9 листопада 1976 року, 45 років тому, була створена Українська Гельсінська група – друга в СРСР правозахисна організація, яка відкрито виступала проти порушень прав людини. У подальшому сам факт її існування та діяльність УГГ стали тим пусковим механізмом, який «підірвав» СРСР зсередини, вважають історики.

9 листопада 1976 року в Москві на квартирі дисидента Олександра Гінзбурга зібралися іноземні журналісти. В їхніх присутності колишній фронтовик, письменник Микола Руденко оголосив про створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ).

Так була утворена друга в СРСР (після Московської) і перша в УРСР правозахисна організація, яка відкрито боролася з порушенням прав людини. Пізніше такі спілки з’явилися в Литві, Грузії, Вірменії.

До 45-річчя Української Гельсінської групи Український інститут національної пам'яті (УІНП) підготував відео в межах циклу «Події епохи».

Засновниками УГГ стали 10 українських дисидентів:

• генерал радянської армії Петро Григоренко,
• фронтовик, письменник і філософ Микола Руденко,
• хімік Оксана Мешко,
• письменник-фантаст Олесь Бердник,
• юрист Левко Лук’яненко,
• мікробіолог Ніна Строката,
• інженер Мирослав Маринович,
• історик Микола Матусевич,
• учитель Олекса Тихий,
• юрист Іван Кандиба.

«Коли вони сказали, що хочуть створити Гельсінську групу в Україні, я похолола, – згадувала голова Московської Гельсінської групи Людмила Алєксєєва про приїзд до неї Миколи Руденка і Левка Лук'яненка. – На теренах усього Радянського Союзу найжорстокіше карали в Україні. Ми просили західних журналістів писати якомога частіше про Українську групу, про кожну її людину. Бо це камікадзе. Перші арешти відбулися саме в УГГ. Терміни українцям давали найбільші. І найбільше загиблих у таборах було саме серед членів УГГ».

Факти про УГГ

• До кінця 1980-х про свою належність до організації оголосила 41 людина.
• Практично всі члени УГГ були заарештовані за сфабрикованими кримінальними обвинуваченнями і засуджені до максимальних термінів покарання.
• Фактично за відстоювання прав людини члени УГГ отримали в загальній кількості 550 років радянських таборів.
• Четверо членів групи не повернулися живими з табору особливого режиму: Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко та Василь Стус.
• Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року.

• До кінця 1980 року УГГ оприлюднила 30 меморандумів, декларацій, маніфестів, звернень та інформаційних бюлетенів про порушення прав людини в радянській Україні.
• «Правозахисники відкрито апелювали до радянського законодавства та міжнародних документів. Вони першими поєднали боротьбу українців за право на національне самовизначення з тематикою прав людини, чим сформували ненасильницьку, легальну і правову основу для здобуття українцями незалежності й демократії».

Радіо Свобода до 40-річчя УГГ готувало спеціальний проєкт

• Журналісти Радіо Свобода зібрали факти про життя членів УГГ при безпосередній допомозі дисидента і політв'язня Василя Овсієнка, який присвятив своє життя збереженню пам'яті про дисидентський рух.

Це він показав журналістам ключі від камери Василя Стуса.

Василь Овсієнко із тих людей, про яких кажуть: «місія виконана». Працюючи у Харківській правозахисній групі, Овсієнко став справжнім хранителем інформації про український дисидентський рух і про репресії, які чинив радянський режим проти Української Гельсінської групи (УГГ) й усіх, хто не вписувався у «намічену Комуністичною партією» картину світу.

Матеріали про членів УГГ, підготовані журналістами Радіо Свобода до 40-річчя створення правозахисної організації:

Більше історій життя членів УГГ, які не побоялися відкрито виступити в СРСР на захист прав людини читайте тут