(Рубрика «Точка зору»)

У 2025 році православні, католики та протестанти відзначатимуть Пасху в один день – 20 квітня. Таке трапляється – але не часто. Православні, навіть ті, які перейшли на новоюліанський календар, вираховуючи день відзначення найзначимішого християнського свята, використовують старий юліанський календар.

Календарна проблема

Передусім варто відзначити, що календар – це не питання церковних догматів. А те, за яким календарем відзначати релігійні свята, є питанням традицій та культурного, а почасти й політичного вибору. «Тягар традиції», як правило, важкий.

Також варто мати на увазі, що календар, маючи всезагальний характер та постійно повторюючись, є одним із найбільш дієвих інтегральних чинників для людських, зокрема етнічних і релігійних, спільнот.

Юліанський календар, який використовує частина православних церков і частина греко-католиків й почасти навіть протестанти, є календарем «язичницьким», а не християнським. Він був запроваджений 1 січня 45 року до Різдва Христового язичником Юлієм Цезарем. Звідси й назва – юліанський. А григоріанський календар запровадив християнин – Римський папа Григорій XIII у 1582 році. Цей календар є більш точним, аніж юліанський.

Нині більшість православних церков відмовилися від юліанського календаря. У травні 1923 року Вселенський патріарх Мелетій IV скликав собор, на якому було вирішено відзначати «нерухомі» християнські свята за новоюліанським календарем, що був розробленим сербським астрономом Мілутіном Міланковичем. Цей календар відзначається високою точністю й практично збігався з григоріанським.

Першими ще в 1923 році на новоюліанський календар перейшли православні Естонії та Фінляндії – країн, що вирвалиися із тенет Російської імперії й прагнули прилучитися до країн європейського Заходу. Нині ж Фінляндська автономна православна церква взагалі використовує григоріанський календар.

Далі, в 1924 році, новоюліанський календар перейшли Константинопольський (Вселенський) патріархат, Кіпрська, Елладська (Грецька), Румунська православні церкви, а також Православна церква в Польщі (хоча остання дозволяла також святкування й за юліанським календарем). Дещо пізніше це зробили інші православні церкви.

У 2023 році Православна церква України (ПЦУ) вперше, разом із більшістю помісних православних церков світу, відзначала Різдво 25 грудня, здійснивши перехід на новоюліанський календар. Тоді ж це зробила і Українська греко-католицька церква (УГКЦ), яка перейшла на григоріанський календар.

Однак від старого юліанського календаря не відмовилася Російська православна церква (РПЦ) й церкви, котрі, як правило, перебувають у сфері її впливу. Це – Єрусалимський патріархат, Грузинська й Сербська православні церкви. Хоча в тій самій РПЦ є парафії, де відзначення релігійних свят здійснюється за новоюліанським календарем. Це, зокрема, стосується румуномовних парафій УПЦ (Московського патріархату), яка є філією РПЦ.

Зараз, фактично, використання церквами григоріанського, новоюліанського та юліанського календарів обумовлено не релігійними мотивами, а політичною та культурною орієнтацією.

Однак перейшовши на новоюліанський календар, православні церкви вирішили, що за цим календарем відзначаються нерухомі свята. Що стосується рухомих свят (а це Пасха й свята пасхального циклу), то вираховування їхніх днів відзначення здійснюється православними по-старому, з використанням юліанського календаря.

Чи це нормально, що представники різних напрямків християнства відзначають рухомі свята переважно в різні дні? Звісно, що ні! І розуміння такої ненормальності є у кліриків і мирян християнських церков.

Спроби порозуміння щодо святкування Великодня

Не будемо вдаватися в тонкощі щодо обрахунку дня святкування Пасхи і на ті розходження, котрі існують між католиками й протестантами, з одного боку, й православними, з другого. Все таки між християнськими церквами робилися певні кроки, щоб узгодити питання щодо спільного відзначення Великодня.

Так, у 1997 році відбулася зустріч у сирійському місті Алеппо, на якій були представники Ватикану, Вселенського й Московського патріархатів та деяких протестантських церков. На ній узгодили три принципи, за якими треба визначати дату Пасхи.

По-перше, була констатація важливості спільної історії та символів віри для всіх християн.

По-друге, було наголошено на необхідності збереження формули першого Вселенського Нікейського собору 325 року при визначенні дати Великодня.

По-третє, визнавалось, що географічною точкою вираховування дати святкування Пасхи має бути Єрусалим – місце, де відбулося Воскресіння Христове.

Однак на згаданій зустрічі в Алеппо так і не вдалося остаточно домовитися щодо спільного відзначення пасхальних свят. Через те християни різних церков і далі святкують Великдень по-різному. Хоча вже тривалий час працює спільна комісія Вселенського патріархату і Ватикану, щоб дійти згоди в цьому питанні.

Надії на вирішення питання спільного відзначення всіма християнами Великодня вселяє нинішній 2025 рік. І справа не лише в тому, що цього року «католицька» й «православна» Пасхи співпадають. Цього року на червень-серпень припадає ювілей – 1700 років Нікейського собору.

Цей собор став важливою подією в історії християнства. На ньому ухвалили низку важливих рішень, в тому числі й рішення про визначення дати святкування Великодня. Зокрема, передбачалося, що Пасха має відзначатись в першу неділю після першого повного місця після весняного рівнодення.

Можливо, цей ювілей стане поштовхом для очільників християнських церков, щоб вони нарешті вирішили питання про спільне для них всіх відзначення Великодня. Адже так було в часи Нікейського собору.

Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода