В Україні вперше за час великої війни судять за бойові операції вищий офіцерський склад. Із 2022 року експертна спільнота звертала увагу на чимало фронтових епізодів, які потребували розслідувань, проте предметом настільки гучного – з підозрюваними рівня командувача ОТУ і бригад, з арештами (і навіть повторними, коли фігурант уже вийшов під заставу) – став саме російський прорив на півночі Харківщини травня 2024-го. Чому? Звинувачення проти офіцерів – справедливі чи політично вмотивовані?
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) зібрали думки їхніх підлеглих, фахівців із військового права, офіцерів у відставці та фронтових оглядачів.
Кого судять
20 січня співробітники СБУ і ДБР затримали трьох військових топ-посадовців і звинувачують їх у недбалості, через яку агресор захопив території на півночі Харківщини у 2024 році.
Йдеться про екскомбрига 125-ї бригади ТрО генерал-лейтенанта Артура Горбенка, екскомандувача оперативно-тактичного угруповання військ «Харків» бригадного генерала Юрія Галушкіна та колишнього командира 415-го батальйону 23-ї ОМБр полковника Іллю Лапіна.
Слідство звинувачує їх у тому, що:
1. Генерал Артур Горбенко –
- не вживав заходів з укомплектування бригади;
- визначав завищені бойові завдання батальйонам;
- не організував артилерійську підтримку;
- неналежно облаштував опорні пункти, інженерні загородження;
- не довів до підлеглих інформацію про наступ РФ, що готується;
- не організував взаємодію з іншими підрозділами.
2. Генерал Юрій Галушкін –
- визначив для оборони 125-ї бригади позиції, які не відповідали її бойовим можливостям;
- не підсилив 125-ту іншими підрозділами;
- не повною мірою уточнив напрямки головних ударів противника;
- не організував підтримку артилерією та авіацією.
3. Полковник Ілля Лапін –
- не організував оборону в населених пунктах Стрілеча, Красне, Липці та Слобожанське;
- проігнорував самовільний відхід військових;
- віддав одноосібно бойовий наказ за відсутності наказу старшого командира;
- не виконав наказ комбрига про відновлення позицій.
Наслідком, за даними слідства, стали втрати серед особового складу, прорив противника на глибину до 10 км та втрата контролю над частиною території вздовж державного кордону України.
Вже у вечірньому зверненні того ж дня президент України Володимир Зеленський відзначив роботу правоохоронців і ще до вироку суду заявив, що «злочинні помилки» керівників бригад потребують відповідей.
Після такої презентації низка оглядачів і самих військових ставлять запитання: що це – приклад нарешті відповідальності командирів за їхні рішення чи політично вмотивована справа, спроба знайти «цапів-відбувайлів» за наступ Росії на Харківщині?
Щоб у цьому розібратись, повернімося на 9 місяців назад.
Що тоді сталося на Харківщині
У березні 2024 року Володимир Путін уп’яте став президентом РФ, а в останній день голосування заявив, що хоче створити так звану «санітарну зону» на території України, щоб ЗСУ було складніше застосувати західну зброю по Росії.
Як стверджує головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов, наступ на Харків і область не був раптовим – про плани Росії стало відомо наприкінці березня 2024 року, і Україна мала щонайменше півтора місяця для підготовки.
Протягом цього часу, за словами Бутусова, велось спостереження за накопиченням російських сил та відбулось підсилення 125-ї бригади, яка мала тримати смугу оборони на цій ділянці фронту довжиною у 45 км.
Тієї весни влада багато звітувала про побудову фортифікацій на Харківщині. У квітні 2024-го Володимир Зеленський разом з головою Харківської ВЦА Олегом Синєгубовим перевірили оборонні споруди. А напередодні самого наступу на основний командний пункт 125-ї бригади прибув особисто і командувач ОСУВ «Хортиця» генерал Юрій Содоль. Він був безпосереднім командиром генералів, яких тепер судять.
Содоля начштабу 12-ї бригади НГУ «Азов» Богдан Кротевич називав, серед іншого, відповідальним за підготовку оборони Харківщини (це не єдине звинувачення на адресу генерала – також йому закидали зрив оборони Маріуполя та втрати у цілому переліку підрозділів). Проте генерал Содоль дотепер не постав перед судом, а просто комісувався з військової служби.
Як російській армії вдався повторний наступ?
10 березня 2024 року агресор прорвав кордон у напрямку Липців і Вовчанська, просунувшись углиб на 10 км. Далі Сили оборони його зупинили і наступ захлинувся.
Однією з причин успіху наступу РФ Бутусов тоді називав придушення російськими військами систем зв’язку «Старлінк» вздовж кордону з РФ. Через це українські частини змушені були використовувати радіостанції «Моторола», що ускладнювало їхню координацію. У таких умовах 125-та бригада, а також 415-й і 172-й батальйони були змушені залишити значну частину позицій.
Вже через тиждень, 17 травня, проти командування 125-ї бригади, 415-го стрілецького батальйону 23-ї механізованої бригади, 172-го окремого стрілецького бату та інших підрозділів порушили кримінальне провадження. У справі ДБР сказано, що командири не змогли правильно організувати оборону на кордоні Харківщини з Росією, через що втратили позиції, техніку та бійців.
Як виявилось згодом, проблеми були не лише з забезпеченням і укомплектуванням бригад, але й і з фортифікаціями, про готовність яких влада звітувала навесні. За даними Юрія Бутусова, усі укріплення, побудовані за ініціативою Синєгубова, які раніше презентували президенту, були на невигідних позиціях, які українські війська не займали, ба навіть не займають і досі.
За словами генерала Артура Горбенка, за два дні до цього, 15 травня, його звільнили з посади комбрига і перевели у резерв командувача.
Версія екскомбрига Горбенка
Через два місяці після повторної окупації РФ на півночі Харкова та появи справи ДБР екскомбриг 125-ї ОБр ТРО Горбенко дав інтерв’ю «Українській правді», де розповів, чому оборона на його ділянці посипалась.
Тримати фронт, коли в тебе 6-8 людей на кілометр – просто нереальноАртур Горбенко
Він пояснив, що сил і засобів, які були у його бригаді, виявилося недостатньо, щоб утримати позиції під час такого наступу. При цьому, як каже Горбенко, він неодноразово надсилав заявки до вищого керівництва, аби поповнити особовий склад, озброєння та боєприпаси в його бригаді.
«Батальйони робили все можливе і неможливе. Але втримати фронт, коли в тебе 6-8 людей на кілометр – просто нереально», – пояснював тоді він.
Що думає особовий склад бригади
Один з військовослужбовців 125-ї бригади, який попросив не називати його, розповів проєкту Свобода Ранок, що погоджується з екскомбригом.
«Коли ставиться бойове завдання, вище керівництво має всебічно забезпечити його виконання. Тоді ж деякі положення не були дотримані. Але з наявними силами й засобами генерал Горбенко забезпечив належну оборону. Був постійний контроль, тренування і готовність до провокацій», – сказав він.
За словами бійця, в останній момент перед російським наступом генерал Содоль ухвалив рішення посилити оборону Харківського напрямку. У період 8-10 травня до ТрО з інших напрямків перевели батальйони, а також бригаду, котра зайняла другий рубіж оборони.
«Але це вже було не дуже своєчасно», – пояснив боєць.
Він каже, що особовий склад, яким керував Горбенко, готовий свідчити в суді про тодішній перебіг події та співпрацювати зі слідством, щоб знайти відповідальних.
«Ми (бійці бригади – ред.) зверталися до суду і до представників влади, щоб цю справу розслідували об’єктивно, без попереднього нав’язування провини. Якщо все буде справедливо, ми знайдемо винного або ж краще зрозуміємо, якою тоді була ситуація. Можливо, інакше просто не могло статись», – розповів боєць.
Інший же боєць 125-ї бригади, який перебував неподалік від місця прориву на Харківщині в травні, командування Горбенка критикує:
із зими, коли стало більше 300-200-х, він доповідав, що ситуація контрольованаБоєць 125-ої бригади ТрО
«Він (Горбенко – ред.) взяв забагато кілометрів на оборону. І нічого з озброєння не було. Ми з Донбасу вийшли не в найкращому стані. І прийняли фортифікацію, яких фактично не було. А із зими, коли стало більше 300-200-х, він доповідав, що ситуація контрольована», – анонімно поділився він у коментарі Радіо Свобода.
Горбенко вважає, що його бригаду на «нулі» посилили запізно і недостатньо
Протягом першої доби наступу на Харківщину, за словами Горбенка, у зону його відповідальності справді зайшла 42-га механізована бригада. Проте ні своїми механізованими, ні танковими підрозділами вона не допомогла недоукомплектованій 125-й бригаді.
Після наступу агресора 10 травня Горбенко, за його словами, повідомив Генштабу, що противник мав тактичний успіх, але, на його думку, це був не прорив, а обґрунтований відхід на інші позиції задля збереження особового складу.
«Це ситуація, в якій командир на певному етапі бою вирішує зберегти людей і відійти на більш підготовлений рубіж», — пояснив він тоді в інтерв’ю «Українській правді».
Нарешті відповідальність командирів чи пошук крайніх?
На запитання, чому правоохоронці взялися саме за епізод Харківської операції, експерти і військові поки не мають відповіді. На думку Владислава Селезньова, військового експерта та спікера Генштабу (2014-2017 рр.), є більш гострі питання в організації оборони – проте суди там не відбуваються.
«Українській Феміді є що розслідувати щодо діяльності чи бездіяльності вищих військових керівників та чиновників: починаючи від подій у Криму, коли ми втратили контроль над нашим Кримом та Севастополем, і закінчуючи подіями лютого 2022 року, коли супротивник отримав фору та можливість окупувати практично весь південь нашої країни», — сказав він в ефірі Радіо Донбас Реалії.
Безпосередньо бійці, зокрема, 125-ї бригади ТрО стримували ворога максимально, докладаючи всіх своїх власних зусильDeepState
У проєкті DeepState, аналізуючи затримання вищих офіцерів, висловили сподівання на справедливий розгляд у суді. Там закцентували на інженерно-фортифікаційній підготовці як на важливому факторі, через який війська РФ змогли прорватися, і запропонували детальний опис дій на північному кордоні, який публікували у той час.
«Безпосередньо бійці, зокрема, 125-ї бригади ТрО стримували ворога максимально, докладаючи всіх своїх власних зусиль. Прикладом є село Зелене, яке було втримане і стримувало ворога в найбільш активній фазі наступальних дій. Наскільки було пріоритетним розташовувати бійців безпосередньо на кордоні з РФ в таких селах, як Стрілеча та Пильне, де ворог мав повну свободу дій – неясно. Не побачив тоді цього і на той час командувач Об'єднаних сил і ОСУВ «Хортиця» Юрій Содоль. Дивно, що він зараз не фігурує в цьому розслідуванні», – зазначає DeepState.
Справа в тому, що ДБР раніше не прийняло заяву на Содоля від майора Нацгвардії Богдана Кротевича, мотивуючи це тим, що його дії розглядаються якраз у провадженні щодо Харківщини. Проте звинувачень йому не висунули.
DeepStatе, як і багато аналітиків цими днями, зазначає, що це далеко не єдиний епізод, який треба розслідувати. «Подібні процеси мають відбуватися, до прикладу, з подіями навколо Очеретиного, Прогресу, Торецька тощо», – пише проєкт.
Полковник у відставці Володимир Надкерничний, який раніше служив під керівництвом генерала Галушкіна у командуванні сил ТрО, в коментарі Донбас Реалії висловив подив, що відповідає за прорив саме командувач ОТУ Галушкін.
«Тобто, як ми бачимо, катастрофічних наслідків не настало. На відміну від Авдіївки чи втрати інших дуже важливих населених пунктів. Проте зараз на лаві підсудних ми бачимо тільки представників ОТУ «Харків», — сказав Надкерничний.
Полковник запасу ЗСУ Сергій Кривонос в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» також каже про вибірковість правосуддя.
«Це безпосереднє продовження потужної інформаційної операції з дискредитації військового керівництва України. Це почалося за часів генерала Залужного і продовжується далі, – каже він. – Ми маємо величезну кількість прикладів корупційних діянь політичної влади. Проти них нічого не порушується. А от проти військових – так».
Навіщо тримати вищих офіцерів під вартою?
Окрім того, чому правоохоронці зацікавились саме Харківським наступом, виникає й інше питання – наскільки доцільно тримати під вартою генералів і полковника під час війни?
«Для мене це виглядає як шоу. Тобто коли вони (підозрювані – ред.) ризикували життям, керували військами, були неподалік від ліній бойового зіткнення, тоді це нормально було. Зараз же вони становлять якусь небезпеку, за що їх обов’язково треба посадити у в’язницю. Хто винен в тому, що є проблеми на лінії фронту? Правильно! Військові! Всіх покарати і посадити», – іронізує командир батальйону безпілотних систем «Кара» 53-ї ОМБр Олександр Погребинський в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода.Ранок».
За словами Олександра Ігнатіва, полковника запасу і колишнього командира 110-ї окремої бригади ТрО, те, що «справа генералів» проходить у показовому форматі, вже має очевидний вплив на морально-бойовий дух командирів усіх ланок.
Як держава думає компенсувати це приниження та відновлення чесного імені, коли в суді вони доведуть свою невинність?Володимир Надкерничний
«Спілкуючись з різними військовослужбовцями, я бачу, що люди повністю втрачають мотивацію. Якщо є підстави вважати, що хтось вчинив зло, звісно, в цьому мають розбиратись правоохоронні органи. Але на сьогодні ми маємо купу несправедливих прикладів із ознаками переслідування військових, особливо серед колишнього керівництва», – додав Ігнатів.
«Підозрюваних затримували на робочих місцях, вдома. Одягали кайданки, показували по всіх ЗМІ, принижували їхню честь та гідність, – звертає увагу полковник Володимир Надкерничний. – Але ж провина цих людей ще не доведена. Як держава думає компенсувати це приниження та відновлення чесного імені, коли в суді вони доведуть свою невинність?»
Він також переконаний, що якби підозрюваних викликали в ДБР по повістці, це б не створило потрібного «шоу»: «Це кримінальне провадження переслідує наступні цілі – відволікти суспільство від подій, що відбуваються на фронті».
Як тоді справедливо судити військових?
За 11 років війни в Україні не створили систему військової юстиції. Саме тому протягом днів, коли триває суд над вищими офіцерами, найчастіше можна зустріти в обговореннях критику: як це – військових судить цивільний суд.
Як пояснив в ефірі Радіо Донбас Реалії Євген Філіпець, адвокат та кандидат юридичних наук, побудувати систему військової юстиції можливо, але складно. Зокрема, тому, що аби створити військові суди, потрібно вносити зміни до Конституції України.
«Інша проблема, що у сфері військової юстиції такі суди на сьогодні мали би розглядати величезну категорію справ. Йдеться не лише ж про кримінальні, але й справи щодо різних виплат і соціальних гарантій військовим та їхнім сім’ям», – пояснює адвокат.
Тому, на думку Філіпця, замість того, щоб створювати окрему систему військових судів, варто задуматися про якісне наповнення вже наявної судової системи. Наприклад, аби в цивільних судах існували судді, які б займалися виключно військовими справами.
Віктор Чумак, головний військовий прокурор України 2019-2020 років, згоден з тим, що судді повинні мати спеціалізацію на справах війська – але не вважає, що це мають бути окремі суди.
«Антикорупційний суд спеціалізується на антикорупційних злочинах. Але це ж не значить, що ці судді повинні бути корупціонерами в минулому для того, щоб розбиратися в тонкощах корупційних схем. Вони просто повинні спеціалізуватися на цих злочинах і повинні знати нюанси злочинної діяльності. Точно так само і у військовій сфері», — пояснив Чумак в ефірі «Свобода Live».
З появою ж окремо військової юстиції з’являється новий орган, який матиме право оперативно-пошукової діяльності – зможе вести прослуховування та спостереження. Це – ризик, вважає юрист.
«Ми створимо ще один репресивний карний орган», – вважає Чумак.
Справа проти генералів – тільки початок?
Лише з жовтня 2023 року, коли почався масштабний наступ агресора на Авдіївку, армії РФ вдалося просунутися на захід Донеччини, здійснити прорив під Очеретиним і вже зараз опинитися на порозі до Покровська. Восени 2024 року противник захопив Вугледар, де ЗСУ тримали оборону понад два роки, а вже взимку 2025-го російські війська окупували Курахове, суттєво просунувшись на півдні та сході Донецької області.
Майже у кожній з цих операцій траплялися епізоди, коли військові звинувачували командирів у недбалості. Під час прориву на Очеретине – у втратах в 115-й механізованій бригаді, під час захоплення Вугледару – у самогубстві комбата у 123-й ОБр ТРО через втрати і залишення позицій підрозділом, під час виходу з Авдіївки – в оточенні на позиції Зеніт, після якого оточених розстріляли окупанти, біля Курахового – в Успенівському мішку тощо.
Однак станом на час підготовки цього матеріалу жодної кримінальної справи через можливу недбалість командирів, що призвела до вищезгаданих провалів, правоохоронці офіційно не порушили. Відбувалися лише службові розслідування. Наприклад, після розслідування у 59-й ОМБр, яке почалося після звернення захисниці «Азовсталі» Катерини Поліщук, ВСП зрештою не виявила злочинних наказів.
Станом на 24 січня усі троє командирів, яких підозрюють у прориві на півночі Харківщини, перебувають під вартою. Попри те, що 22 січня за колишнього командувача оперативно-тактичного управління «Харків», бригадного генерала Юрія Галушкіна внесли заставу у п’ять мільйонів гривень, його затримали повторно: ДБР заявила, що знайшла нові факти.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум