Гості програми «Ваша Свобода»: головний редактор порталу «РБК-Україна» Сергій Щербина; політтехнолог Андрій Гливка; заступник директора Соціологічної групи «Рейтинг» Любомир Мисів.
Поки Конституційний суд України вивчає конституційність указу президента про розпуск парламенту, політичні сили й окремі громадяни шліфують списки партій, подають документи на реєстрацію до ЦВК. А політологи і журналісти прискіпливо вивчають персоналії потенційних народних обранців – і у списках стаються зміни.
Інна Кузнецова: Панове, як ви оцінюєте все те, що ми вже побачили у списках?
Сергій Щербина: Насправді ми не побачили нічого нового, що могли б побачити за чинною виборчою системою. Виборча система з закритими списками обнулює те, що зараз бачимо – якихось людей, які якимось чином потрапляють у ці списки.
Хтось гучно заявляє про «праймеріз», наприклад, партія Петра Порошенка. Але ми побачили, що за рахунок громадськості, яка начебто проводила «праймеріз», там якщо 30% у списку перших 50 є, то добре. Всі інші люди у довільному порядку були розставлені, вочевидь, партійним керівництвом.
У партії «Слуга народу», яка має найбільше шансів отримати, напевне, навіть монобільшість у парламенті цього разу, також бачимо абсолютно закрите формування списківСергій Щербина
У партії «Слуга народу», яка має найбільше шансів отримати, напевне, навіть монобільшість у парламенті цього разу, також бачимо абсолютно закрите формування списків. Вони вже кажуть не про «праймеріз», а про «постпраймеріз» – там люди то з’являються, то зникають. Але це закритий процес, ми не знаємо, що це за люди, власне кажучи. Це технологія. Але технологія дещо інша. Це усунення ризиків. Вони недарма кажуть про «постпраймеріз». Вони засвітили списки. А далі це таке собі перекладання відповідальності насправді – ми ж громадськості все показали, а кого громадськість знайшла, ми того приберемо, усунемо публічні ризики для себе. А потім почнуться якісь чудеса, так це вже проблема не наша, а громадськості!
Щодо мажоритарних округів, то наш рівень політичної культури взагалі насправді призводить до того, що ми не розуміємо, які люди пройдуть. Навіть зараз проводять соціологію на певних округах і бачать, що віртуальні кандидати, яких вписують просто до соціології для того, щоб уявити, що відбуватиметься на окрузі, за певним брендом набирають відразу плюс 15%, плюс 20%, а чи й плюс 30%. Люди голосують за бренд. Проблема не тільки в законодавстві, а й у сприйняті громадянами своєї влади. Громадяни не зовсім і не в цілому сприймають свою владу і свій вплив на політичне життя.
(Повна версія програми)
Загралися всі. Довго намагалися здаватися, а не бути, вдаючи із себе реформаторів, вдаючи з себе кого завгодно, лиш не тих, ким є насправдіСергій Щербина
Загралися всі – Тимошенко, Ляшко. Загралися в те, що дуже довго намагалися здаватися, а не бути. Вони грали у цю гру, вдаючи із себе реформаторів, вдаючи з себе кого завгодно, лиш не тих, ким є насправді. Проти цього «гуртка самодіяльності з клубу» вийшли професіонали, професійні сценаристи, які дуже добре вміють робити це шоу. І вони його роблять. «Биті» традиційні політичні еліти.
Ця виборча кампанія буде дуже негативістською – всі будуть іти на протесті, на негативних меседжах. Крім, нової партії влади і, напевне, Вакарчука. Там позиціонування себе як «нових облич», намагання зробити такого собі «Зеленського для Західної України» з Вакарчука. Ми з одним моїм знайомим говорили про те, що Вакарчук – це «Зеленський для Західної України», а Смешко – це «Зеленський для пенсіонерів». Десь таке позиціонування зараз буде спостерігатися… Він (Вакарчук – ред.) має шанс відбирати там, де перемагала і досягала певних успіхів «Самопоміч». Але це дуже точкові явища, які не будуть системними. Дуже ця партія є західноукраїнською, особливо «на смаки» східного і південного електорату.
Андрій Гливка: Ми навіть, я сказав би, трошки розчаровані форматом, у якому будуть проходити вибори. Я не є прихильником зміни виборчої системи, я є прихильником того, щоб надавати нової якості цій формі, яка є. Щодо списків, то, очевидно, треба вносити якісь зміни. Щодо одномандатних виборчих округів, ми також маємо прийти до кращої якості, і можна вибори вигравати адекватно, без «гречкосійства» і технологій.
«Голос» зможе здивувати нас і набрати досить великий відсоток. Якщо не зміниться тенденція, у Вакарчука є всі шанси дійти до 13%Андрій Гливка
Були оприлюднені списки. Була певна рефлексія від суспільства. І на цю рефлексію партії відреагували. Могли не відреагувати. Те, що є якась реакція, – безумовно, що позитив. Якщо говоримо про президентську партію, то вони ще перебувають у певній ейфорії перемоги. Парламент новий не обраний, але вони розуміють, що велика частина парламенту – це буде ця партія. З іншого боку, чи не є ця чистка так само зрежисована, що, наприклад, забираємо одних людей, таким чином відводимо увагу від інших людей?
Позиціонування Вакарчука – це «нові політики», «ми – вони». Зрозуміло, багато він не візьме на сході, але певна підтримка у нього буде. Плюс у них якісний тур. Один із моїх прогнозів, що «Голос» зможе здивувати нас і набрати досить великий відсоток. Якщо не зміниться тенденція, у Вакарчука є всі шанси дійти до 13%.
– Пане Мисів, днями почали з’являтися рейтинги різноманітних соціологічних груп. Вони різняться. Одні дають прохідне місце одній партії, інші – іншій. Починаються розмови навколо цього, що от ті долають бар’єр, а ті не долають. Наскільки ці перекочування можуть впливати зараз на рейтинги партій і на думки потенційних виборців про них?
Любомир Мисів: У принципі, всі соціологічні компанії сходяться на тому, що на сьогоднішній день виборчий бар’єр мають шанс подолати близько п’яти політичних сил. Це «Слуга народу», «Опозиційна платформа», також шанси має «Батьківщина» і «Європейська солідарність» і йде мова про партію «Голос», яка вже в принципі в останніх дослідженнях подолала 5%. На межі проходження до Верховної Ради також партія «Сила і честь». Там проблема в тому, що немає жодної динаміки у цієї політичної сили. Інші політичні сили, до яких ми вже звикли, тобто Радикальна партія, «Громадянська позиція» – у них показники надто низькі для проходження.
На хвилі популярності новообраного президента України критика, навпаки, матиме негативну роль для будь-якої політичної сили, окрім «Європейської солідарності»Любомир Мисів
Результати соціологічних опитувань певним чином визначають думку респондентів, особливо тих, які вагаються у своєму виборі. Але все-таки це відбувається вже напередодні безпосередньо вибору, тобто в останній тиждень самої кампанії.
Давайте дочекаємося результатів у липні, тоді говоритимемо про те, хто проходить до парламенту. Зараз ситуація динамічно змінюється. Є чітка тенденція до зростання рейтингу партії «Голос». Також є певна тенденція до падіння електоральної підтримки так званих старих політичних сил.
Якщо говоримо про нові партії, то потрапляння в їхні списки певних одіозних фігур може позначитися на їхньому рейтингу. Це стосується тих партій, рейтинг яких на рівні прохідного бар’єру. Якщо говорити про партії, які мають доволі значний запас міцності, то, звісно, це відніме, але це не є критичним. На сьогодні критикувати чинну владу – як бачимо, не всі це роблять. На хвилі популярності новообраного президента України критика, навпаки, матиме негативну роль для будь-якої політичної сили, окрім «Європейської солідарності», яка чітко по суті перебуває в опозиційній ніші до чинного президента.
