Після поховання папи Франциска починається процес обрання наступника, який очолить 1,4 мільярда католиків планети. Голосуватимуть за нового понтифіка кардинали, які робитимуть це на Конклаві у Ватикані, з’їхавшись із цілого світу. Розповідаємо, як обиратимуть нового папу.

Ірландець Кевін Фаррел є кардиналом-камерленгом і очолює Колегію кардиналів, яка тимчасово керує Ватиканом після смерті папи. Цей період між папствами називається Sede Vacante – вакантним престолом.

Зазвичай Конклав за участю кардиналів збирається в проміжку 15-20 днів після смерті або відставки папи. Але кардинали, з’їхавшись до Ватикану на поховання папи, вже попередньо ведуть розмови про те, яким би вони хотіли бачити наступного очільника Католицької церкви. Нині кажуть, що Конклав може зібратися десь в районі п’ятого-шостого травня.

Конклав триватиме доти, допоки не буде обрано одного кандидата, який має отримати дві третини голосів кардиналів.

Колись достатньо було отримати 50 відсотків плюс один голос, але з часом – для уникнення розколів – запровадили норму в дві третини голосів.

Хто обирає папу?

Папу римського обирає Колегія кардиналів. Нині це 135 кардиналів. Загалом є трохи понад 250 кардиналів, але для обрання папи кардинал не має бути старшим 80 років.

Кардиналів фактично замикають в Сікстинській капелі у Ватикані, в них відбирають мобільні телефони, вони не мають доступу до інтернету і фактично відрізані від решти світу на час Конклаву.

Кардинали голосують таємно на папірцях, вписуючи від руки одне прізвище. Ці бюлетені спалюють після кожного туру.

За день відбувається приблизно чотири раунди голосувань.

Є приклади швидкого обрання – наприклад, папу Франциска обрали за 28 годин протягом двох днів.

Найдовший Конклав тривав майже три роки, якщо точно – 34 місяці. Було це аж у 1268 році.

Зазвичай нового папу обирають після смерті попереднього понтифіка. Але папу Франциска обирали за надзвичайних обставин – в 2013 році папа Бенедикт XVI зрікся папства через проблеми зі здоров’ям і свій вік. До цього папа йшов у відставку в 1415 році і був це Григорій ХІІ – він це зробив під тиском обставин. А добровільно (як і Бенедикт XVI) у відставку пішов папа Селестин V в 1294 році.

Хто такі кардинали?

Кардинали за важливістю в церкві поступаються лише наміснику Святого престолу – самому папі.

Кардиналів призначають папи римські і зазвичай вони вже є єпископами. Для того щоб стати кардиналом, треба бути священником принаймні п’ять років і мати вік не менше 25 років, а також обрати целібат – дати обіцянку і дотримуватись «безшлюб’я». До речі, суто теоретично папою може стати будь-який неодружений католик зазначеного віку, але все ж існує традиція обрання пап з числа кардиналів.

Всі кардинали перед голосуванням на Конклаві складають присягу щодо секретності під час виборів папи.

Всі нинішні кардинали були призначені або Іваном Павлом ІІ, або Бенедиктом XVI, або Франциском. Причому 80 відсотків кардиналів з правом голосу – 108 кардиналів – були призначені саме папою Франциском.

В кардинали висвячують під час спеціальних церемоній (консисторій), де їм вручають кільце та червоний капелюшок пілеолус – ярмулку. Вона символізує відданість папі – навіть якщо для цього треба пролити кров або віддати життя – звідси, власне, і червоний колір.

Почерк папи у виборі кардиналів

Папа Франциск провів 10 таких зібрань-консисторій, тому є всі підстави, як кажуть ватиканісти, вважати, що наступний понтифік, радше, буде так само не європейцем. Франциск намагався посилити церкву там, де католики у значній меншості або там, де їхня кількість росте набагато швидшими темпами, аніж на «застійному» Заході.

Також, як очікується, наступник Франциска буде «прогресистом» – тобто людиною не ультраконсервативних переконань, а поділятиме реформаторські прагнення папи-аргентинця.

Але так само може статися, що реформаторські зусилля була зашвидкі, і кардинали можуть вирішити, що треба трошки «пригальмувати» реформаторський «запал» Франциска.

Протягом багатьох століть переважна більшість кардиналів були італійцями, за винятком періоду 1309-1377 років, коли домінували французи, адже папа базувався у французькому Авіньйоні.

Як зазначають історики-ватиканісти, інтернаціоналізація Колегії кардиналів почалася в 1960-1970 роках за папи Павла VI. А особливо цей процес посилився за Івана Павла ІІ – папи-поляка, першого не італійця за чотири з половиною століття.

Кардинали-європейці нині становлять 39 відсотків, а коли Франциск (перший в історії понтифік-латиноамериканець) вступав на престол в 2013 році, європейці становили понад половину від всієї кількості кардиналів в Колегії.

Попри прогнози експертів, попри ставки букмекерів, – хто стане новим папою – насправді не буде ясно, допоки над Сікстинською капелою не підніметься білий дим.

Чому дим? І якого кольору?

Після кожного раунду невдалих виборів, коли ніхто не здобуває «конституційної більшості» в дві третини голосів, з димоходу Сікстинської капели йде чорний дим.

А коли обирають папу – то йде білий дим. В оскароносному фільмі «Конклав», знятому в 2024 році і який досить правдиво відображає сам процес обрання папи, видно, що розпалюючи вогнище, до нього додають хімічні барвники, які роблять дим або явно чорним, або білим.

Отже, після успішного голосування новообраний папа має вийти на балкон, з якого видно площу Святого Петра – там зазвичай десятки тисяч людей очікують цього моменту.

Обрання, білий дим та поява на балконі Собору означають, що Католицька церква має нового понтифіка.

Сікстинська капела

Конклав і голосування відбуваються в Сікстинській капелі – одній із найвідоміших будівель світу.

Вона названа так на честь папи Сікста IV і збудована в 1473-1481 роках, має продовгувату форму й висоту 21 метр.

Фрески розписував там сам Мікеланджело на початку 16-го століття – це біблійні сцени зі Старого й Нового Завітів. Там і сцена створення Адама – першої людини, і сцена Судного дня. Мікеланджело, до речі, одразу звинуватили в єресі через те, що намалював в церкві оголених чоловіків. Одразу після смерті Мікеланджело оголені геніталії були підмальовані одним із його учнів на вимогу Церкви.

Бокові розписи робили також відомі художники, включно з Сандро Ботічеллі.

Вперше Сікстинську капелу було обрано місцем конклаву в кінці 15-го століття.

Сікстинська капела є частиною Музею Ватикану – другого за відвідуваністю музею в світі після паризького Лувру.

Колись Вольфганг Гете сказав так: «Якщо ви не бачили Сікстинської капели – ви не зможете мати ясного розуміння, на що здатна одна людина».