Асоціація британських ветеранів ось уже 9 років поспіль проводить реабілітаційну програму для ветеранів із різних країн шляхом залучення їх до археологічних розкопок на місці легендарної битви під Ватерлоо. Цьогоріч вперше до команди запросили українця, Олексія Кайстра з Дніпра​.

Бельгія, околиці міста Ватерлоо. Під спекотним сонцем поблизу кукурудзяного поля семеро ветеранів працюють з лопатами, щітками та металошукачами. Поряд видніється сухий стовбур старовинного дуба, який звідси не прибирають, бо він свідок наполеонівських боїв.

У пошуках інших свідчень про легендарну битву під Ватерлоо 1815 року, яка стала остаточною поразкою Наполеона Бонапарта, і працюють тут ветерани з Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Великої Британії та Австралії. Серед них і українець – Олексій Кайстро з Дніпра.

«Трудовий табір», – жартує він, бо саме з лопатою провів більшість часу 10 днів поспіль з 9 до 16-ї години.

Поряд, на кучугурі землі, з інструментами археологів вправляється 3-річний син Олесія – Максим. У нього власні «розкопки» – знаходить і складає до купи равликів.

Приїхати сюди з сімʼєю – умова, яку Олексій висунув для участі в реабілітаційній програмі WaterlooUncovered.

«Я спочатку не хотів узагалі туди їхати, – зізнається Олексій, – Якісь ліві люди, постійно з ними бути, не знаючи мови, щось там робити, кудись їздити».

Організатори програми дуже хотіли долучити цього року саме українця. Часу і ресурсів привозити когось з України у них не було, тож в останній момент знайшли Олексія на місці у Бельгії через сімʼю, яка торік у березні прихистила його дружину та сина. Олексій приєднався до рідних через рік, у квітні.

Тепер два тижні з іноземними ветеранами, дружиною та сином він у Ватерлоо – мають спільні командні сніданки, обіди, вечері, розмови з психологами. Не лише ведуть розкопки під керівництвом археологів, а й ходять на прийоми до військових дипломатів, – усюди до Олексія особлива увага.

«Я б сказав, мене не стільки розпитували, скільки дякували і казали – тримайся. Дуже позитивне ставлення від усіх», – каже Олексій.

Зізнається, тут він навчився більше посміхатися і бути відкритим до людей, і називає це цінним позитивним ефектом від програми. Складно було хіба що з журналістами.

Після тижня розкопок під наглядом археологів і психологів, організатори програми запросили медіа.

Кілька знімальних груп приїхали із Лондону та Брюсселю зробити репортаж, як українські військові долають пост-травматичний синдром завдяки програмі реабілітації від спілки британських ветеранів за підтримки британського уряду. На прохання розповісти про свій бойовий досвід і травми Олексій відповідав – «без коментарів».

«Що мені їм сказати? Що ми повертались із завдання і в мене на очах в окопі на міні підірвався побратим?» – тихо обурювався він. Про таке, каже, ніхто не говорить. Про це важко говорити, не хочеться навіть згадувати.

Воював Олексій на Донбасі у 2016–2018 роках, поки під час медогляду у нього не виявили онкологію.

«Ендокринолог сказала, що оскільки я був на Луганщині і багато часу проводив на териконах, там дуже високий радіаційниф фон, від чого дуже швидко і міг розвинутися рак щитовидки», – каже Олексій.

Потім була операція, реабілітація, інвалідність. На початку повномасштабного вторгнення ветеран пішов у військоммат, але його відправили додому.

«Пішов мій брат, і я теж пішов. Його забрали, а мене ні. Кажу, хоч би у військкоматі давайте, але сказали, йди, нам такі тут не треба, в нас таких повно», – розповідає Олексій.

Такі ж як він – ще молоді, але вже не придатні до військової служби, тут на реабілітації у Ватерлоо й інші ветерани – хтось воював у Косово, хтось в Афганістані. Вони з різних країн, але жарти однакові: «Копай, бо вмреш!». З лопатами працюють, як в окопі.

Після кількох тижнів роботи в полі з археологами кожен з них отримає документ про стаж та запрошення на навчання в профільний університет. Психологи і ментори підтримуватимуть з ними контакт ще до двох років.

Головний реабілітаційний ефект, кажуть організатори, відбувається саме під час проведення розкопок. Ветерани можуть знову відчути свою значущість, адже око археолога часом не помічає ті деталі про бій, які бачить військовий. Окрім того, вони отримують шанс відволіктися від буденності, змінити навколишнє середовище і зустріти однодумців.

Перед початком археологічної експедиції і після неї учасники заповнюють опитувальники для вимірювання психічного благополуччя, розроблені університетами Уоріка та Единбурга. Резульати попередніх років виявили середнє покращення стану ветеранів майже на 30% у короткостроковій перспективі.

«Вторгнення в Україну залишило десятки тисяч ветеранів, які страждають від фізичних і психічних травм війни. Щоб підтримати їх, нам потрібно вже зараз думати, що буде після бойових дій, навіть коли конфлікт ще триває», – пояснює ініціативу залучення до проєкту українців генеральний директор проєкту і ветеран Марк Еванс.

«Окрім транспортних засобів та зброї, Сполучене Королівство має поділитися з нашими друзями в України цінним досвідом про відновлення ветеранів, який ми отримали після недавніх воєн в Афганістані та Іраку», – наполягає Марк.

Наступного року до проєкту WaterlooUncovered хочуть залучити більше українських ветеранів. Сподівається ще раз сюди потрапити й Олексій.

«Насправді, дуже сподобалось, надзвичайно приємні люди, і дійсно дуже весело проводити з ними час, – каже Олексій, – Сподіваюся, що наступного року мене запросять. І я дуже хочу за цей час підготувати свій лінгвістичний рівень і спілкуватися вже на одній хвилі».