Журналісти онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, побували на позиціях 148-ї бригади ЗСУ у Дніпропетровській області. І побачили, як українські артилеристи воюють на американській М777, яку ще називають гаубицею «Три сокири».
У руках штурмана тихо потріскує детектор, водій прислухається до звуків зовні через прочинене вікно. Напівавтоматична рушниця – завжди під рукою. Через активність російських дронів запобіжні заходи посилили навіть там, де до лінії фронту, здавалося б, далеко.
[Раніше] можна було без РЕБ, без тієї самої «чуйки» їхати. А зараз уже долітають дуже далекоОлександр
«[Раніше] можна було без РЕБ, без тієї самої «чуйки» їхати – ми знали, що дрони сюди не долітають. А зараз уже не раз бувало – долітають дуже далеко», – каже військовослужбовець 148-ї бригади ЗСУ Олександр.
Місцями пожовкле осіннє листя ще не опало, а це означає – є, де сховати транспорт. Крім усього іншого, на позицію військові привезли спецзамовлення для Євгена – новенький бушлат на зиму. «Все, зима нам тепер не страшна», – приміряє він обновку. Для Євгена, колишнього водія фури, а зараз військовослужбовця 148-ї артилерійської бригади десантно-штурмових військ України, це буде вже друга зима на фронті.
«Дали повістку – пішов до військкомату, пройшов військово-лікарську комісію, – просто розповідає про себе Євген. – Поїхав до Житомира, відучився в Житомирі, пощастило – потрапив до частини. У 148-му бригаду артилеристом. Та й служимо на гарматі, воюємо з хлопцями потроху».
У цьому бліндажі Євген живе третій тиждень. Каже: їжі вистачає, колектив дружний, на умови ніхто не скаржиться. Правда, у відпустку хочеться. Євген нещодавно одружився.
«Відгуляли весілля. Побув три-чотири дні вдома після весілля з дружиною – і знову сюди. Ось і все сімейне життя до і після. Ще не відчув, як вона має змінитися. Скоро наступна відпустка. Поїдемо, подивимося, як воно – бути одруженим».
Разом з Євгеном служить Дмитро, колишній аніматор з Дніпра. Розважав дітей, перевтілюючись у казкових персонажів.
«Від триметрових ведмедів до піратів, принців або ще якихось мультяшних героїв. Образів там було безліч. Який потрібен – такий одягали, і йшли грати з дітьми, бавитися, святкувати День народження», – розповідає Дмитро.
Тепер замість плюшевих костюмів – каска і бронежилет. Дмитро відповідає за снаряди до американської гаубиці М777, або, як називають її військові, «Три сокири». Саме цей розрахунок тримає оборону на межі Дніпропетровської та Донецької областей.
Арта, багнюка та війна: західна зброя на передовій (фоторепортаж)
Завжди, коли нам дають ціль, у нас є снарядиДмитро
«Я їх підношу. Заряджаємо. Я їх складаю, перебираю, все готую, щоб завжди були готові, якщо стрільба почнеться. Я тут відповідальний за снаряди, – пояснює свою роль у бойовому розрахунку Дмитро. – Ніколи не скаржилися на те, що немає снарядів. Завжди, коли нам дають ціль, у нас є снаряди».
Бійці ЗСУ розповідають, що російські військові намагаються використовувати погодні умови, щоб просунутися вперед: «Коли туман або дощ, найчастіше вони намагаються пересуватися пішки. За таких погодних умов дрони не можуть літати, стрімів немає, і тому важче їх виявити і знешкодити», – каже військовослужбовець 148-ї бригади Іван.
За даними OSINT-аналітиків, російське командування перекинуло для наступу на Дніпропетровську область чотири мотострілецькі дивізії з-під Покровська.
