ЛЬВІВ – Юрій Тарнавський – український та американський письменник, перекладач, лінгвіст-кібернетик відійшов у вічний світ на 91-му році життя, 14 жовтня 2025 року.
Юрій Тарнавський – один із засновників Нью-Йоркської групи, учасник американської групи письменників-новаторів FC2, автор більш як 20 книг. Невдовзі у Львові побачить світ його нова поетична збірка, а це улюблені вірші поета з 1950-х років до сьогодення. Юрій Тарнавський брав участь у процесі підготовки книжки і позитивно відгукнувся про майбутню збірку, яку, на жаль, не побачить.
Юрій Тарнавський дочекався у жовтні цього року виходу англомовної збірки вибраних поезій «Extractions: Selected Poems» – а це 369 сторінок його улюблених віршів.
А ось нова збірка поезії українською мовою побачить світ невдовзі у «Видавництві Старого Лева» у Львові. Письменник бачив фінальну обкладинку і текст, звернувся до українського читача.
Тобто, до свого відходу у вічний світ письменник погодив усі питання щодо виходу поетичної збірки в Україні.
Він сказав, що мета цієї книжки – донести до українського читача твори і підкреслити іспанський вплив, який мала іспанська література на ньогоКатерина Щадило
«Юрій Тарнавський дуже переймався книжкою, постійно був на зв’язку, відповідав на всі запитання, пояснював, якщо нам було незрозуміло, яке значення вклав у слово. Йому було важливо, як буде виглядати книжка, якого формату. Він радів тим, настільки йому вона подобалась. Ми врахували всі його побажання. Я попросила його написати кілька слів для українського читача, він сказав, що мета цієї книжки – донести до українського читача твори і підкреслити іспанський вплив, який мала іспанська література на нього. «Еспанська» він написав, дотримуючись діаспорного правопису. Збірка містить шість блоків віршів з 1956 до 2022 років. Гарна, поважна книжка. В українському видавничому процесі поетичні збірки не виходили впродовж 26 років», ‒ говорить Катерина Щадило, редакторка «Видавництва Старого Лева».
Юрій Тарнавський більшість життя прожив у США. Народився 3 лютого 1934 року, як записано у документах, у Турці Львівської області. Поет під час однієї зустрічі так про це сказав:
«Не пам’ятаю цього, але виглядає, що я народився біля Ряшева (Польща). Мої батьки були вчителі, батько – директором школи і польським резервовим офіцером, мама – вчителькою. Там народилася моя старша сестра, а потім і я. Але записано, що я народився у Турці, мені це повністю підходить».
У 1944 році, коли вдруге просувались до західних областей України радянські «визволителі», родина Тарнавських емігрувала на Захід. Спершу перебувала у таборі Ді-Пі в Німеччині. Там Юрій Тарнавський навчався. А на початку 1950-х, як багато інших українських біженців, сім’я емігрувала до США.
Юрій Тарнавський закінчив Ньюаркський коледж інженерії (нині Нью-Джерський інститут технології), здобувши ступінь бакалавра з електричної інженерії. Працював інженером-електриком, кібернетиком, водночас вивчав теоретичну лінгвістику і здобув ступінь доктора філософії у 48-річному віці. Працював у сфері штучного інтелекту, написав низку наукових статей. З 1992 до 1996 року викладав українську літературу та культуру в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
Юрій Тарнавський, попри те, що великий експериментатор, дбав, щоби українська література була вписана в загальну інтелектуальну і творчу історіюОлена Галета
«Від Юрія Тарнавського я навчилася однієї неймовірної речі, бо мала нагоду працювати в архівах Колумбійського університету. Юрій Тарнавський, попри те, що великий експериментатор, дбав, щоби українська література була вписана в загальну інтелектуальну і творчу історію. Він зумів домогтися створення архіву Нью-Йоркської групи в бібліотеці, рукописній колекції Колумбійського університету. Він передав власні матеріали. Я бачила його конспекти лекцій з української літератури. Він входив до Другої світової війни, і далі літературний процес йшов поза межами України. Він одразу говорив про письменників міграції старшого покоління і молодшого, і після того переходив до того, що діялося в радянській Україні.
Це мені пояснило, як він бачив природу літератури. Адже територія дуже цінна, важлива, але мова ‒ це та територія в літературі, яку неможливо відібрати фізично. Він змінив моє бачення ХХ століття і він, зокрема, пояснив особливість української літератури, навіть коли говоримо про пострадянський простір. 15. А це також визнання великої відповідальності, яку беруть на себе автори, котрі живуть у мові, але не стоять фізично ногами там, на тій землі», ‒ каже Олена Галета, професорка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Франка.
Юрій Тарнавський – автор більш ніж 20 книжок. У 1956 році вийшла його рання поетична збірка «Життя в місті». Роман «Шляхи» побачив світ у 1961 році. Він експериментував з англомовними текстами.
Юрій Тарнавський і поет Богдан Бойчук у 1958 році офіційно заснували Нью-Йоркську групу (хоча можна говорити про цей задум у 1953 році), авангардну українську спілку діаспорних письменників. Неформальне об'єднання з 12 українських поетів і прозаїків еміграції існувало до 90-х років минулого століття.
Юрій Тарнавський був співредактором українського літературного журналу в еміграції «Нові поезії». У Нью-Йоркській групі письменники мали писати тільки українською мовою.
«Ми не були такою унітарною групою. Ми існували і писали й до 1959 року. Не стали іншими й після 1959-го, це було таке умовне названня. Публікація нових поезій гуртувала нас, надавала нам єдності. Останнє видання нових поезій вийшло у 1972 році, після цього ми далі продовжували друкуватися по українських журналах і «Сучасності», але вже із приходом незалежності якось це починало затиратися», – говорив про групу Юрій Тарнавський в одному з інтерв’ю.
Це людина, яка в українській літературі ХХ століття і ХХІ поєднала абсолютно унікальні досвіди, яка вміла жити і творити на довгі дистанціїОлена Галета
«Юрій Тарнавський ‒ це письменник-марафонець. З одного боку, це поет, людина, яка постійно шукає самої природи літератури, а з іншого боку, це людина з дуже раціональним мисленням, навіть технічним. Це людина, яка в українській літературі ХХ століття і ХХІ поєднала абсолютно унікальні досвіди, яка вміла жити і творити на довгі дистанції. Не втрачати дихання, а яка вміла змінити власне дихання, щоби не зійти з дистанції. Це письменник, який приходить в літературу в середині ХХ століття і який залишається зараз, в 2025 році, бо виходять збірки. Людина, яка зуміла потривати в літературі і голос якої не втрачав актуальності», ‒ зауважує Олена Галета.
У Юрія Тарнавського є багато автобіографічної поезії. Як приклад, вірш «Я»:
Я – не поет,
бо мої слова грубі,
як поліна,
і не мистець,
бо мадонни німі до мене,
як чужі фотографії,
і не філософ,
бо не можу читати
ні Канта,
ні Декарта.
Але коли ніч
і коли пече мозок,
що мені робити?
– Коли б я вмів ходити на голові,
я ходив би.
Він був письменником, який «ходив на голові» і багато речей обертав, та показував в абсолютно несподіваних проєкціях. Олена Галета окреслює Юрія Тарнавського, як людину української мрії та американської реальності.
Це була людина, яка уміла єднати світиОлена Галета
«Український досвід, буквальний, як перебування в Україні, проживання в Україні ‒ це досвід дитинства. Далі відбувається становлення в інших реальностях. Я би додала також іспанську емоційність, його захоплення іспаномовною літературою і німецький раціоналізм, де в Німеччині отримував освіту. Він був людиною багатьох світів. Це була людина, яка уміла єднати світи. Україна була місцем, куди він повертався, це місце мало для нього особливий статус. Після проголошення Незалежності він якийсь час мешкав в Україні.
Коли він писав англійською мовою, то велику частину творів сам перекладав українською. Тобто, у свою мову хотів помістити те, що важливо для нього було сказати читачам. Ставлення Тарнавського до України ‒ складне, але це точно неідеалізоване. Це ставлення дуже глибокого вкорінення, такий зв'язок, який може боліти, пекти», ‒ каже Олена Галета.
За поглядами Тарнавський був письменником-модерністом. У 1970 році він написав вірш «Антиукраїна», де, зауважують дослідники, справді тонко окреслив ситуацію і ці поетичні рядки досі звучать актуально і десь боляче зачіпають:
Деякі стараються закрити свою совість
вишивками, які до цього замалі,
інші прикривають її бандурами, як наготу
фіговими листками,
і всі, говорячи, вживають то тут, то там слова
«борщ» і «вареники»,
ніби вірячи в забобон, що вони магічні.
Країно дач дядьків Томів,
де багато нагоди для шлунків робити карієри,
як при зіткненню антиречовини з речовиною,
відбудеться страшний вибух, коли ти стрінешся.
Юрій Тарнавський і загалом Нью-Йоркська група поетів ще очікує глибокого осмислення, як явища, в Україні, наголошує Олена Галета.
Юрій Тарнавський у 2025 році був у списку претендентів на здобуття Шевченківської премії. Але не встигли оцінити поета у цьому форматі визнання.
Можливо, осмислення його творчості або ж просто, коли його поезію читатимуть українці, це й буде для письменника Тарнавського найкращим визнанням і вдячністю. Бо, як сам говорив, не хоче залишитись у пам’яті як письменник для письменників, а пише для людей.
Людина є сама
між землею і небом,
як голос бубна є вночі,
бо вгорі є добро,
а внизу є зло,
а людина є посередині
з піску і води, ‒ фрагмент «A Spiritual» Юрія Тарнавського.
Форум