Евакуація – це не просто вивезти з–під обстрілу і все. Адже деякі люди навіть під загрозою смерті не виїжджають з прифронтових міст, бо не уявляють як будувати життя з абсолютно чистого аркуша. Так вважають засновниці проєкту «Не самі» – команди волонтерів, яка з лютого 2023 року евакуює жителів прифронтових територій, що містять не тільки виїзд з небезпечного району.
Завдяки лише одному дзвінку людина може забезпечити собі нове комфортне життя в безпечному місті, переконують засновниці проєкту, журналістка Олександра Сахарук та переселенка Олександра Качанова. Донбас.Реалії розповідає про волонтерський проєкт, який допомагає переселенцям виїхати та почати життя спочатку.
Допоможуть почати все з «чистого аркуша»
Все починалось з ініціативи двох засновниць.
Журналістка Олександра Сахарук та переселенка Олександра Качанова вирішили створити інформаційну брошуру: як жителям Донеччини виїхати з небезпечних районів. Згодом ця ідея переросла в більший проєкт, який допомагає не тільки виїхати з прифронтових територій, але і допомогти з усім необхідним після переїзду.
за кожною евакуйованою людиною закріпляється менеджер
За словами засновниць, проєкт направлений саме на комплексну евакуацію. Житель прифронтових територій може просто зателефонувати волонтерам і завдяки лише одному дзвінку буде повністю забезпечений новим комфортним життям в безпечному місці.
Окрім евакуації волонтери підбирають комфортне житло, супроводжують та оплачують переїзд, оформлюють документи та допомагають з пошуком шкіл/садочків для дітей та пошуком роботи для батьків.
За кожною евакуйованою людиною закріпляється менеджер, який підтримує людей впродовж року з моменту евакуації. Він телефонує двічі на тиждень. Також «клієнти» будь-коли можуть самі звернутися до менеджера з будь-якого питання.
Крім того, волонтери раз на два тижні надсилають переселенцям гуманітарну допомогу.
Вивозять людей не тільки по заявках
Проєкт почав евакуйовувати жителів прифронтових регіонів у лютому 2023 року. Людей вивозять не тільки по заявках, а і шукають тих, хто готовий виїхати вже на місці.
«Перед першою поїздкою в нас нічого не було, – пригадує Качанова. – Взяли у знайомих Renault з наліпкою «Uber» і поїхали в район Бахмута, в який вже ніхто не їздив, десь за 300 метрів до російських позицій. Там була дитина з батьками, ми поспілкувалися з ними та вивезли».
На сьогодні волонтери вже зробили два великих евакуаційних тури які охопили Сіверськ, Часів Яр, Нью-Йорк, Торецьк, Авдіївку, Гуляй поле та інші прифронтові населені пункти, а також провели локальні евакуаційні місії з Авдіївки та Оріхова. А після підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС на другий день почали допомагати жителям правого берега Херсонщини, що опинилися в зоні підтоплення.
Загалом з прифронтових регіонів вже вдалося вивезти понад чотири десятки людей.
«Ми в'їжджаємо в місто, не маючи жодних заявок про евакуацію. Спілкуємося з людьми, поширюємо брошури, – пояснює Олександра Сахарук. – Я можу залишитися на кілька днів ночувати в тому прифронтовому місті, або проїхати тур, зачіпляючи різні села і міста».
За її словами, специфіка евакуаційних турів дозволяє зачепити якнайбільше людей.
«На першому етапі [туру] ми їздимо по різних містах, в яких у нас вже є заявки, забираємо людей. Другий етап – ми вибираємо ділянку фронту й об’їжджаємо її за тиждень – два», – розповідає Сахарук.
Порятунок з максимумом речей
Одна з найпоширеніших причин, чому деякі цивільні не готові покидати свої домівки в зоні бойових дій – вони не можуть попрощатися з великою кількістю важливих для них речей.
«Це все їхнє життя. Є люди, які все життя накопичували на ту квартиру, телевізор і холодильник. І навіть якщо їх вб’є ракета для них це не аргумент, щоб просто виїхати та жити в полі», – пояснює Качанова.
«Був чоловік з Часового Яру, який забрав свою «кравчучку». І ми тільки тоді вперше узнали, що таке «кравчучка», – зізнається волонтерка. – Він до мене такий підходить: «А можна я візьму свою «кравчучечку»? А я йому кажу: «Це якась ваша, знайома чи родичка»? А він: «Ні, ось моя «кравчучечка». А «кравчучка» – це візок на колесах».
Також відмовлявся виїжджати без всіх своїх речей Юрій, вчений з Авдіївки, який працював на місцевому коксохімічному заводі. За словами Качанової, у Юрія була «купа комп'ютерів, мікроскопів та скельців», тому всі його речі зайняли весь величезний автобус.
«Ніхто не погоджувався везти його з такою кількістю речей. А ми хочемо, щоб евакуація була максимально комфортна для людини, якщо в нас є можливість це влаштувати», – додає вона.
Волонтери не змогли відмовити родині з Нью-Йорка, яка захотіла вивезти з собою 8 сумок речей та велосипед. Тільки перенаправлення до Нової пошти обійшлось в 5 500 гривень.
«Намагаємось не відмовляти, бо це дуже для людей важливо. Вони за ці речі тримаються. Це їхнє відчуття якоїсь безпеки на новому місці», – констатує Качанова.
Також волонтери наголошують про можливість виїзду з домашніми тваринами, для яких у них є спеціальні клітки.
Житло на будь-який термін
Після евакуації волонтери забезпечують кожного врятованого постійним місцем проживання. В більшості випадків воно дається на необмежений термін. Для цього волонтери співпрацюють з іншими волонтерськими проєктами.
Найпопулярніший варіант по житлу – проєкт «Ко-хати» Тетяни та Анни Пашинських, який допомагає з проживанням в Івано–Франківську та Кам'янці-Подільському.
Головний принцип цих приміщень – переселенці отримують безстроковий персональний простір для життя
Команда проєкту знаходить закинуті приміщення і проводить їхню реновацію завдяки залученню грантових програм з–за кордону. В підсумку виходить стильні гуртожитки, розповідає Сахарук.
«У кожної родині є своя кімната або кілька кімнат, своя ванна кімната. Там нові меблі, нова побутова техніка тощо, – пояснює волонтерка. – У родини, яка переїхала, є якийсь свій простір. Це їхня кімната. Туди ніхто сторонній не зайде».
На думку засновниць, саме такий підхід наразі необхідний для переселенців з прифронтових територій, оскільки після пережитого стресу вони потребують час для повернення до спокійного життя.
«Там можна проживати безстроково, і це дуже класно, бо для людей це часто бар'єр. Вони не готові після обстрілів одразу себе взяти в руки й почати шукати роботу, – каже Олександра Сахарук. – Їм треба декілька місяців просто оговтатися, згадати, хто вони взагалі такі, на що вони взагалі спроможні. Наприклад, вони забували користуватися телефоном, реально забували. Вони прямо на ново вчилися це робити, якісь елементарні речі просто не вміли».
Також «Не самі» співпрацюють з проєктом «Всім дім», які роблять модульні будинки в селах. Тут люди можуть жити до року.
Крім цього, волонтери вивозять людей до рідних, якщо вони проживають неподалік від місця евакуації. Можлива допомога з придбанням квитків та супроводом. Ці люди потрапляють на програму підтримки.
«В них теж буде менеджер, який допоможе з психологом та медичним обслуговуванням, – пояснює Олександра Сахарук – Ми теж будемо відправляти їм гуманітарку, розмовляти з ними. Вони отримують всю цю підтримку незалежно від того, де вони живуть».
Допомога для усіх вивезених переселенців
Комплексна підтримка переселенців охоплює також персональні набори допомоги та консультативну допомогу.
Волонтери проєкту обдзвонюють родини, якими опікуються, дізнаються перелік їхніх потреб і розкидують його по різних організаціях, які допомагають з пакунками з допомоги.
це 2–3–5 тисяч гривень, які не треба повертати
Також переселенцям допомагають знайти роботу: скласти та розіслати резюме, подивитися вакансії по місту.
«Але, звісно, це роботи не гарантує: тому наразі ми надаємо фінансову допомогу в індивідуальних випадках», – розповідає Сахарук.
Волонтерка уточнює, як це працює: «Коли ми розуміємо, що конкретно якійсь людині або родині зараз потрібні гроші, в них ще не має виплати від держави або якісь інші проблеми – ми можемо скидати ці гроші. Зазвичай, це 2–3–5 тисяч гривень, які не треба повертати».
За словами Олександри Сахарук, проблема різних волонтерських ініціатив, які займаються евакуацією, в тому, що в їхньому розумінні евакуація – це вивезти з-під обстрілу, залишити в Костянтинівці або в Краматорську, й далі люди не готові їхати: вони не уявляють, як будувати життя з абсолютно чистого аркуша. Тому волонтери кажуть, що важливо – саме допомагати будувати його з нуля.
