Серед численних заяв, якими обмінюються політики у дні першого європейського турне нового президента Сполучених Штатів, варто відзначити відповідь Джозефа Байдена на питання про те, чи є перешкодою для вступу України в НАТО окупація Росією Криму та Донбасу.
Американський президент відповів «ні». І це «ні», думаю, за важливістю та резонансом можна порівняти з «так» ‒ відповіддю, яку президент Байден дав на запитання журналіста про те, чи вважає він російського колегу «вбивцею».
Силовий тиск Росії на Україну, захоплення українських територій і ‒ що найголовніше ‒ приєднання частини території України до Росії було багато в чому, упевнений, пов'язане з розрахунками російського керівництва на те, що вдасться загальмувати й зупинити європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Та що там говорити! Хіба ми не пам'ятаємо, що загострення політичної ситуації в Україні у 2013 році було зумовлене тиском Кремля на тодішнього президента країни Віктора Януковича з вимогою не підписувати Угоду про асоціацію з Європейським союзом. І такий же тиск тоді чинився на керівників інших колишніх республік Радянського Союзу, тодішній президент Вірменії Серж Саргсян дійсно відмовився від підписання угоди про асоціацію з ЄС на користь приєднання до Євразійського економічного союзу.
Але коли стало зрозуміло, що протестний рух, який спалахнув після відмови Януковича від європейської інтеграції, близький до успіху й нова українська влада буде готова до підписання угоди про асоціацію, Кремль почав проти постмайданної України серію спецоперацій, першою з яких була окупація й подальша анексія Криму. Розрахунок був, думаю, перш за все на те, що Європейський союз в умовах політичного хаосу в Україні та розпочатого конфлікту відмовиться від підписання угоди про асоціацію. Але процес вдалося лише ненадовго загальмувати: у Брюсселі вирішили символічно підписати з новим головою уряду України Арсенієм Яценюком економічну частину договору, а вже після обрання нового президента України з Петром Порошенком угода була підписана в повному обсязі.
Однак залишалося питання євроатлантичної інтеграції. Упродовж усіх цих років неодноразово стверджувалося ‒ хоч ніяких офіційних підтверджень цьому й не було ‒ що анексія Криму та закамуфльована під «народні республіки» фактична окупація частини Донбасу є непереборною перешкодою для вступу України в НАТО.
«Ні» Байдена дає зрозуміти, що як мінімум з точки зору Сполучених Штатів це не так. Звісно, це ще не означає, що Україну «завтра» візьмуть у НАТО й навіть нададуть їй План для членства. Звісно, в інших країн НАТО можуть бути свої уявлення про те, що відбувається. Але американська позиція ‒ це, впевнений, серйозний удар російським розрахункам. І не можна сказати, що в Москві цього «ні» Байдена не помітили. Ще й як помітили.
Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков не випадково наголосив, що у Росії звернули увагу на слова американського президента: «Ми чули, що гіпотетично президент Байден припустив можливість вступу України в НАТО. Це новий елемент. Раніше таких заяв не робилося...». Я не сумніваюся, що Пєсков лукавить. Про можливість приєднання України до НАТО говорили й раніше. Не говорили про те, що Крим і Донбас не є перешкодою. І це, напевно, проблема для Путіна, тому що такі слова Байдена знецінюють як зусилля з окупації української території, так і можливі нові територіальні захоплення Москви. А іншого серйозного важеля впливу на Київ, схоже, у Росії немає.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
