Моніторинг світових ЗМІ свідчить, що повідомлень про війну в Україні стає менше. Телеканали кажуть про події побіжно. Газети публікують красномовні фото розбомбленого Харкова поруч із зображеннями поваленого вітром дерева.
Маріуполь згадують в контексті знищених російською авіацією Алеппо в Сирії чи Грозного в Чечні – мовляв, не перше місто, а може і не останнє.
Паралельно з’являється все більше публікацій про страждання невинних росіян, які не зможуть придбати меблі IKEA і парфуми Еstee Lauder.
Українці дивуються: чому так відбувається?
До сотень знищених танків під Миколаєвом та Сумами щодня додаються нові. До сотень полонених російських строковиків та знищених російських генералів щодня додаються нові. Рахунок убитих окупантами українських дітей жахає.
Біженці з усіх областей тікають до кордонів країн Європейського Союзу. Україна у вогні.
Отже, війна триває.
Набирає усе страшніших форм. В обложених російськими агресорами містах люди реально помирають від голоду, холоду, зневоднення.
Чому ж чимало політиків впливових демократій воліють говорити про опустелення в Ефіопії, а не про варварське збройне опустелення в центрі Європи, поруч з власними межами?
Схоже, їм незручно сказати своїм виборцям страшну правду: вони бояться.
Вони просто бояться, що Україні потрібно не лише допомагати, а й потроїти допомогу.
Вони бояться пояснити своїм громадянам, що Російська Федерація веде війну на знищення українського народу і української державності.
У двадцять першому сторіччі телевізоване знищення великої демократичної європейської країни псує їм настрій і заважає продовжувати Business as usual.
Є й такі, котрі з нетерпінням чекають коли врешті Україна перестане опиратися і погодиться на капітуляцію. Мовляв під Путіним, чи ні – все одно там вирощуватимуть пшеницю, соняшник, добуватимуть руду. І дешево експортуватимуть в Європу й Азію.
Наслідки обстрілів Подільського району Києва (фотосвідчення)
Путін воює із Заходом на землі України
І ті, й інші жорстоко помиляються. Міністр Лавров відкритим текстом сказав днями про напад: «Це не про Україну», а про політику Заходу щодо РФ.
Зі знищенням України (яку запланував Кремль і яку зупиняє Київ) Москва не насититься, як би не сподівалися ті, хто соромливо забуває про стотисячні російські орди у палаючих степах України.
Рятуючи українське «сьогодні» євроатлантичне суспільство рятує своє власне «завтра». Більше сучасної зброї вмілому й мотивованому українському воїнові дає більше шансів на перемогу демократії над фашистською Росією.
А щодо тих, хто чекає на американські парфуми у Петербурзі чи Саратові, то це найменше можливе покарання за їхню терплячість до диктатури і покірне служіння загарбницьким діям їхнього керівництва.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
