Вступ України до Євросоюзу. Про що свідчить урок Боснії?

(Рубрика «Точка зору»)

На останньому саміті Європейського союзу лідери країн-членів ЄС ухвалили рішення про початок перемов щодо вступу із Боснією і Герцеговиною. Для України це також важлива новина, тому що «група друзів Боснії» у Європейському союзі – а це такі країни, як Австрія, Італія, Угорщина, Словенія та Хорватія – навіть поставили процес європейської інтеграції України та Молдови у залежність від початку переговорів із Боснією.

І все ж таки сам цей факт може здивувати українського читача. Як так взагалі може бути, що перемови з Боснією «обмінюють» на європейську інтеграцію України – і це при тому, що країна подала заявку на членство в ЄС ще вісім років тому і всі сусідні країни давно вже ведуть перемовини? І чи означає цей факт, що якщо б не було нападу Росії на Україну і прискорення процесу європейської інтеграції України та Молдови, так не було б і можливості почати переговори з Боснією і Герцоговиною?

Так, можна з впевненістю констатувати: якщо б не це «прискорення історії», боснійцям ще довелося б довго чекати за дверима. Але чому?

А тому що війна у Боснії і Герцеговині була набагато більш драматичною, ніж в інших республіках колишньої Югославії. Сребрениця стала жахливим символом етнічного чищення в країні, але скільки таких трагедій відбулося у часи війни! Війна зруйнувала Боснію і Герцеговину часів соціалістичної Югославії і на її місці було створено фактично зовсім нову державу – але у кордонах колишньої югославської республіки.

І західні миротворці, і боснійські мусульмани та хорвати були прихильниками збереження цієї територіальної цілісності як головного принципу закінчення війни. Однак разом із цим довелося фактично погодитися із демографічними результатами війни, із фактом етнічного чищення – і у відновленій Боснії зʼявилася держава у державі – Республіка Сербська. А для того, щоб дві частини цієї держави не ворогували одна з одною, був запроваджений міжнародний контроль.

В результаті виникла фактично нежиттєздатна країна, одна частина якої орієнтується на європейську інтеграцію, а друга – навіть більше на Москву, ніж на Белград. Чинний президент Республіки Сербської Мілорад Додик відомий своїми хорошими стосунками із Володимиром Путіним.

Тільки після лютого 2022 року Додік зустрівся з російським лідером аж чотири рази.

У той час як його колеги з Сараєва, представники мусульманської та хорватської громад, засуджують російську агресію й підтримують Україну.

Помилкові компроміси

Урок Боснії має бути вивчений як нагадування про те, що мир, звісно ж, краще ніж війна, але несправедливий мир призводить до відсутності перспектив для цілої нації.

У Путіна є цілий набір політичних інструментів, якими він хотів би зупинити розвиток України навіть в разі припинення бойових дій. Він обирає між агресією і окупацією і… застосуванням боснійського досвіду, коли країні навʼязують стагнацію і життя на периферії в обмін на збереження життя.

І тепер українці можуть апелювати до боснійського досвіду, бо вже той факт, що Україна і Молдова випередили Боснію і Герцеговину у процесі європейської інтеграції, став найкращим доказом помилок, зроблених в процесі врегулювання боснійського конфлікту.

Саме тому друзям Боснії в Євросоюзі варто бути водночас друзями України – щоб унеможливити помилкові компроміси, які стали цивілізаційною пасткою для боснійців.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Деградація, репресії та війна». Про що свідчать «вибори Путіна» у Росії?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Оприлюднений документ: Путін хотів «добити» Україну, але його план провалився

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Масштабна війна і цивілізаційне досягнення України. У чому ліки від песимізму?

Підписуйтеся на Telegram Радіо Свобода