Битви за Покровськ та Куп’янськ, виробництво українських крилатих ракет «Довгий Нептун» та «Фламінго», зміни у тактиці боїв: Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) разом із експертами підбивають військові підсумки четвертого року повномасштабної війни Росії проти України і намагаються спрогнозувати – до чого готуватись у 2026-му.
Повзучий наступ
Темпи наступу армії РФ до кінця 2025 року помітно прискорились. За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), у листопаді війська країни-агресора захопили 700 квадратних кілометрів української території.
Це другий за величиною місячний показник за всю повномасштабну війну після листопада 2024 року, якщо не враховувати перші тижні на початку вторгнення, коли стабільної лінії фронту ще не було. Український проєкт DeepState дає меншу цифру – приблизно 500 квадратних кілометрів за У грудні 2025-го темпи просування армії РФ знизились – за даними аналітиків, вони були на 12% менші, ніж у листопаді.
Цей рік став роком гасіння пожежАндрій Ткачук
«Цей рік став роком гасіння пожеж. Покровсько-Мирноградська агломерація, Куп’янськ, Гуляйполе, Добропілля, Дніпропетровщина. Чи могли би ми передбачити певні дії росіян на певних відтинках фронту? І аналітики, і військові оглядачі, і самі військові в соцмережах неодноразово писали, аналізуючи, що можна чекати від наступних дій росіян. Впродовж цілого року ми бачили ці повідомлення. Проте вони або ігнорувалися, або ж не сприймалися. На жаль, наш управлінський підхід бажає кращого», – каже офіцер ЗСУ, політолог Андрій Ткачук.
На його думку, одна з ключових прогалин – відсутність «стратегічних наріжних поглядів на ведення бойових дій».
«У нас на четвертий рік повномасштабки навіть воєнної доктрини немає, яка б чітко визначала – а що ми робимо на полі бою? Виборюємо свої території чи остаточно виснажуємо ворога? Це велика проблема, яка йде з самого верху», – пояснює він.
За підрахунками DeepState, за весь 2025 рік Росія окупувала 4336 квадратних кілометрів української території – приблизно 0,72% від усієї площі України. Оцінки ISW трохи відрізняються: 4831 квадратний кілометр, або ж 0,8% за минулий рік. Це більше, ніж за 2024-й.
За 2024 рік, за даними ISW, російські війська захопили 4168 квадратних кілометрів; підрахунки «Мілітарного» за той рік на основі мапи DeepState – понад 3600.
Таким чином вже другий рік поспіль агресору вдається нарощувати темп просування, порівняно з попереднім роком. У 2023-му, за оцінками «Мілітарного» на основі даних DeepState, російські війська захопили 540 квадратних кілометрів.
«Що стало ключовим і наріжним у 2025 році з боку росіян? Кілька елементів. По-перше, використання малих піхотних груп. Інфільтрація ворогом повз наші позиції, не лобові атаки, які вони проводили раніше. Вони втрачають не менше, але тепер у них є певні успіхи... По-друге, вони починають нас переганяти в технологічних перегонах. Створили свої Сили безпілотних систем, які суттєво впливають на хід бойових дій», – зазначає Ткачук.
Але оскільки загалом армія РФ захопила минулого року менше за 1% території України, говорити про нестабільність лінії фронту недоречно, вважає експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.
«Якщо опуститися на тактичний рівень, де, власне кажучи, у противника і є просування, то ми можемо побачити, що найбільш загрозливим виглядають на сьогодні Олександрівський і Гуляйпільський напрямки», – каже експерт.
Щоб зупинити просування російських військ, зазначає він, Силам оборони необхідно збільшити щільність військ на цих двох напрямках.
«Після завершення боїв за Куп’янськ і можливе відкидання противника на східний берег Осколу там вивільняться певні військові частини. Коли будуть завершені бої на Покровсько-Мирноградському плацдармі, там теж вивільняться війська шляхом того, що протяжність лінії фронту скоротиться. І сили можуть бути введені в операцію в районі Гуляйполя та населеного пункту Покровське», – припускає Кевлюк.
Харківщина та Сумщина
Однією із головних битв 2025 року стала битва за Куп'янськ Харківської області. Навесні та влітку російські війська створювали плацдарм для подальшого наступу на північ від міста, а вже на початку осені закріпилися у його північній частині. На початок жовтня армія Росії, за оцінками Інституту вивчення війни, контролювала 14% території Куп'янська.
20 листопада начальник Генерального штабу ЗС РФ Валерій Герасимов відрапортував президенту РФ Володимиру Путіну про захоплення міста. Це заперечило українське військово-політичне керівництво (президент України 12 грудня навіть записав відео біля стели на в'їзді до міста), не було і даних об'єктивного контролю, які могли б підтвердити заяву Герасимова.
У нас на четвертий рік повномасштабки навіть воєнної доктрини немає, яка б чітко визначала – а що ми робимо на полі бою?
А у середині грудня Сили оборони контратакували, звільнивши Радьківку, Кіндрашівку, Мирне та північно-західні околиці Куп'янська. Угруповання військ РФ у центрі міста опинилося в оточенні, як повідомили оборонці Куп'янська.
«Окрім тих проблем, які ворог мав раніше, коли річка Оскіл не дозволяла йому перекинути на західний берег важку техніку і здійснювати постачання своїх підрозділів на західному березі Осколу, тепер він ще й змушений відступити для того, щоб зберегти операторів БПЛА, вони так само відійшли за Оскіл, – зазначає Кевлюк. – Це зменшило і дальність, і інтенсивність польотів, плюс несприятливі погодні умови. Ворог, в принципі, вимушений перейти до оборони на цій ділянці».
Навесні українські війська під натиском армії РФ практично повністю вийшли з Курської області. Але спроба Росії розвинути успіх у напрямку Сум провалилася. Умовно стабільною була лінія фронту і на півночі Харківської області.
«Дії противника в Харківській і Сумській областях мали на меті створення буферної зони. В Сумській області ситуація така, що противник за сприятливих для СОУ умов може бути викинутий на свою національну територію. І буферну зону ми будемо створювати з його боку», – прогнозує Кевлюк.
Дії противника в Харківській і Сумській областях мали на меті створення буферної зониВіктор Кевлюк
Щодо Харківської області, за словами експерта Центру оборонних стратегій, Росія змушена обрати для себе оперативні пріоритети, адже наступ в напрямку Великого Бурлука ні з північного напрямку через Вовчанськ, ні з західного напрямку «не дуже вдається».
«Від кордону через населені пункти Амбарне, Мілове, Хатнє – так само відчутного просування немає, тактичні дії в краї локального масштабу, вони ворогу не дадуть нічого», – впевнений Кевлюк.
Дніпропетровщина та Запоріжжя
Охоплюючи Покровськ Донецької області з південного заходу, армія РФ до кінця літа перейшла кордон із Дніпропетровською областю, намагаючись наступати на населений пункт Покровське. Однак серйозних просувань не мала.
Близько 40% усієї захопленої за листопад території України припало на Запорізький напрямок, який тривалий час вважався найбільш стабільним на лінії фронту. До кінця року російська армія впритул підступила до позицій ЗСУ в районі Гуляйполя.
«Противник просувається тут завдяки тому, що має величезну перевагу в живій силі. Відповідно, Гуляйпільський і Олександрівський напрямки дозволяють йому діяти з розмахом, бо місцевість переважно рівнинна, – пояснює Кевлюк. – Найбільш забудовані території, після того, як ми втратили Вугледар, Велику Новосілку і Курахове – вони у противника в тилу. Все це, зокрема, і залишки інфраструктури, в тому числі і транспортні комунікації, ворог може використовувати на свій розсуд».
До того ж, зазначає експерт, російське угрупування військ «Восток» має в своєму складі чотири загальновійськові армії, дві з яких – 36-та і 5-та – «достатньо потужні» і діють з самого початку повномасштабного вторгнення.
Донбас
Основною ареною битв 2025-го залишався Донбас. За рік армія РФ помітно просунулась на Лиманському напрямку та повністю окупувала Сіверськ. Але головними цілями Росії стали Покровськ та Мирноград. У першій половині року бої йшли на підступах до Покровська.
В середині літа у місті вже з'явилися перші військові РФ. Наразі ситуація для Сил оборони вкрай складна, зауважують фахівці. На цьому напрямку, зауважують, Росія зосередила близько 150 тисяч військових – майже стільки ж, скільки залучила на початку повномасштабного вторгнення по всій Україні.
«Покровськ може стати для росіян пірровою перемогою. Скільки ресурсів, скільки часу вже витрачено на те, аби просто зайти в агломерацію і створити суттєві, критичні для нас проблеми», – розмірковує офіцер ЗСУ, політолог Андрій Ткачук.
Покровськ може стати для росіян пірровою перемогоюАндрій Ткачук
Він нагадує: ще на початку 2024 року Росія заявляла, що зможе захопити весь Донбас до кінця 2025-го.
«Навіть у випадку окупації Покровська та Мирнограда серйозного обвалу фронту не буде, тому що ці міста вже давно не виконують роль логістичних хабів. В цьому випадку, вочевидь, вони далі підуть на Добропілля», – припускає Ткачук.
Озброєння
За даними Міністерства оборони, Україна у 2025 році значно наростила обсяги виробництва озброєння. Із 350 нових моделей 87% – це українські зразки. Більшість із них – безпілотні системи, зокрема наземні дрони. Крім того, за словами президента України Володимира Зеленського, до осені Україна збільшила виробництво САУ «Богдана» до 40 штук на місяць.
«На тлі неспроможності виробляти потрібну кількість артилерійських боєприпасів Україна зробила акцент на виробництво дронів і зараз дронізація поля бою є тотальною. І що важливо – суттєву частину БПЛА Україна може виробляти самостійно», – зазначає експерт з озброєння, головний редактор військового порталу Defense Express Олег Катков.
Звертає він увагу і на перехід Сил оборони на 155-й, «західний» калібр. Експерт каже: логіка цілком зрозуміла і пов'язана, в тому числі, зі збільшенням виробництва «Богдан».
Що важливо – суттєву частину БПЛА Україна може виробляти самостійноОлег Катков
«І просто банально 155-й боєприпас – він більш ефективний за потужністю. Він просто геометрично на 10% більше, і там більше вибухівки, він летить далі, він кращий, просто калібр кращий сам по собі», – додає Катков.
Цього року Україна масштабувала виробництво ракет із дальністю до 1000 кілометрів. «Довгий Нептун» – вже застосовується, «Фламінго» – проходить випробування. Їхня мета – підвищити здатність проривати систему ППО супротивника та покращити точність навігації, – каже він.
«В Європі країн, які мають можливість бити на дальність тисячу кілометрів і більше, якщо прибрати міжконтинентальні ракети, – всього три. І лише дві з них – своїм озброєнням – це Велика Британія, Франція і Україна, – зауважує Катков. – Велика Британія при цьому б'є не своєю зброєю, а американськими ракетами Tomahawk. У французів є власні аналоги Tomahawk – МDSN, але в дуже незначній фактичній кількості».
Читайте також: «Це не «Зірка смерті». Три важливих питання про «Томагавки»
Тим часом Україна станом на зараз, навіть не беручи до уваги «Фламінго», вже має власну керовану ракету з дальністю 1000 кілометрів – «Довгий Нептун». До того ж, акцентує експерт, вона запускається і з землі, на відміну від французької МDSN, яка є виключно морською.
«Тобто в цьому випадку «Нептун», мені здається, кращий. І це вже досягнення, що Україна – одна з двох країн Європи, яка в принципі має власне далекобійне озброєння», – резюмує Катков.
Водночас Україна критично залежить від постачання деяких видів озброєння. Насамперед – американських систем ППО.
«Замінити деякі речі просто неможливо. Фізично. Тому що, наприклад, у світі зараз з доступний для України є лише один комплекс, який має об'єктивно доведену ефективність щодо перехоплення балістичних ракет. Це Patriot PAC-3. І ніде, крім США, ракет до нього, як-от МСІ, взяти неможливо», – наголошує експерт з озброєння.
Війна-2026
Українські експерти, з якими говорили Донбас Реалії, не вірять у завершення війни найближчим часом. Кажуть: з боку країни-агресорки немає сигналів, які б вказували на готовність зупинитися. Це означає, що війна Росії проти України триватиме. То якою ж вона може бути у 2026-му?
«Головним завданням для противника залишається повна окупація Луганської і Донецьких областей, – наголошує експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк. – Угруповання військ «Центр», яке ворог зібрав на Покровському напрямку, на сьогодні є найпотужнішим на всій лінії фронту, відповідно, якщо головні сили завдають удар в районі Покровська, це і є пріоритет номер один».
Головним завданням для противника залишається повна окупація Луганської і Донецьких областейВіктор Кевлюк
Угруповання військ «Восток» він називає другим за чисельністю і потужністю.
«Цілком логічно буде припустити, що сам Запорізький напрямок, на якому ворог діє з двох напрямків, Донецьк – Запоріжжя і Оріхів – Запоріжжя – буде завданням номер два, що буде реалізовуватися в першій половині 2026 року. Я би мав у фокусі уваги ці два напрямки», – каже Кевлюк.
«Що станеться після того, якщо ворог візьме, наприклад, Покровськ, тобто, які його наступні дії? Насправді втрата Покровська не призведе до негайного обвалу нашої оборони в Донецькій області. Російські війська навряд чи зможуть здійснити оперативний прорив одразу після падіння міста», – прогнозує офіцер ЗСУ, політолог Андрій Ткачук.
Агресору це не вдасться, пояснює він, через позиційний характер війни, а також завдяки тому, що в Україні є серйозні польові укріплення. Крім того, додає Ткачук, на захід від Покровська просування армії РФ ускладнить і рельєф.
«Водночас падіння Покровська вивільнить значні російські бойові ресурси і резерви. І їх росіяни зможуть перекинути якраз на напрямок Гуляйполя, в східну частину Запорізької та Дніпропетровської областей», – зазначає Ткачук.
Четвертий рік повномасштабної війни можна загалом охарактеризувати як повзучий наступ армії РФ. Попри збільшення темпів окупації української території, фронт не обвалився. Країні-агресорці вдалося досягти лише локальних тактичних успіхів, але заявлених стратегічних цілей вона так і не досягла.
Форум