Кримчанин Петро Рух вдруге змінює цивільне життя на військове, щоб захистити Україну від російського вторгнення. Письменник та колишній землероб вперше взяв до рук зброю після російської анексії Криму – захищав Україну на Донбасі. Під час повномасштабного вторгнення Росії він знову – на службі у ЗСУ. Між військовими операціями пише вірші та мріє повернутися до Криму, який, як зізнається військовослужбовець, досі йому часто сниться.
Крим.Реалії продовжують серію матеріалів про кримчан, які захищають Україну зі зброєю в руках під час повномасштабного вторгнення. Ми вважаємо важливим розповісти ці історії, які спростовують твердження російської пропаганди про те, що всі кримчани підтримують Росію. Ці приклади також демонструють, що на захист України під час російської військової агресії стають жителі різних регіонів країни, у тому числі й вихідці з окупованих територій.
«Кримські друзі прокляли мене як «фашиста»
Петро Рух родом з Євпаторії, мешкав у селі Прохладне (Мангуш) Бахчисарайського району. З дитинства пише вірші та публікується на різних ресурсах. Кримчанин жив на Кримському півострові 43 роки, займався літературною діяльністю та розвивав власне господарство – землеробство, садівництво і вирощування худоби.
2014 року Петро Рух змушений був залишити рідну землю через російську анексію Криму.
Переїхав до Києва, де він започаткував власне видавництво – ТОВ «Східноєвропейське видавниче товариство імені Григорія Сковороди». Але бізнесом займався недовго і невдовзі подався захищати Україну в зону проведення АТО на Донбасі. Брав участь у боях у Донецькій області у складі першої окремої танкової Сіверської бригади ЗСУ, був розвідником.
Я втратив тоді майже всіх своїх кримських друзів і тепер живу повністю у новому середовищі
Кримчанин каже, що після того, як узяв до рук зброю, щоб захищати Україну, він втратив багатьох кримських друзів.
«Коли я виїхав із Криму і пішов воювати, всі мої друзі, яких я нажив за 43 роки життя в Криму, за винятком двох людей, прокляли мене в соцмережах як «фашиста» і «нациста-бандерівця». З ними я не підтримую стосунки. Тобто я втратив тоді майже всіх своїх кримських друзів і тепер живу повністю у новому середовищі», – розповів він Крим.Реалії.
Повернувшись із зони бойових дій, Петро Рух був зарахований до оперативного резерву ЗСУ, займався громадською та політичною діяльністю. 2019 року балотувався у народні депутати України за списком партії «Рух нових сил Михайла Саакашвілі», але депутатом тоді не став.
Петро Рух кілька років мешкає у Чернігові, де створив родину. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну кримчанин очолював місцеве відділення неурядової організації «Офіс простих рішень та результатів» Національної ради реформ за президента України.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну застало його вдома у Чернігові. Це місто суттєво постраждало внаслідок масованих обстрілів російської армії. Вона намагалася захопити Чернігів, та не змогла цього зробити.
Служба з «Градами» та ракетами
Про свій перший день повномасштабної війни Росії проти України Петро Рух розповідає так: «23 лютого я зателефонував до військкомату, представився, сказав, що готовий у разі потреби прибути до військової частини, у складі якої я брав участь у бойових діях на Донбасі, на свою посаду. Мені сказали, що чекають на мене наступного дня о 9:00. Наступного дня я прокинувся о 5:00 ранку, одразу переглянув новини, дізнався, що повномасштабне вторгнення армії Росії в Україну почалося, зокрема, з території Білорусі на Чернігівщину. Поки я снідав, мені зателефонували з військкомату, сказали, що чекають на мене якнайшвидше, при собі треба мати необхідні речі та їжу на кілька днів. Я зібрався і пішов до військкомату».
Петра Руха тоді відправили не у військову бригаду, як він хотів, а у підрозділ територіальної оборони ЗСУ. У ніч проти 25 лютого він вирушив на посилення охорони «Градів» дивізіону реактивної артилерії першої танкової Сіверської бригади.
«Мої обов'язки були набагато ширші, ніж охорона. Моєю службою було вантажити ракети зі складів і заряджати ними «Гради», і добу через добу охороняти їх на вогневих позиціях, поки наші військові чекали на момент, щоб завдати ворогові найбільш руйнівних ударів. Це було найкращим бойовим досвідом цього року, бо наші «Гради», при яких я працював, знищували безліч ворогів та їхньої техніки», – каже кримчанин.
Воєнні вірші й таємна служба
Сім'я Петра Руха під час наступу російських військ на Чернігів залишалася у місті. Його дружині та сину вдалося виїхати до Києва наприкінці березня. Незабаром, коли ЗСУ звільнили Чернігівську область, вони повернулися у свій дім, який не постраждав від обстрілу.
Перебуваючи на військовій службі, Петру Руху вдалося створити цикл своїх воєнних віршів, який він назвав «Для захисту життя, любові та краси». Чимало віршів датовано березнем, коли кримчанин «заправляв» українські «Гради» ракетами, а російська армія стояла під його містом і бомбардувала вулиці Чернігова.
На початку квітня російські військові після масштабних втрат залишили Чернігівську область. Влада Росії назвала це «жестом доброї волі».
Петра Руха перевели на інші бойові завдання. Свою нинішню діяльність на службі ЗСУ він називає «військовою таємницею», тож не розкриває її.
Сни про війну у Криму
Петро Рух підтримує плани влади України щодо повернення Криму під контроль України. На його думку, півострів має бути деокупований військовим шляхом, як і інші території України, захоплені Росією.
З весни 2015 року, мені регулярно сниться, що я воюю проти росіян у моєму рідному Криму
Криманин зізнався Крим.Реалії, що йому багато років сниться «війна в Криму».
«Починаючи з весни 2015 року, мені регулярно сниться, що я воюю проти росіян у моєму рідному Криму. Тепер ці сни мені сняться частіше. Прокидаючись після таких снів і читаючи новини про кошмари, які чинять росіяни в Криму, я постійно думаю: як ми житимемо з проросійським населенням мого улюбленого півострова після його деокупації», – каже він.
Після повернення Криму під контроль України розвивати півострів необхідно, спираючись на кримськотатарський народ, упевнений Петро Рух.
Має бути розроблена концепція кримськотатарської ідентичності Криму
«Деокупація Криму – лише перший крок, який ми маємо зробити. Після цього необхідно надати кримським татарам можливість зробити Крим територією своєї національної культури, всім населеним пунктам необхідно повернути їхні історичні назви. Має бути розроблена концепція кримськотатарської ідентичності Криму. Без цих заходів нічого хорошого в Криму не буде, і ми матимемо безліч проблем із проросійським до мозку кісток населенням. Єдине правильне рішення, яке я бачу: влаштувати в Криму все так, щоб господарями в ньому були кримські татари, які вкотре довели свою непокору московському режиму. Цей народ любить Крим, ставиться до нього, як до святині та мріє зробити його знову тим земним раєм, яким він був до того, як росіяни знищили все, що створювалося століттями», – вважає Петро Рух.
Він каже, що «сподівається взяти особисту участь у деокупації Криму, про яку мріє».
Перемогу України в повномасштабній війні з Росією Петро Рух бачить у знищенні всіх військових формувань Росії на території України включно із Кримом та повернення до кордонів країни станом на 1991 рік. Крім того, на думку кримчанина, Росія має «виплатити Україні контрибуції та репарації за всі збитки, завдані громадянам України та державі».
Влада Росії заперечує, що міжнародний тиск і втрати на військовому фронті здатні позначитися на ситуації у цій країні. Вони стверджують, що «спеціальна військова операція» (так у Росії називають своє повномасштабне вторгнення в Україну – КР) триватиме «до виконання всіх її завдань».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
