В Україні незабаром може бути прийнятий на озброєння новий ударний безпілотник: сьогодні він уже практично готовий та проходить випробування. Про це в інтерв'ю телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповів Олег Болдирєв – керівник проєктів українського концерну «Укроборонпром». За його словами, розробка схожа на іранський дрон-камікадзе «Шахід», але має особливість. «Ми, українці, дуже жадібні люди: у нас будуть камікадзе з можливістю повернення», – каже він. Також Болдирєв розповів про ремонт танків та іноземного озброєння і про те, як доводиться «колгоспити», щоб якнайшвидше повернути цю зброю в бій.
– Я процитую: «Дальність 1000 кілометрів. Вага бойової частини 75 кілограмів, завершуємо розробку». Це повідомлення у фейсбуці від концерну «Укроборонпром» від 17 жовтня. Йдеться про новий ударний безпілотник?
– Так.
– Останнім часом ми чуємо, бачимо, читаємо, що глибоко у тилу Росії відбуваються вибухи, зокрема на військових аеродромах. Ці вибухи та розробка безпілотника: вони пов'язані?
– Я не можу відповісти... вибачте (сміється).
– Ви куруєте усю лінію безпілотників в «Укроборонпромі»?
– Не зовсім так, я займаюся прикладною частиною лінії БПЛА в «Укроборонпромі», в керуючій компанії. Тобто займаюсь контактами з військовими, контактами із виробниками.
– Що взагалі можна сказати про новий безпілотник? Що це буде? І коли його можна прийняти на озброєння?
У нас будуть камікадзе із можливістю повернення
– Він уже є. Я назвав би його «нульовим пацієнтом». Машина літає, машина зараз проходить навчання, тому що ми, говорячи про ударний безпілотник, говоримо про варіант камікадзе. Але ми, українці, дуже жадібні люди. У нас будуть камікадзе із можливістю повернення.
– Це виключно українська розробка чи Україна взяла якийсь стандарт і так само зробила?
– Практично всі БПЛА складаються частково з іноземних комплектуючих. Це – чесна відповідь. Вибачте, але Україна не робить відеокамери потрібного розширення.
Створити програмне забезпечення і потім поборотися з РЕБ – це українське
Але все зібрати, покласти все у планер, подружити, створити програмне забезпечення, яке обслуговуватиме безпілотник, пов'язати його з наземною станцією і потім поборотися з РЕБ (засобами радіоелектронної боротьби) – це українське.
– Чи зможе новий апарат переламати перебіг війни?
– Мені здається, ви створюєте вундерваффе (суперзброю, часто вигадану або яку неможливо побудувати – ред.). Це неправильний підхід. Будь-яка кількість БПЛА, якщо їх не мільйони, не зможуть переламати перебіг війни. Але вони можуть змінити правила цієї війни.
Ми рухаємось у бік війни безпілотних роботизованих систем
Масове використання російських «Орланів» вже змінило правила наземного переміщення, маскування, купу всього наших військ. Ми рухаємось у бік війни безпілотних роботизованих систем, і кожен новий військовий конфлікт це підтверджує. Також підтверджує, наприклад, недавнє використання плаваючого безпілотника.
– Це єдиний в Україні безпілотний комплекс, який може бити по тилових об'єктах Російської Федерації?
– Ні. Ми зараз беремо участь у великому та найжорстокішому військовому конфлікті в Європі. Ми перебуваємо в його перших лавах. Ми спостерігаємо за ним із найкозирніших місць. А всі виробники мають рідкісну можливість створити пристрій, дрон і випробувати його тут же, протягом декількох тижнів на фронті. Внести необхідні зміни, відразу випробувати, відразу внести зміни.
– Щодо ударів по далеких цілях Російської Федерації. Чи є в Україні зброя, яка ще може добивати по якихось тилових цілях?
– Звісно.
– Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім»?
– Не коментуватиму. Не буду, не хочу, боюсь коментувати ракетну програму. Але вітчизняний військово-промисловий комплекс, ОПК так званий, мене неймовірно здивував у 2022 році. Ми почали ремонтувати танки вже з другого дня війни, тільки 24 лютого якось розгубилися, зважаючи на все. А з 25 лютого вже пішов ремонт танків.
Моя улюблена історія: ми маємо танк, який уже шість разів заходив на ремонт у Харківській області. Ми вважаємо його «замовленим», можливо, за нього приходять люди потриматися. Це все роблять працівники підприємства «Укроборонпром». Ми це робили весною, влітку, восени, заходимо у зиму.
– Що найбільше потрібно зараз на лінії фронту? Яка зброя?
Найактуальнішим питанням є засоби ППО та повітряні сили
– В країні, не на лінії фронту. Ми маємо зараз справу з ракетами та «Шахідами», тому лінія фронту ще й над нами проходить.
На моє глибоке переконання, найактуальнішим питанням є засоби ППО та повітряні сили, тобто літаки.
– Чи може Україна виготовляти ППО для потреб української армії? Чи, може, його вже робить?
– Не відповім. Вибачте.
– Нещодавно була інформація про нові снаряди: 152 та 122 мм. 152 мм – і справді той снаряд, якого не вистачає на фронті?
– Усього не вистачає. Усього радянського набору не вистачає.
– Це звичайний снаряд чи він якийсь там... із головкою самонаведення?
– Це звичайний снаряд, але його ТТХ кращі, ніж у класичного радянського. Як мінімум, кількість уламків від нього більша. Я припускаю, що і траєкторія точніша.
– Зараз усі говорять про перехід на натівський калібр... Що важливіше для української оборонки: 152 мм, радянський калібр, чи 155 мм?
– Звичайно, і те, і те.
– Але чого більше не вистачає?
– Звичайно, 152.
– Іноземне озброєння – його ж треба якось ремонтувати? Воно в Україні ремонтується чи його вивозять за кордон?
– Міністр оборони нещодавно описав модель, за якою можна та потрібно працювати з іноземною технікою. Створено трирівневу модель. Рівень 1: ремонт на місці. Другий рівень: привіт, «Укроборонпром», привіт, заводи. І третій рівень – це вже за кордон.
Основний важіль – це час, не гроші
Я поважаю партнерів. Дати нам зброю – це політичне рішення. Але зрештою все зводиться до якоїсь фірми, яка випускає запасні частини до умовної гаубиці. І там… ну… не завжди є розуміння, як ми сильно запізнюємося. Час. Основний важіль – це час, не гроші.
Запитання як поставлено: чи «колгоспимо» ми? Так, «колгоспимо». Якщо немає якоїсь фінтифлюхи, то ніхто не каже: «Вибачте, ось цього патрубка немає, машина йде на стоянку». Зазвичай це звучить так: «Давайте щось підберемо».
– Чи є військові заводи, які перестали працювати?
– Звичайно.
– Через їхню безпеку чи просто розбили?
– Розграбовано, розбито, і, наприклад, те, що було в окупації, також не працювало. Все, що відвойовується, починається насамперед із оцінки збитків та складання плану запусків.
– Тобто всі заводи, які були в окупації, можуть працювати далі?
– Вони зобов'язані. І функціонуватимуть. Якщо ухвалено рішення, що необхідність є в іншому, значить, його розберуть, умовно кажучи, на обладнання, перевезуть до інших місць, а цей завод займатиметься чимось іншим. Але якщо є необхідність в країні – ну... отже, наші заводи його робитимуть. Ми є державним підприємством. Наше завдання – забезпечення потреб держави.
– В одному зі своїх інтерв'ю, червневому якомусь, ви сказали, що ви поганий пропагандист...
– Так, схоже на те.
– У зв'язку з цим: чи вистачить українському ВПК запасу сил та міцності, терпіння, щоб вистояти у тривалій, можливо, війні?
– Дякую за питання. Чи вистачить у ЗСУ часу, сил, бажання та людей, щоб протистояти? Збройні сили зазвичай кажуть: «До нескінченності». Вистачить, звичайно. Скільки воюватиме армія, стільки працюватиме «Укроборонпром».
Оригінал матеріалу – на сайті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»
