24 лютого 2022-го для когось мав і забарвлення щастя, любові, був відліком початку відпустки чи подорожі з сім’єю. Хоча того четверга багато хто вже перебував в очікуванні російської атаки, все ж українці планували події, які не можна було перенести. Донбас.Реалії (проєкт Радіо.Свобода) поговорили з тими, чиї плани Росія кардинально змінила рік тому.
Купили торт, надули повітряні кульки, запросили друзів і мали піти у дитячий парк розваг: із такими планами лягала спати родина Счастлівцевих із Сум – Андрій, Наталя та донька Софія – 24 лютого 2022-го дитині виповнювалося 7 років.
«Нам хотілося, коли дитині виповниться 7 років – це відсвяткувати грандіозно! Ми покликали на день народження Софії багато діточок, їхніх батьків, наш тато повернувся із закордонного відрядження. Ми забронювали собі ігрову зону, у нас мали бути аніматори, ведучі, велике свято для дитини. А прокинулися ми від перших вибухів: ми ж прикордонна з Росією зона, то усі наші плани пішли шкереберть. І найгірше, що ти не можеш зорієнтуватися, що тобі робити, бо у тебе в голові ще сценарій святкування, який мав бути 24 лютого», – розповідає матір іменинниці Наталя Счастлівцева.
Аби не налякати доньку, Наталя та Андрій того дня так і не розповіли, що відбувається в Україні. Та пригадуючи початок того дня, іменинниця пригадує страх в очах батьків.
«Пам’ятаю, як мене розбудили, коли ще тільки світало, мама і тато були налякані, ми почали кудись збиратися, хотіли виїхати, але не вийшло, бо у місті було багато машин, всі кудись їхали. Ми застрягли. Я узяла з собою подаровану іграшку, торт, і ми поїхали з Сум», – розповідає Софія, якій 24 лютого минулого року виповнилося сім.
Чаювання у підвалі
Счастлівцеви встигли доїхати до селища Низи, що лише за 20 км від Сум. Далі їхати було небезпечно, бо трасою тягнулася колона російських танків на Київ.
«В тому селищі ми поставили торт, який забрали із собою, дістали чашки, зробили чай, і щоб ви розуміли – тільки ми заварили чай – почався такий гул, мені тоді здавалося, що все повітря дрижить, я раніше такого ніколи не чула. Нам сказали – іде колона. То замість привітань і чаю ми побігли в укриття, там під гаражами виритий такий підвал-бункер, він земляний, але була лампочка. І я пам’ятаю, що там були ікони, і я молилася, щоб ми всі залишилися живі», – пригадує Наталя.
Наша розмова з родиною відбулася напередодні 24 лютого, Софія Счастлівцева помітила: боїться, аби не довелося і цей день народження святкувати у підвалі. На питання, що хотіла б отримати в подарунок, відповідає:
«Я хочу іграшкового ведмедика, але ще більше, щоб тато приїхав, зараз він служить добровольцем в ЗСУ», – розповідає дівчинка.
Останній літак в Україну
Війна киянки Юліъ Сташук розпочалася в таксі. Вона встигла повернутися до України з відпочинку за 40 хвилин до перших вибухів.
«Я мала відпочивати на Шрі-Ланці з 11 по 24 лютого. Те, що назріває війна, зрозуміло, що я чула: мені кожен день телефонували батьки, хвилювались, як все це буде. Я теж хвилювалася, але ніхто в це не вірив, і я теж не вірила. Я, за планом, вилетіла в ніч з 23 на 24 лютого додому зі Шрі-Ланки. Ми чомусь дуже швидко долетіли, пройшли паспортний контроль і нам видали багаж. А вже їдучи в таксі, я почула перші вибухи. Питаю у таксиста, він такий літній дядечка був: що це таке? А він каже: це почалася війна, дитинко», – пригадує Юлія Сташук.
Абсурдність ситуації для родини Юлії полягала ще й в тому, що 23 лютого її батькові був Ювілей – 75 років. Але Юлія, як старша дочка, попросила змістити дату святкування на один день, дочекавшись її з відпочинку.
«Якби вони відзначили його на день раніше – свято ще було б, а наступного дня вже нікому нічого не треба було. Батьки живуть за Києвом, і я пам’ятаю день, коли я просто вийшла на вулицю в двір, там, де курочки живуть, і пам’ятаю цю картину: в курнику стояв торт, замовлений для тата, а його просто клювали кури, розумієте абсурдність цієї ситуації», – каже Юлія Сташук.
Весілля у війну
Окрім днів народження, на 24 лютого планувалося чимало реєстрацій шлюбів.
«24 лютого у нас планували зареєструвати шлюб 12 пар. Вранці того дня ми сконтактувалися з усіма бажаючими, для яких була призначена церемонія, і попередили про перенесення. Спочатку очікували, що це буде на пару днів», – розповідає Марина Маркевич, керівник офісу сервісу «Готово».
Як скалися долі усіх 12 пар – у центрі сказати не можуть. Частина з них таки розписалися через пів року, а частині так і не судилося узяти шлюб.
«Були пари, які 24 числа не змогли зареєструвати свій шлюб, і в декого кардинально змінилися плани та долі, тому вони не розписані й досі», – каже Марина Маркевич.
Вже згодом, адаптувавшись до життя в умовах бойових дій, українці, навпаки, почали частіше укладати шлюби. Ось як це було у буремному 2022-му:
«Ми готові одружитися, навіть якщо над нашими головами летять ракети». «Весільний бум» на тлі війни (фотогалерея)
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
