РИМ – Італія за час широкомасштабної війни Росія проти України прийняла на тимчасове перебування сотні українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Для багатьох вихованців дитбудинків це був позитивний досвід, і частина з них уже повернулася на Батьківщину. Але часом динаміка фактів буває проблематичною, про що свідчать історії, зібрані проєктом «Ти як?» із міста Катанії, що на сході острова Сицилії в затоці Іонічного моря.
Перша історія про те, як бюрократичні колізії та суперечки між волонтерськими й державними структурами міста зачепили інтереси українських вихованців, про що нещодавно стало відомо зі скандального відео, на якому зафіксовано агресію до евакуйованих підлітків.
Друга історія про те, як, попри труднощі та брак коштів, спільними зусиллями зробили все для комфортного перебування дітлахів в Італії і повернення їх до рідної країни.
Переселення зі слізьми та кулаками
У травні минулого року до Сицилії евакуювали понад 60 вихованців дитячих будинків з Донецької області віком 4-16 років. З ними були і з два десятки вихователів. Цю групу розподілили по трьох містах – Трапані, Модіка і Катанія.
Уже у Катанії частину біженців – 24-х дітей та сімох вихователів, які їх супроводжували з України – взяла під своє крило місцева громадська асоціація Spazio 47, розповідає її голова Марко Барбаросса.
Раніше організація опікувалася виключно культурно-спортивною роботою з молоддю й не мала умов для проживання. Та протягом доби мобілізували усі можливі ресурси і для біженців з будинку «Смарагдове містечко» зі Святогірська Донецької області знайшли місце для проживання у двох релігійних структурах міста.
Дітей знову розділили – по 12 у кожній групі – для проживання у згаданих парафіяльних будинках.
Ця ж асоціація, як стверджує її керівник, оформлювала документи для дітей у поліції й опікувалася іншими бюрократичними процедурами – як от запис до місцевої школи, організація дозвілля з відпочинком на морі і не тільки.
Усе це робилося за кошти волонтерської спільноти, стверджує пан Барбаросса: «Ми не отримали жодної копійки від комуни».
Ми не отримали жодної копійки від комуниголова італійської громадської асоціації Марко Барбаросса
Діти були ідентифіковані італійською владою як неповнолітні іноземці без супроводу. Річ у тім, що тривалий час, на початках надзвичайної ситуації, діючи в рамках італійського закону, суди не визнавали опіки українських вихователів. Тож, суддя, підтвердивши місце проживання біженців, призначив їм тимчасового державного опікуна – громадянина Італії, який представляє інтереси дітей в адмінінституціях, а відповідальність і піклування за неповнолітніх поклав на соціальні служби міської комуни Катанії.
За кілька місяців цей суд у справах неповнолітніх визнав невідповідними умови проживання дітей-біженців, які мешкали в релігійних громадах, та уповноважив соціальні служби перевезти їх у нову структуру, яка відповідає нормативам закону і спеціально призначена для перебування неповнолітніх іноземців без супроводу.
Такі центри числяться у державному реєстрі, і саме вони від комуни міста отримують державні кошти на утримання іноземців-біженців. Відповідним законом на утримання однієї такої дитини передбачено 100 євро на день.
Перша група з меншими дітьми була переселена через три місяці, й асоціація Spazio 47 втратила з ними контакти. Але залишилася група старших вихованців у складі 10 підлітків (двох раніше відправили до України на оформлення започаткованої раніше процедури міжнародного усиновлення).
Більшість вихователів повернулися до України, чому – нині не відомо, українські представники дітей не стали коментувати свою позицію на запит Радіо Свобода.
Керівник асоціації каже, що тим часом у приміщеннях зробили ремонти, і він офіційно звернувся до міської влади внести їхню структуру до згаданого держреєстру, щоб також отримувати фінансування. Але місцеві власті відмовили.
Я відмовився віддати дітей працівникам нового закладуголова італійської громадської асоціації Марко Барбаросса
Марко Барбаросса подає свою версію розвитку подій:
«На підставі фальшивих доповідей, що ми не супроводжували дітей, що вони не були достатньо інтегровані, соцслужби розізлилися і пишуть через італійського опікуна, що прийдуть говорити з дітьми про переїзд. Перший раз без документів суду і дозволу я відмовився віддати дітей працівникам нового закладу.
Кілька разів соцслужби поверталися, але не пояснювали причин. У мене вже були всі нормативи, п’ятеро професійних вихователів, кейтеринг, інші види діяльності – все було для комфортного життя десятьох підлітків з України».
І нарешті після попереджень соцслужби у супроводі працівників поліції у цивільному прибули виконувати рішення суду: перемістити українських вихованців на нове місце перебування.
Керівника Асоціації на той момент не було, і діти, за його словами, не бажаючи залишати місце тривалого проживання, почали протестувати.
На думку очільника спільноти, це і спричинило скандальний інцидент, який діти з автобуса зняли на відео, а сам Марко Барбаросса поширив його у Facebook.
Один з юнаків – 16-річний Михайло – біля автобуса, у якому вже сиділи його друзі, проявив більше непокори – й правоохоронці застосували силу щодо нього. За іншою версією, як довідалося Радіо Свобода, підлітки протестували не стільки проти переїзду, як боялися, що їх роз’єднають з рештою групи, яка в той час була на морі.
Конфлікт між Асоціацією та соцслужбами перемістився до судових інстанцій.
Голова організації Барбаросса подав першу заяву до суду зі скаргою на відсутність підтримки від соцслужб та неправдиві звіти щодо умов перебування українських дітей. А друга, кримінальна заява від його імені, стосується випадку насильства, застосованого щодо неповнолітнього під час перевезення дітей.
Раніше і соцслужби подали на нього до суду, звинувативши чоловіка у протидії виконанню судового рішення та відмові віддавати дітей-біженців.
Війну затіяли вони, щоб узяти цих дітейголова італійської громадської асоціації Марко Барбаросса
«Ми, як Асоціація, не мали жодного корисливого інтересу, щоб робити бізнес, – сказав Радіо Свобода пан Барбаросса. – Для інших, які б хотіли мати ці 30 тисяч євро щомісяця, було б зручно (100 євро щодня на десятьох дітей протягом 30 днів – ред.). Війну затіяли вони, щоб узяти цих дітей».
Керівниця відділу соціальних служб комуни Катанії не надала офіційний коментар Радіо Свобода, пояснивши, що як державний виконавець не має таких повноважень. Водночас не на запис вона заперечила факт насильного перевезення дітей і назвала зафільмовану подію маніпуляцією.
За її словами, завдяки зусиллям соцпрацівників діти тепер перебувають у значно кращих умовах, вона почувається спокійною, написала про ситуацію до ООН і готується захищатися в суді.
На момент публікації Радіо Свобода не отримало відповіді на запит від суду у справах неповнолітніх міста Катанії.
Як стало відомо Радіо Свобода з власних джерел, правоохоронці Катанії розслідують факт насильства щодо дітей, а причетних до події тимчасово відсторонили від роботи.
Після цього інциденту вихованці зі Святогірська вже змінили два місця проживання. Тепер вони перебувають у приміщенні на периферії Катанії в очікуванні рішення суду у справах неповнолітніх, який у вересні має дати дозвіл на повернення вихованців цього інтернату у безпечне місце в Україні.
За інформацією української виховательки, яка живе поруч з дітьми, вихованці тепер – задоволені. Вони ще отримують дрібні гроші (10-14 євро на тиждень), купують харчі та умудряються готувати українські страви.
Побули – і поїхали на Батьківщину
Православний італійський священик отець Джованні Аманте активно сприяв евакуації до Катанії дітей з комунального закладу «Чернігівський ліцей».
Після перших бомбардувань Чернігова ми отримали запит від дитбудинку про допомогуіталійський священик отець Джованні Аманте
«Після перших бомбардувань Чернігова ми отримали запит від дитбудинку про допомогу. Діти прибули змучені і дезорієнтовані, були всі відповідні дозволи залишити Україну. Ми знали цей будинок майже 20 років. Цей інтернат добре облаштований, ми допомагали їм з ремонтом», – говорить священик Джованні, віце-президент благодійної асоціації Arca senza confini.
Він шкодує, що українських вихователів на початках не визнавали як опікунів, тому змушені були довіритися італійським органам влади, які займалися розселенням дітей групами у відповідних закладах. Якби ж визнали опікунство за українцями, то вони могли би самі розпоряджатися, де селити дітей.
«Нам було нелегко, – згадує отець Джованні. – Початкова ідея спільно з українськими вихователями була іншою. Діти виїхали з одного дитбудинку, щоб опинитися в іншому за кордоном? Тож ми прагнули, щоб діти жили в родинах, щоб мали досвід сімейного проживання і більш гідної опіки. На жаль, цього не сталося».
Ми прагнули, щоб діти жили в родинахіталійський священик отець Джованні Аманте
Його Асоціація, каже, провела відбір родин, які б могли приймати дітей вдома. Ці люди проходили психологічні тести, курси, а в підсумку – зусилля зійшли нанівець.
«Ми попереджали всіх, що йшлося про тимчасове перебування дітей, без можливостей їхнього подальшого усиновлення. Було багато бюрократії – і нічого не вийшло», – додає отець Джованні.
Діти взимку займалися шкільними заняттями, хто онлайн – в українській школі, хто оффлайн – в італійській. Години дозвілля проводили переважно у приміщенні, не часто виходили за межі структури, як вони розповідали священику.
За спостереженнями отця, з італійськими опікунами вихованці мали певні труднощі через мовний бар’єр. Деякі з них щось по-італійськи могли сказати, бо вони раніше відвідували країну. І навіть цих дітей не пустили жити в родини, каже отець Джованні.
Ця група вихованців віком 6-18 років разом із директоркою дитбудинку два тижні тому повернулася в Україну. Подорожжю в обидва боки, організацією дозвілля на початку переймалася Асоціація за власні ресурси.
Нас не допускали до дітей потіміталійський священик отець Джованні Аманте
«Але ж нас не допускали до дітей потім, – продовжує священик. – Ми не хотіли чогось корисливого. Цього разу для відправки не мали достатньо допомоги від спонсорів, бо війна в Україні вже не є новиною, люди не відгукуються на прохання допомогти».
Директорка чернігівського ліцею за згодою українських органів влади вирішила повернутися з дітьми на Батьківщину. Суд у справах неповнолітніх міста Катанії уже визнав її повноваження на основі листа від українського консульства у Неаполі, і дозвіл на повернення видали без проблем.
Ми хотіли, щоб діти ще лишалися на Сицилії, бо ж тут безпечнішеіталійський священик отець Джованні Аманте
«Ми, як Асоціація, хотіли, щоб діти ще лишалися на Сицилії, бо ж тут безпечніше, але погодилися з бажанням української сторони. Діти не виявляли якихось особливих бажань ні залишатися тут, ні повертатися, вони дуже слухняні і довіряли нам та директорці.
Щоправда, висловлювали бажання пожити в родинах. На прощання казали мені, що хочуть повернутися на Різдво, бо знають про такі майбутні проєкти», – розповів отець Джованні Аманте, заступник голови асоціації Arca senza confini.
- Закордонні дипломатичні установи України в Італії після 24 лютого 2022 взяли на консульський облік 990 дітей (усіх категорій), повідомили Радіо Свобода в МЗС України дані на кінець серпня поточного року.
- Окремо у Генконсульстві в Неаполі (повноваження якого поширюються на Сицилію) з початку великої війни зарахували на облік 301 дитину.
