Сім'я двадцятидворічного Давида Іщенка, сапера 67-ї бригади 1-го механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» на псевдо «Вольт», намагається виконати його останнє бажання. За два роки війни, участі в бойових діях на найскладніших напрямках, втративши чимало друзів, Давид мріяв створити реабілітаційний центр для ветеранів – місце, де вони могли б відновлюватися і набиратися сил. Незадовго до своєї загибелі він попросив батька пошукати місце для центру на Закарпатті. За життя сина батько не встиг виконати його прохання, після загибелі воно стало його обов'язком. Сім'я вирішила витратити належну виплату за загибель на будівництво центру на згадку про сина. Але отримати її не так просто, опинившись у довгій черзі. Майже через рік після смерті сина, батько намагається будувати центр самотужки.