ЛЬВІВ – Львівський скульптор відреставрує зруйновану половецьку «бабу» – тисячолітню кам’яну статую. Залишки фігури завдяки українським воїнам і волонтерці з Польщі перевезли у Львів зі сходу країни.

Ще дві половецькі «баби» врятували українські військовослужбовці і перевезли ці культурні та історичні пам’ятки в один із львівських музеїв.

Майже 1200 кілометрів довелось подолати машиною, щоб перевезти половецьку «бабу» у Львів. Вона єдина стояла на кургані «Сторожова могила» поблизу села Сторожового Донецької області. Під час одного з обстрілів кам’яна фігура була пошкоджена. Уціліла голова, тулуб.

Знайшли ці рештки українські воїни і волонтерка з Польщі Ольга Соляр. Вони і забрали те, що лишилось від пам’ятки.

Ольга Соляр до повномасштабної війни Росії проти України займалась відновленням українських цвинтарів у Польщі. А це були переважно надмогильні пам’ятники з каменю. Тому одразу зрозуміла, що на кургані виявили саме половецьку «бабу» з пісковика. Нині це Бердянський напрямок фронту, тому залишати рештки фігури – означало її втратити.

«Це неймовірна пам’ятка, по суті, це вік Софії Київської (Софійський собор у Києві – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, споруда часів України-Русі (1011 рік) – ред.). Таких пам’яток, які мають по тисячу років, в Україні не так багато. Я вважала, що цю «бабу» звідти треба забрати, бо це зона прильотів, «червона зона», небезпечна. Пам’ятка знищена під час російського обстрілу. Стояла тисячу років, і Росія прийшла на територію України і її знищила. На цьому кургані «баба» була одна. Можливо, їх колись було більше. Але у кінці ХІХ століття частину кам’яних пам’яток забрали в Московію. Росіяни забрали з України дуже багато їх. А з 24 лютого, за моїми підрахунками, Україна втратила понад 100 кам’яних «баб». Вони були і біля Луганського університету, в Маріуполі, Бердянську. А ще скільки стояло по маленьких музеях. Цифра втрат ще більша. А це пам’ятки ІХ–ХІІІ століть. І вони просто недооцінені, занедбані. Їх чимало вкрали у приватні колекції», – розповіла Радіо Свобода волонтерка Ольга Соляр.

Врятувати кам’яну «бабу» взявся львівський скульптор Олег Капустяк. Він і реставруватиме половецьку статую.

«Найважливіше, що є голова і тулуб – це найбільші частини пам’ятки. Треба вивчити архіви, побачити, як вона виглядала до пошкодження. Основні кавалки є. Зробимо триніг, щоб піднімати і моделювати. Це потрібно складати, як пазли. Бо багато дрібних фрагментів, росіяни знищили, і будемо ліпити. Однозначно це – пісковик, фігурі тисяча років, і це унікальна річ. Зараз вона виглядає страшно, як і війна. Цінно, що українські воїни врятували і її привезли у Львів», – каже митець Олег Капустяк.

На кургані ще залишились ноги від половецької «баби», витягнути їх з землі було важко та ще й під обстрілами противника, каже Ольга Соляр, яка постійно возить гуманітарну допомогу воїнам. Вона зазначає, що постарається врятувати і ноги фігури.

«Мені потрібно взяти якесь приладдя, щоб ми могли ті ноги відкопати. А після перемоги ми зможемо половецьку «бабу» завезти на її місце, там, де вона простояла тисячу років з тією своєю енергетикою, на цей курган «Сторожова могила» і вона охоронятиме Україну», – наголосила волонтерка.

Митець реставруватиме фігуру, але якщо якісь елементи повністю втрачені, то так і залишить. Адже кам’яна пам’ятка пережила війну і нагадуватиме наступним поколінням про ці часи.

Евакуація

Втім, ще дві половецькі «баби» врятували українські воїни. Минулого року бійці розташовувались у місті Миколаївка Донецької області. В одній із покинутих хат побачили дві кам’яні фігури, які були приперті до стіни.

«Наш батальйон розташовувався в цій місцевості. Коли одного разу ми на окраїні провідували побратимів, то у будинку я побачив ці кам’яні пам’ятки. Серед нас у підрозділі є бійці, які працювали до війни археологами, і вони сказали, що це – половецькі «баби», саме половецького періоду. Ми тоді не знали, де проходитиме фронт, і вирішили евакуювати ці дві фігури, перевезти їх у Львів. Керівництво бригади підтримало ідею. Ми сконтактували з господарем будинку, який теж був не проти евакуації. Давно ці пам’ятки знайшов його брат», – розповів Тарас Чолій, старший сержант ЗСУ, громадський активіст.

В історико-краєзнавчому музеї у Винниках, а це передмістя Львова, директор повідомив Радіо Свобода, що кам’яні фігури експонуються в закладі, але проводиться також розслідування, чи ці дві фігури не намагались якісь особи вивезти за кордон.

Військовослужбовці врятували ці пам’ятки, очевидно, як від російських обстрілів, так і, можливо, від продажу приватному колекціонері.

За словами дослідників, кам’яні «баби» з України вивозили в Росію, а також вони потрапляли у приватні руки колекціонерів. На аукціонах їх продають за величезні суми.

Після звільнення Ізюму (Харківщина), яке перебувало під російською окупацією від початку квітня до 10 вересня 2022 року, було виявлено, що на горі Крем’янець один із дев’яти старовинних ідолів зруйнований, а кілька пошкоджені.

Це – скульптури скіфсько-половецького періоду. Цьогоріч улітку фахівці закрили вісім фігур, але днями, як інформує місцева влада, кам’яні пам’ятки демонтували і евакуювали у Харків, де їх реставруватимуть.

Історія кам’яних ідолів

Половецькі і скіфські пам’ятки відрізняються на вигляд. Скіфи жили у VII–IV століттях до нашої ери, а половці – у XI–XIІI століттях нашої ери. Скіфські кам’яні статуї менші за розміром, переважно це чоловічі фігури, зрідка може трапитись жіноча. Плоскі за формою фігури нагадують стовпи з вирізьбленими лицями і руками.

А ось половецькі – це жіночі і чоловічі фігури. Жіночі з намистом на шиї, з відкритими грудьми.

«Скіфські статуї – це чоловіки-воїни, обов’язково у нього в одній руці ріг, з якого п’є вино. Часто зображувався пояс, меч, сокира, тобто зброя, музичний інструмент. Їх дуже мало, рахунок на сотні. У колекції Дніпропетровського музею їх 7, і це дуже добре. Їх зрідка знаходять, і вони мають дуже високу цінність.

Половецькі «баби» – це жіночі і чоловічі статуї. Вони найбільш впізнавані. Це вже не просто форма голови, але риси обличчя, вони рельєфні, зачіски різняться, прикраси, видно орнамент одягу. Збереглася навіть на деяких фігурах фарба. Рівень майстерності дуже високий. Більшість половецьких статуй з нашої колекції з каменю з території Донецької області – пісковик. У майстрів були спеціальні інструменти і доволі поширені. Статуї робили або на місці, де був камінь, або везли брили до нас. Або кочували майстри. Були різні племенні союзи, кілька орд. Важко сказати, яких фігур більше: жіночих чи чоловічих. В Україні досі немає єдиного каталогу саме половецьких кам’яних статуй. Скіфських є. Війна перешкодила створити нашому музею такий каталог», – говорить виконувач обов’язків директора Дніпропетровського національного історичного музею Олександр Старік.

Ці «баби» для половців, які були кочовими племенами, символізували пошанування предків, культ материнства, безсмертя воїнів, силу, а також були могильними плитами, статуями, які робились на замовлення. Вони були дорогими у виготовленні. Спершу їх робили стоячими, потім сидячими. Слово «баба» має різні версії походження і його трактували як «камінь із написом», «ідол», «дід», «предок», називали «маріїними каменями», «мамаями».

Скіфські і половецькі фігури ставили на вершинах курганів, пагорбах, у спеціально збудованих святилищах.

Ще у ХІХ столітті етнографи зібрали численні легенди про половецьких «баб». На кшталт, що це прокляті люди перетворені на камінь, що рухати їх не можна, а тим паче руйнувати. Але у ХІХ столітті населення ці кам’яні фігури використовувало у господарстві як огорожу, точили об них ножі та сокири.

Заможні люди прикрашали свої маєтки кам’яними фігурами. Біля окремих садиб досі ще стоять половецькі та скіфські пам’ятки. Багато з них продані і вивезені за межі України, зазначають фахівці.

Найбільша колекція кам’яних фігур в Україні зберігається у Дніпропетровському національному історичному музеї – 103. На сьогодні вони не експонуються через війну. З них близько 70 половецьких ХІ–ХІІІ століття і 7 – скіфських. Це пам’ятки, починаючи з доби енеоліту (IV–III тисячоліття до н.е), коли трипільська культура була найвідомішою.

«Для українців це пам’ятки, які маркують українську територіальну приналежність, не кажучи про культурне значення, мистецьке. В ХІХ столітті їх було нараховано понад тисячу. Зараз, на жаль, залишилось не так багато. Знищувались кам’яні пам’ятки роками, як і викрадались роками. Зараз отримуємо інформацію, що Росія нищить ці фігури. Ми намагаємось забрати навіть зруйновані частини. Ледь не під обстрілами вивозимо кам’яні статуї», – каже Олександр Старік.

Достеменно невідомо, скільки кам’яних пам’яток знищено за час російсько-української війни.