Український Координаційний штаб з поводження із полоненими повідомляє про 6266 звільнених з російської неволі на цей час. Ця цифра включає 31 цивільного, яких Україна повернула 22 листопада з Білорусі.
Це жінки та чоловіки, які були затримані на території Білорусі та засуджені до різних термінів ув’язнення – від 2 до 11 років. Вік наймолодшої звільненої сьогодні українки – 18 років, найстаршому – 58 років. Серед звільнених цивільних громадян є хворі на тяжкі хвороби, зокрема на онкологію.
ПАРЕ «приголомшена»
2 жовтня 2024 року 74 члени Парламентської асамблеї Ради Європи одноголосно ухвалили резолюцію «Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні в ув’язненні внаслідок агресії Російської Федерації проти України».
Третина серед звільнених вважалася зниклими безвісти, оскільки РФ так і не надала інформацію про нихПАРЄ
«Цифри говорять самі за себе, – йдеться в документі. – Асамблея приголомшена тим, що станом на 18 вересня 2024 року загалом 65 956 військовослужбовців і цивільних осіб були зареєстровані як зниклі безвісти або полонені, серед них 50 916 зареєстровані як зниклі безвісти на основі перевірених даних. Насправді жертв набагато більше... Хоча з 24 лютого 2022 року по 17 вересня 2024 року з російського полону повернули 3672 людей, включно зі 168 українськими цивільними, Асамблея із занепокоєнням відзначає, що третина серед звільнених вважалася зниклими безвісти, оскільки Російська Федерація так і не надала вчасно інформацію про їхню долю, всупереч своїм міжнародним зобов’язанням»
У ПАРЄ засудили жахливі умови, в яких перебувають полонені, а також відсутність у РФ бажання комунікувати з міжнародними органами і рідними українців, які перебувають у російських тюрмах. Крім того, резолюція підтримує ідею обміну «всіх на всіх».
Хроніка обмінів
З початку повномасштабної війни до кінця 2024 року в ході 60 обмінів було звільнено 3956 бранців, у тому числі 170 цивільних.
Вже в перші п’ять обмінів, які відбулися 15 січня, 5 лютого, 19 березня, 19 квітня та 5 травня 2025 року, було звільнено 854 бранця, з них 1 цивільний. При цьому 53 звільнених не обмінювали, їх додали до обмінених як важкохворих та важкопоранених.
Коли в травні перемовини про мир за посередництва Туреччини були зірвані в перший же день, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан сказав:
«Що ж, не вийшло домовитися про мир, давайте обмінюватися!»
І одразу домовилися про обмін «1000 на 1000».
Цей обмін був здійснений у три прийоми з 22 по 25 травня 2025 року.
Причому це був єдиний обмін за всі роки війни, де сторони не обговорювали списки, а просто кожна звільнила свою тисячу в’язнів.
До України повернулися 879 військовополонених та 121 цивільний. У подальшому відповідно до Стамбульських домовленостей з 9 червня по 4 липня відбулося 8 етапів обміну, в ході яких було звільнено близько тисячі бранців, усі важкохворі та важкопоранені.
Наступні три обміни проходили 14 та 24 серпня й 2 жовтня 2025 року. Тоді було звільнено 436 бранців, в тому числі 357 військовослужбовців та 79 цивільних, політичних в’язнів, засуджених у Донецькій області ще в перший період війни, з 2014 до 2021 року.
Ці обміни були комбінованими: частина в’язнів була звільнена за Стамбульськими домовленостями, частина – за усталеною процедурою обміну, яка діє з початку повномасштабної агресії.
Загалом з початку повномасштабної війни станом на 1 листопада 2025 року:
- відбулося 69 обмінів,
- в ході яких було звільнено 6235 бранців,
- в тому числі 5976 чоловіків (5648 військових та 323 цивільних) та 259 жінок (210 військових та 49 цивільних).
Тут не враховані ще близько 2000 звільнених у межах Стамбульських домовленостей.
Крім того, в Україну повернули 12 744 тіл загиблих.
Загалом за 10 місяців 2025 року було звільнено більше половини від загальної кількості бранців, звільнених за весь період повномасштабної війни.
Новий обмін військовополоненими: як зустрічали українських захисників (фотогалерея)
Спільні цінності
Я спілкуюся із працівниками Координаційного штабу вже більше двох років і можу засвідчити, що вони цілком віддані справі пошуку та звільнення наших бранців, а також допомозі їм після звільнення.
Коордштаб побудував ефективні процедури комунікації з членами родин бранців через систему онлайнових особистих кабінетів, які містять інформацію про зниклого, та постійні буквально щоденні зустрічі з родичами як у приймальні Коордштабу з відкритим доступом, так й в інших місцях.
Так само працюють відділення Координаційного штабу в Харкові, Львові, Миколаєві та Вінниці, де я також бував неодноразово.
Я звернув увагу на те, що хоча ми обговорюємо проблеми, які викликають суцільні негативні емоції, ми розмовляємо однією мовою і дивимося на все практично однаково, тому наша комунікація є завжди світлою. А як ми радіємо, коли разом домагаємося успіху!
Рідкісний ефект у співпраці органу державної влади та правозахисної організації!
Я довго думав, що ж лежить в основі цього ефекту, та дійшов висновку, що у нас багато спільних цінностей, зокрема, одна з головних у правозахисті – людяність.
Вочевидь саме на цьому будується система Координаційного штабу з допомоги постраждалим – військовополоненим, цивільним бранцям, їхнім родинам та родинам зниклих безвісти.
Підтвердило це і особисте спілкування із керівником ГУР МО Кирилом Будановим. Думаю, що і на переговорах в Абу-Дабі, де українську делегацію очолив Буданов, приділена належна увага і до гуманітарної складової – звільнення полонених і цивільних.
Тож, чекаймо добрих новин про звільнення наших бранців ще у цьому році.
Що приховує Росія?
Незважаючи на загалом успішні результати звільнення бранців у 2025 році, питання, скільки українських бранців перебуває зараз в місцях несвободи в Росії та на тимчасово окупованій території України, залишається без відповіді.
За даними, оголошеними 1 травня Уповноваженим МВС з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артуром Добросердовим, у нас у розшуку перебуває понад 70 тисяч осіб.
Скільки з них військових і скільки цивільних – невідомо, ці цифри не оприлюднюються.
Невідомо також, скільки загиблих, чиє тіло не знайдено або не повернуте – всі вони вважаються в реєстрі безвісти зниклими.
Тим не менше, виглядає так, що ми не знаємо, де перебувають за ґратами декілька десятків тисяч українців.
Це твердження випливає з таких міркувань.
Військовополонених на початок 2025 року було приблизно 10 тисяч, після обмінів 2025 року – приблизно 8 тисяч.
Ми проаналізували, у яких місцях позбавлення волі в Росії та на окупованій території України перебувають українці, базуючись на відомостях про місця позбавлення волі, через які пройшли звільнені бранці, і де знаходяться засуджені.
Виявилось, що таких місць позбавлення волі 280: у Росії 196, а на окупованій території України – 84.
У кожній з таких установ перебувають сотні, або десятки, або одиниці ув’язнених українців.
Якщо зібрати знайдену нами інформацію про місцеперебування бранців у цих установах, то й виходить, що невідомо, де перебуває значна кількість бранців.
Якщо останнє твердження відповідає дійсності, то можна зробити висновок, що Росія ховає дані про кількість українських бранців, не надає цю інформацію Міжнародному Комітету Червоного Хреста або надає її в дуже обмеженому обсязі.
Тому вимога правозахисників про те, що Росія має негайно надати ООН та МКЧХ повний доступ до всіх полонених, залишається дедалі більш актуальною.
Євген Захаров – голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи, учасник дисидентського руху у часи СРСР
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум