» та «зберіганні й перевезенні боєприпасів».
Майже місяць до Владислава Єсипенка не допускали незалежних адвокатів. А адвокат за призначенням не помітила на ньому слідів тортур і не відреагувала на заяви про це.
Як тільки незалежним адвокатам вдалося домогтися зустрічі з журналістом, він про все їм розповів. Єсипенко стверджує, що його жорстоко катували електрострумом і били, щоб він обмовив себе. Проте провину журналіст не визнає.
«У чекістів є онуки, які вчиняють так само»
У ФСБ інформацію про тортури щодо Владислава Єсипенка та інших політв'язнів публічно не коментують.
Незважаючи на публічне звинувачення журналіста у «зборі інформації на користь спецслужб України», в обвинувальному акті цей епізод відсутній. Засудили його лише за зберігання боєприпасів.
На початку лютого 2022 року, незадовго до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, підконтрольний Москві Сімферопольський районний суд засудив Владислава Єсипенка до шести років позбавлення волі та штрафу 110 тисяч рублів.
Його захисту вдалося досягти пом'якшення покарання до п'яти років позбавлення волі та штрафу 110 тисяч рублів. Він має намір оскаржити цей вирок у касаційній інстанції, а також клопотати про умовно-дострокове звільнення журналіста.
Якщо вирок щодо мене буде невиправданим, то вважаю, що це вирок системі, бо в Криму править ФСБВладислав Єсипенко
«1937 року катували та розстріляли мого діда. Склалося враження, що у тих чекістів, які були тоді, у них є онуки, правнуки, які вчиняють так само. Якщо вирок щодо мене буде невиправданим, то вважаю, що це вирок системі, бо в Криму править ФСБ. Я вважаю, що це аксіома, яка не зміниться. Якщо так далі буде, то ця країна не має майбутнього», – заявив Владислав Єсипенко у своєму «останньому слові» перед винесенням вироку.
Станом на сьогодні він перебуває у Керченській виправній колонії №2.
Українська влада та правозахисники вважають переслідування Владислава Єсипенка політично вмотивованим.
За даними Кримської правозахисної групи, у Криму з 2014 року не менше 16 громадян України засуджено за такими ж звинуваченнями – у «шпигунстві» та «диверсіях».
«У цих справах зафіксовано незаконні методи ведення слідства та застосування тортур для отримання свідчень визнання, порушення презумпції невинуватості, поширення ФСБ РФ через російські ЗМІ «відеовизнання», – стверджують у КПГ.
Вирок Владиславу Єсипенку засудили влада України, а також представники міжнародної спільноти. Вони вимагають від Росії його звільнення.
Президент RFE/RL Джеймі Флай назвав цей суд «пародією» та закликав «негайно повернути додому» Владислава Єсипенка.
На підтримку журналіста виступили українські культурні діячі та небайдужі українці.
«На конструктивні розмови з Росією надії немає»
За визволення Владислава Єсипенка з першого дня його затримання у Криму активно бореться його дружина Катерина Єсипенко. Вона змушена без чоловіка виховувати їхню доньку Стефанію. Із семи років дівчинка разом із мамою бере участь у правозахисних заходах, виходить на публічні акції на підтримку батька, щоб розповісти про нього світові.
«Відправляючи таких українців, як Владислав, за ґрати, російська влада забирає шанс у громадянського суспільства на те, щоб піднятися проти Кремля та його війни. Я нескінченно поважаю Владислава і робитиму все, щоб його робота тривала», – заявила Катерина Єсипенко на міжнародному саміті «Кримська платформа» у Хорватії в жовтні минулого року.
Вона розповіла Крим.Реалії, що після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, комунікація з Владиславом Єсипенком значно погіршилася.
Треба розуміти, що тюремний телефонний зв'язок прослуховується, і багато чого Владислав не може сказатиКатерина Єсипенко
«Немає можливості тепер з ним листуватися, тому що немає можливості оплачувати ці листи в Росії. І дзвінки здійснювати також практично неможливо. Адвокат до Владислава їздить, але їхні зустрічі відбуваються за ускладненою процедурою. Владислав зателефонував минулого тижня, вперше за довгий час. Сказав, що почувається нормально. Говорить, що зв'язку з ним не було, бо адміністрація блокує можливість телефонувати. Але треба розуміти, що тюремний телефонний зв'язок прослуховується, і багато чого Владислав не може сказати», – повідомила Катерина Єсипенко Крим.Реалії.
Вона каже, що, попри все, не припинить домагатися звільнення чоловіка.
Я не маю права опустити руки, бо треба звільняти і мого чоловіка, і всіх наших політв'язнівКатерина Єсипенко
«Мені завжди здається, що я роблю мало, тому що немає кінцевого результату, якого я домагаюся – визволення чоловіка. Вся робота націлена саме на якнайшвидше його звільнення. Бувають періоди, коли відчуваєш сили, щоб усіх перемогти і досягти всього, а іноді здається, що вже нічого не можеш. Але я не маю права опустити руки, бо треба звільняти і мого чоловіка, і всіх наших політв'язнів. Минулого місяця ми втратили двох людей, які померли у російських колоніях. Це та ситуація, коли ми не встигли, десь недопрацювали, десь нас не вистачило, щоби звільнити наших людей до того, як Росія їх убила», – каже дружина журналіста.
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну до випробувань сім'ї Єсипенка додалися ракетні атаки Росії та інші воєнні загрози. Проте саме російська війна проти України дає Катерині Єсипенко надію на якнайшвидше звільнення чоловіка.
З нашою перемогою почнуть активніше розглядатися гуманітарні питання, в мажах яких наших політв'язнів повернуть в УкраїнуКатерина Єсипенко
«Зараз у країні війна і в когось більше горя, ніж у мене. Я не маю права говорити, що моя ситуація найгірша чи мені дуже погано. Бо іншим ще гірше. Я розраховую лише на Збройні сили України. Вірю, що з нашою перемогою почнуть активніше розглядатися гуманітарні питання, в мажах яких наших політв'язнів повернуть в Україну. На якісь конструктивні розмови з Росією надії немає. А в те, що ми переможемо у війні та повернемо своїх людей, я вірю більше», – сказала вона.
Журналіст: робота після ув'язнення
Поки Владислав Єсипенко ув'язнений, його ім'я стало відоме далеко за межами України. Він одержав кілька журналістських премій. Серед них – українська премія за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка, а також відзнака від американського ПЕН-клубу/Barbey Freedom to Write («Свобода писати»).
Торік йому також призначили міжнародну премію Free Media Awards, яку вручають журналістам та ЗМІ Східної Європи, які відзначилися «професіоналізмом і громадянською мужністю». Премію для Владислава Єсипенка отримали його дружина та донька на церемонії в Нобелівському інституті в Осло (Норвегія).
Чому Влад вирішив знімати репортажі в окупованому Криму? Тому що він знав, що майже ніхто цим не займається, це ризикованоКкатерина Єсипенко
«Отримання вже другої премії для Владислава цього року – це найкраща відповідь тим нелюдям, які піддавали його тортурам і казали, що його робота нічого не варта. Чому Влад вирішив знімати репортажі в окупованому Криму? Тому що він знав, що майже ніхто цим не займається, це ризиковано і вважає, що люди заслуговують знати правду, знати, що там відбувається. Тому що в результаті анексії Криму нова влада формувала свій авторитарний режим і лише посилила переслідування українців, що спричинило нові вбивства, тортури та інші форми насильства», – заявила на церемонії Катерина Єсипенко.
Перебуваючи у СІЗО, Владислав Єсипенко продовжує журналістську діяльність. У лютому минулого року він узяв інтерв'ю в Костянтина Ширінга, який теж опинився в ув'язненні за звинуваченням у «здійсненні шпигунської діяльності» в Криму.
Через рік після арешту Костянтин Ширінг помер, не отримавши належної медичної допомоги. Історія про нього, опублікована завдяки Владиславу Єсипенку, стала можливістю для суспільства дізнатися про цю людину як ще один приклад російських репресій.
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну історія Владислава Єсипенка допомагає українським активістам збирати кошти на потреби Збройних сил України.
