Попри обстріли, атаки на інфраструктуру та нові зимові виклики, 71% українців кажуть, що почуваються щасливими. Принаймні, саме так свідчить опитування КМІС. «І це закономірно», – переконана культурологиня Наталія Кривда.
В інтерв’ю з нею для Радіо Свобода в передачі «Свобода Live» говоримо про:
• «Парадокс щастя», адаптацію українців до війни та межу тієї самої резильєнтності;
• Перелаштування суспільних настроїв перед зимовими викликами та посиленням обстрілів;
• Вплив розмов про мирні переговори, оголошення «дат завершення війни» та реальні контури перемоги;
• Міфологію сучасних корупційних справ – чому для розслідувань обирають назви на кшталт «Карфаген» та «Мідас»?
Культурологиня Наталія Кривда – докторка філософських наук, професорка КНУ імені Тараса Шевченка, академічна директорка Единбурзької бізнес-школи, голова наглядової ради Українського культурного фонду та наукова консультантка Інституту національної стійкості та безпеки.
Про Перемогу
У суспільстві немає єдиного бачення, що таке «Перемога» України, зазначає Наталія Кривда. Вона пояснює, що в країні мають більше проговорювати, що для усіх українців означає «перемога», бо для різних людей вона може означати різне.
Про фразу російського лейтенанта: «Кто вам дал право жить так хорошо?»
«Ми вміємо будувати красу навколо себе. Ми упорядковуємо світ. До 2014-го і особливо до 2022 року ми багато всього побудували. Я свідома тих речей, які були ганебними, неприємними, поганими або неконструктивними в нашому житті. Але дуже багато було хорошого, розумієте? Дуже багато було красивого. І у нас це намагаються відібрати. Оця страшна фраза російського лейтенанта в Бучі: «Кто вам давав право жить так хорошо?»
Для мене це дуже знакова фраза. Ворог не може допустити, що якісь там «хахли» і «хахлушки» живуть краще, ніж «великі росіяни». Великодержавний шовінізм проявляється на рівні фраз простого лейтенанта, який прийшов завойовувати, прийшов захищати людей з російською мовою. Мені здається, що це важливо – не віддати своє право залишатися собою. З наукової точки зору для мене це напряму пов'язано з ідентичністю і з тим, чим ми зараз дуже активно займаємося. А от на побутовому рівні: з правом залишатися собою»
Чому варто подивитися фільм «Одіссея» Крістофера Нолана
«З одного боку, надзвичайний успіх, а з іншого боку така активна реакція людей на фільм Нолана «Одіссей». Люди реагують не тільки і настільки на фільм, скільки на те, що вони можуть використати ці сюжети, ці історії героїв, як дзеркало, в яке подивившись, можна побачити себе.
Які хочете сюжети, які хочете інтерпретації, я чула і сама щось про це говорила. Ветеран, який повертається з війни додому, вміння чекати людину, яка воює, оцей обов'язок дітей щодо збереження батьківської спадщини, вірність старого слуги, вірність собаки, пам'ятання лотофаги, які вживали корінь лотоса, щоб забути, пам'ять. Політика пам'яті, політика забування.
Ми весь час дивимося Одіссею, а думаємо про себе. Мені здається, там кожен побачив щось своє і свій шлях, свою дорогу. Абсолютно. І в цьому велич мистецтва, і в цьому його фантастична сила. Воно таким чарівним ключем відкриває закриті дверцята нашої душі. Дуже різні. Інколи підштовхує тебе думати про речі, про які ти навіть і не думав, і не згадував десятками разів. Я б радила всім подивитися цей фільм».
Який Архетип у Володимира Зеленського?
«Звичайно, як і всі українці, дозволяю собі критику всіх українських президентів, але з великою повагою ставлюся до тієї великої роботи, яку роблять президенти, якщо вони президенти України. І, звичайно, нині діючий президент витримав те, що ніхто не витримував.
Але який архетип у цьому відповідає? Архетип Трікстера. Архетип людини, яка через сміх, через іронію заходить в найскладніші сфери життя. І під маскою людини, яка сміється, робить серйозні речі. Я думаю, що нині діючий президент, я думаю, я дуже обережно про це хочу сказати, сам від себе не очікував того, що він зробить. І того, що він буде так вести країну. Я думаю, що це така робота над собою, яку ми коли-небудь, можливо, оцінимо. Ми всі проходимо цей шлях, ми всі дорослі люди, працюємо над собою, робимо якісь речі, які не очікували від себе. Але, без «але» просто. Я думаю, що такий шлях проживає пан Володимир.
І я не можу не поважати його за хороші речі. Але ми перед тим з вами говорили про корупцію, про «Мідас». І не можу, я це продовжую говорити, поважаючи його за значну кількість речей, в тому числі за цю дуже серйозну роботу з собою, і те, як він вів, особливо на початку війни, як він себе поводив, що він зробив для України... Я, як і всі громадяни, дуже сильно розстроююсь і дуже мені боляче, коли я розумію, що навколо президента фігури, персонажі, люди, які не заслуговують нашої загальноукраїнської поваги. Оце дуже боляче».
Усе інтерв’ю дивіться у відеопередачі «Свобода Live»:
Форум