В українських політичних колах жваво обговорюють ідею, запропоновану головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком, щодо скорочення парламенту на третину – з 450 до 300 народних депутатів. Ця ідея дуже, як кажуть, популярна в народі. До того ж, рівень довіри населення до Верховної Ради справді невисокий з-поміж інших державних інституцій – лише 13 відсотків.

• Але чи справді все так однозначно?
• І чи потрібен демократичній, європейській Україні дієвий, професійний парламент?

Заглиблюємось у тему.

Що запропоновано?

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив в інтерв’ю «Укрінформу», що через зменшення чисельності населення України постане питання про скорочення кількості народних депутатів до 300.

«Я глибоко переконаний, що питання скорочення кількості народних депутатів, без сумніву, постане в українському суспільстві», – сказав спікер.

За його словами, скорочення кількості народних депутатів може відбутися через те, що об’єктивно зменшилася кількість населення України – «і це відображається на кількості осіб, які мають бути представлені в єдиному законодавчому органі».

«Коли було 52 мільйони – це одна справа, а сьогодні, коли людей набагато менше, безперечно, питання представництва в суспільстві потребує перегляду. Я думаю, що цифра 300 є тією, про яку можна говорити, і вона має стати орієнтиром для подальших процесів», – додав голова Верховної Ради.

Справді населення України скоротилося – і через масовий виїзд біженців, а їх десь між п’ятьма і шістьма мільйонами – переважно в Європі. Хоча голосування їхнє все ж можна забезпечити, а відтак і їхнє представлення.

Також кількість виборців зменшилась і через те, що багато громадян України перебувають в окупації – як в Криму і на теренах, що їх з 2014 року контролювали російські гібридні сили на Донбасі, так і на новоокупованих Росією територіях з 2022 року – більших частинах Донецької та Луганської областей, а також частинах Херсонщини та Запорізької області.

Плюс демографічна проблема – природного зменшення населення при невеликій народжуваності.

«Якщо взяти інші європейські країни, то за кількістю населення на одного депутата Україна – далеко не перша. У нас найменша кількість. Ми – велика країна, і тому парламент у нас має бути досить великий. Проблема не в кількості депутатів, а проблема в якості депутатів», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода опозиційний депутат Олексій Гончаренко.

А для «покращення якості депутатів» Гончаренко пропонує мати в Україні більше вільних ЗМІ, мати вільну дискусію, обмін думками. «Потрібен демократичний процес, в якому люди зможуть обрати найкращих представників», – каже Гончаренко, додаючи, що краще проводити парламентські вибори за пропорційною системою і скасувати вибори в округах.

До речі, коли говорять про підкуп виборців чи виборчі зловживання – то йдеться саме про вибори в округах, каже він. «І я погано уявляю змішану систему в умовах, коли 20 відсотків країни окуповано», – називає ще одну причину на користь пропорційної системи Гончаренко.

Пропорція

У соцмережах не полінувались порахувати, що навіть при зменшенні кількості населення пропорція одного депутата на кількість населення в Україні не є найнижчою з-поміж низки демократичних держав Європи.

Отже, в Україні з урахуванням окупованих територій, населення – десь 34 мільйони. І один депутат припадає на 75,5 тисяч громадян. В Польщі на одного депутата – 67,8 тисячі громадян, у Франції – 72,4 тисячі, у Британії – 46,9 тисячі. Всі ці країни, до речі, мають двопалатні парламенти.

В Україні теж пропонували і другу палату, але ця ідея не реалізувалася. Факт залишається фактом – в Україні пропорція «депутат до кількості громадян» не є найнижчою, щоб її зменшувати ще більше.

Чи вперше?

Верховна Рада вже скорочувала чисельність депутатів. Вперше це сталося ще в 1989 році за радянської України.

У рамках реформи виборчої системи кількісний склад Верховної Ради УРСР тоді скоротили з 650 до 450 депутатів. Вони обиралися в округах з приблизно рівною кількістю виборців. У 1996 році парламент незалежної України ухвалив Конституцію, в якій закріпив склад Ради у кількості 450 народних депутатів.

У 2000 році тодішній президент України Леонід Кучма виніс на всеукраїнський референдум питання скорочення кількості народних обранців до 300 (це було одне з чотирьох питань). Більшість виборців – 89,9%, або 26,7 млн громадян – підтримали реформу. Верховна Рада потім попередньо схвалила відповідний президентський законопроєкт, але на підсумкове голосування був винесений доопрацьований варіант, який не знайшов підтримки в залі.

«Ідея не нова. Ідея перший раз з’явилась насправді ще у 2000 році за Кучми. Він навіть це на референдум виносив. Тому я не виключаю, що в мирний час до цієї ідеї можуть ще раз повернутися. Ідея ця, до речі, популярна в народі. Але вона є популістською насправді», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода політолог Володимир Фесенко.

Ще раніше, наприклад, у 2010-х роках під час виборчих кампаній різні кандидати в президенти пропонували скоротити кількість народних депутатів у Верховній Раді до 350, 300, 250, 225, 150 і навіть лунала пропозиція про 100 депутатів…

Навіть у 2019 році Володимир Зеленський після своєї перемоги на президентських виборах пропонував скоротити кількість народних обранців з 450 до 300-х.

Парламент тоді зробив крок до скорочення чисельності народних депутатів – 4 лютого 2020-го парламент попередньо схвалив проєкт змін до Конституції України щодо зменшення свого складу з 450 до 300 народних обранців.

Але далі все це не просунулось. Не факт, що просунеться й нині. Співрозмовники Радіо Свобода наголошують, що кількість народних депутатів – 450 – закріплена в Конституції і для зменшення кількості треба вносити правки до Конституції конституційною більшістю в 300 голосів.

«А Конституцію під час воєнного стану змінювати не можна. Всі ці ідеї можна розглядати тільки після припинення воєнного стану і відновлення нормальних процедур – від виборів до зміни Конституції. А на сьогодні ця ідея, я б сказав, контраверсійна», – пояснює політолог Фесенко.

Чому Раді не довіряють?

Треба одразу зауважити, що ідея зменшення кількості народних депутатів дуже популярна серед населення.

Тут і велика публічність депутатів, і роздратування людей частими сварками чи навіть штовханиною, а то й бійками, які були у Верховній Раді протягом багатьох скликань. І скандали, які супроводжують депутатів. І чутки, і стереотипні уявлення, що депутати занадто дорого обходяться бюджету і зловживають. І репортажі про люксові автівки, якими приїжджають деякі депутати – особливо бізнесмени – до Ради.

Також – звертає увагу депутат від «Голосу» Андрій Осадчук – у багатьох депутатів – не дуже високий фаховий рівень. У 2019 році, зауважує він, на хвилі популярності Зеленського були дострокові вибори до парламенту і до Верховної Ради тоді були обрані часом «випадкові» люди – зокрема весільний фотограф та ресторатор…

Для новообраних «Слуг народу» тоді навіть «школу депутата» в Трускавці нашвидкоруч організували.

Але, як зазначає в інтерв’ю Радіо Свобода Осадчук, він раніше був прихильником ідеї скорочення кількості депутатів, але зараз переглянув свою позицію.

«Мені здається, що в цій ідеї більше популізму, аніж практичного сенсу. Верховна Рада – це все-таки не збіговисько людей, які тиснуть на кнопки. На рівні комітетів має йти дискусія, професійна дискусія. І великою драмою цього скликання (хоча і в попередніх були величезні проблеми), що ми маємо досить низький професійний рівень дуже великої кількості депутатів… Цьому скликанню категорично не вистачає професійних людей. Розраховувати, що якщо ми просто арифметично зменшимо до 300 і це вплине на покращення роботи Верховної Ради, абсурдно. Це чистий популізм. Абсолютно чистий», – каже Осадчук в інтерв’ю.

Щодо довіри до Верховної Ради, то вона порівняно невисока. Так, згідно з опитуванням КМІС, оприлюдненим на початку 2025 року, рівень довіри до Верховної Ради за останній рік майже не змінився (13% зараз проти 15% у грудні 2023 року), проте з 61% до 68% зросла частка тих, хто не довіряє парламенту.

Якщо у грудні 2023 року баланс довіри-недовіри становив -46%, то зараз він становить -55%.

Тут також і глибші причини, кажуть співрозмовники Радіо Свобода. Верховна Рада подекуди служить таким собі «громовідводом» – саме на неї переводять стрілки невдоволення інші гілки влади. Також у Володимира Зеленського там – монобільшість «слуг народу» з 2019 року.

По-друге, політична модель України – вона президентсько-парламентська республіка, але вся влада фактично сконцентрована, кажуть співрозмовники Радіо Свобода, в Офісі президента й Кабміні. Часто Верховна Рада ігнорується – навіть нині лунають скарги, що депутати практично відсторонені від мирних переговорів чи зусиль Києва, адже там задіяні лише представники Офісу президента і деякі урядовці.

«Коли ми говоримо про перехід до європейської системи, до парламентської республіки, то варто пам’ятати, що Рада, скажімо, часів Януковича була ледь не останнім елементом стримування авторитаризму, – каже в інтерв’ю Олег Рибачук, колишній народний депутат і очільник Адміністрації президента Ющенка. – Але так склалося, що українці сприймають загрозу від колективного органу більше, аніж від узурпації влади президентом. І це дуже дивно, але це факт».

А Андрій Осадчук зауважує: «Не забуваймо, що в Україні є такий гріх – жага до узагальнення. Це насправді величезна проблема. Має бути усвідомлення в людей, що наявність дієздатного парламенту – це основа демократичної України».

Радіо Свобода також провело опитування на вулицях Києва і левова частка опитаних громадян – очікувано – підтримали ідею скорочення кількості депутатів Верховної Ради. Хоча були й такі голоси: «Треба збільшувати кількість населення, а не зменшувати кількість депутатів».