ПРАГА – Інстаграм-акаунт Crimea.Comeback (Крим.Повернення) розповідає про історію й культуру Криму і кримських татар, про сталінську депортацію, по повернення після здобуття Україною незалежності, про незаконну анексію Росією півострова, утиски та переслідування вільнодумців, а також розвінчує тези російської пропаганди. Веде акаунт Лія Ґазі.
Радіо Свобода побувало на зустрічі у Карловому університеті, де Лія розповіла про історію своєї родини та боротьбу кримських татар.
«Я з покоління кримських татар, яке народилося в Криму після повернення з депортації – і яке знову вимушено покинуло півострів після російської анексії», – каже кримськотатарська активістка Лія Ґазі.
Лія – студентка й авторка інстаграм-акаунту Crimea.Comeback (Крим.Повернення). Востаннє вона побувала в Криму у 2016 році.
«Моя рідна школа була прикрашена російськими прапорами й портретами Путіна. Все змінилося і стало іншим, ніж я пам'ятала», – каже вона.
За межами батьківщини
«Кілька поколінь поспіль моя родина була позбавлена права жити на батьківщині, – поділилася Лія особистою історією. – У 1944 році моїх предків депортували з Криму. Їх заслали на Урал та в Узбекистан. Аж до розпаду Радянського Союзу вони не могли повернутися додому».
Коли Росія окупувала Крим, дівчині було 12 років. Її сім'я тоді виїхала до Херсона, а з 2018-го живе в Іспанії.
З березня 2022 року Лія розпочати вести блог в інстаграмі про історію та культуру кримських татар.
На лекції Лія поділилася фактами з родинної історії. Як розповіла дівчина, її прадід Мустафа у 1920-х роках жив у Бахчисараї, мав там великий будинок.
«Під час голоду 1921-23 років російські більшовики конфісковували зерно, різні цінності. Моя прабабуся тоді сильно хворіла, вона лежала в ліжку, – розповіла Лія. – Аби зберегти сімейні коштовності, прадід сховав їх у те ліжко, думаючи, що там ніхто не шукатиме. Їхні зусилля виявилися марними: забрали все, чим моя родина тоді володіла»
Пізніше, після того, як Сталін підпише наказ про депортацію кримськотатарського народу, сім'я втратить і будинок, і батьківщину загалом.
«18 травня 1944 року радянська армія розпочала депортацію кримських татарів. Хто відмовлявся рушати, того розстрілювали. Така ж доля чекала важкохворих людей, які не могли й дійти до вагонів»
Її родину з різних міст депортували порізно: частина потрапила на Урал, частина – до Узбекистану. У спогадах її рідних постають задушливі вантажні поїзди, призначені для худоби. Вагони повнилися страхом від невідомості: куди везуть, чого чекати? Багато хто думав, що їх просто вб'ють.
«Ці дні назавжди змінили життя моєї родини, як і всіх депортованих людей, – каже Лія. – Сім'ї були розділені. Люди втратили будинки, майно і – щонайважливіше – батьківщину назавжди. Багато літніх людей померли в вигнанні й більше ніколи не побачили Криму».
Дідусь та бабуся Лії народилися в Узбекистані.
«Дідусь розповідав мені, що у школі вчителі обзвивали його зрадником та ворогом. Та й просто на вулиці перехожі могли крикнути щось образливе навздогін. Люди були отруєні російською пропагандою й ставилися до кримських татар вороже», – згадує Лія.
Після розпаду Радянського Союзу і здобуття Україною незалежності родина Лії змогла повернутися в Крим. Там сім'я мешкала, поки Росія не окупувала Крим.
«Анексія стала закономірною»
Лія Ґазі каже, що пишається тим, як її родина зуміла зберегти свою культуру й пам'ять про своє коріння у засланні.
«Предки жили з надією одного дня повернутися до Криму. Для багатьох ця мрія так і не здійснилася. Багато людей померли на засланні, більше ніколи й не побачивши більше Крим», – каже дівчина.
Лія розповіла і про те, як після депортації кримських татар півострів заселяли новими жителями:
«Почалася масова колонізація Криму, коли в покинуті помешкання заселяли переселенців – переважно з віддалених регіонів Росії».
Коли ж кримські татари повернулися додому, не могли заселитися у свої домівки або повернути майно чи отримати компенсацію.
«Радянська влада не лише намагалася фізично знищити кримськотатарський народ, депортувавши його. Вона також знищувала кримськотатарську культуру, спадщину, кладовища, історичні будівлі. Назви населених пунктів радянський режим замінював на російські, це була масштабна кампанія», – каже Лія Ґазі.
Якщо знати історію, вважає Лія, то анексія Криму у 2014-му видається радше закономірною, аніж раптовою:
«Це лише продовження російського гноблення й колонізації Криму, що тривали століттями. Одним із найважливіших випробувань для нас сьогодні є розвінчання російського міфу, який Росія вибудувала щодо Криму та України в цілому».
Дівчина розповіла, що тепер глибше вивчає кримськотатарську мову з вчителем. Пізнає свою культуру й розповідає про неї іншим у блозі.
«Століттями нам відмовляли в голосі. Нашу історію стирали й засекречували, а нас викреслили з історії нашої батьківщини, – каже Лія. – На жаль, усе, що світ знає про Крим, зараз походить від Росії. Наша відповідальність – кинути виклик цій фальші та відновити правду про минуле».
- Російська влада в анексованому Криму порушує права кримських татар, проводить масові обшуки й арешти.
- Україна зібрала і передала у міжнародні суди сотні томів доказів незаконної анексії Криму та порушення прав людей окупаційною владою.
Форум