«Путін дозволив Кадирову все». Викрадення, тортури в Чечні та відправка на війну проти України

Іван Каргін, проєкт Радіо Свобода «Кавказ.Реалії»

З початку року співробітники силових структур у Чечні викрали сотні місцевих жителів. Це тільки ті, про кого стало відомо чеченським активістам, що живуть за кордоном. За їхньою інформацією, серед жертв є жінки, діти, люди з важкими захворюваннями. Щонайменше кілька людей загинули від тортур, багато інших – опинилися на війні в Україні. Проєкт Радіо Свобода «Кавказ.Реалії» розбирався, як у Чечні зникають люди.

Насильницькі зникнення або неофіційні затримання з непередбачуваними для жертви наслідками – буденність для Чечні після перезатвердження російського контролю на початку 2000-х років. На це неодноразово вказували правозахисники.

Після закінчення другої війни в республіці та передачі інструментів управління родині Кадирових викрадення продовжилися, але на деякий час їх стало менше. В середині 2010-х місцева влада переключилася на переслідування гомосексуалів і незгодних.

З початком повномасштабного вторгнення в Україну насильницькі зникнення в Чечні знову набули масового характеру. Згідно зі свідченнями, багато викрадених чоловіків піддаються тортурам, перед ними ставлять вибір: або відправка на фронт, або сфабрикована справа.

Існує третій варіант – викуп, який мають заплатити родичі. Він становить від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів рублів. Тобто викрадення людей для силовиків – ще й «бізнес». При цьому передача викупу нічого не гарантує.

Через ризики для правозахисників, журналістів і тих, хто з ними готовий говорити, доступ незалежної інформації з республіки обмежений. В останні роки основним джерелом відомостей про Чечню стали чеченські активісти за кордоном. У 2025 році частіше за інших про викрадення повідомляють представники опозиційного руху NIYSO. Вони позиціонують себе як рух за деокупацію республіки. Частину їхніх відомостей підтверджували джерела сайту «Кавказ.Реалії» та правозахисного центру «Меморіал».

Влада Чечні та їхні представники інформацію про насильницькі зникнення жителів республіки не коментують. Але виступають з критикою і погрозами на адресу активістів, що їх критикують.

«У Чечні – тільки один закон: «Рамзан сказав»

Як заявив представник NIYSO Ансар Дішні, в русі почали ретельно фіксувати викрадення жителів республіки, оскільки «стало ясно, що [на тому ж рівні] займатися цим по суті немає кому».

За його словами, після двох воєн і десятиліть диктатури люди в Чечні живуть у «тотальному страху». Через це близькі родичі викрадених рідко самі виходять на зв’язок. Сім’ї побоюються, що розголос погіршить ситуацію, і намагаються вирішити проблему через знайомих співробітників силових структур.

«Вони [сім’ї жертв викрадень] не вірять ані в закон, ані в правозахист, ані в судову систему. Часто вони готові віддати будь-які гроші, які вимагають співробітники [силових структур] як викуп. Люди позичають у родичів, беруть кредити, продають майно, щоб зібрати потрібну суму, сподіваючись, що це врятує близького. Але, як ми неодноразово зазначали за нашими спостереженнями, такі дії лише переконують викрадачів, що схема працює, і тим самим підживлюють їхні апетити – на нові викрадення і здирництва», – каже Дішні.

У людей немає уявлення, що хтось може допомогти їм – ані всередині Чечні, ані за її межами. На зв’язок сім’ї викрадених виходять «у рідкісних, виняткових випадках», продовжує співрозмовник.

Найчастіше про викрадення повідомляють знайомі сім’ї жертви, далекі родичі, сусіди, односельці. Серед джерел NIYSO, як стверджує Дішні, є також співробітники силових відомств і військові, що розчарувалися в системі – головним чином після участі у війні проти України.

Відомий російський правозахисник, який працює зокрема на Північному Кавказі (його ім’я не називаємо), підтверджує – ймовірні постраждалі не завжди готові говорити, тим паче звертатися по допомогу, тому не всі повідомлення про викрадення в Чечні вдається верифікувати: «За цей рік ми неодноразово стикалися з людьми, які як підтверджували доправлення в поліцію і тортури, так і заперечували, кажучи, що ні до кого претензій не мають».

З думкою активістів NIYSO, що відповідальність за насильницькі зникнення несе федеральний центр, правозахисник згоден частково.

«Путін не замовляє тортури. Він дозволив Кадирову робити все, що той хоче, на території регіону. Кадиров виходить зі свого уявлення про силу і слабкість, добро і зло. У Чечні є тільки один закон: «Рамзан сказав». Звідси повна правова імпотенція у Слідчого комітету, прокуратури та судів, які не готові і не розслідують справи, зокрема про тортури, вбивства і викрадення, де фігурують так звані «кадировці», – заявив співрозмовник.

Проте в NIYSO наполягають: немає юридичного терміна «кадировці», є офіційні російські співробітники, що носять російську форму і куруються російською правоохоронною системою.

«Отже, все, що вони роблять, є не результатом бажань Рамзана, а російською системою в окупованій Чечні», – підкреслює представник руху.

«Кандидати» та план по «добровольцях» для участі у війні

Викрадення відбуваються практично щодня і мають систематичний характер, стверджує Дішні. Найчастіше жертвами стають люди, зникнення яких, на думку силовиків, не спричинить проблем – ті, за кого нікому заступитися. Потенційних жертв називають «кандидатами».

«Якщо оперативники вважають, що викрадення конкретної людини і будь-які подальші дії з нею – чи то тортури, фабрикація кримінальних справ, чи то відправка на війну в Україну – не викличуть резонанс, за який начальство може запитати, вони йдуть на викрадення. Насамперед у зону ризику потрапляють раніше судимі, люди із залежностями, боржники за кредитами. Але це не обмежується тільки такими випадками. Особливому контролю і переслідуванню піддається молодь, що проявляє будь-яку активність: вона стає серйозною мішенню для режиму. Досить доносу від інформатора, що людина «неправильно дотримується релігії», що вона [нібито] «ваххабіт», і її з великою ймовірністю викрадуть», – підкреслює Дішні.

Ще одна група ризику – уродженці Чечні, які повернулися з-за кордону. Минулого року, за повідомленням руху 1ADAT, кадировці затримали в аеропорту «Шереметьєво» і відвезли в республіку Юсупа Мусаєва, якого перед цим екстрадували з Єгипту; відтоді про нього нічого невідомо. Уже кілька місяців немає відомостей і про Зураба Тохосашвілі, за даними чеченських активістів, викраденого в Грозному після повернення з Європи. Ще одного уродженця Чечні, Амірхана Сулейманова, про якого стало відомо у травні, було викрадено після повернення з Єгипту – він там навчався.

«Студенти з арабських країн часто стають метою оперативників, які бажають зробити черговий «результат», – коментують у NIYSO.

Про схожий випадок розповіло одне із джерел «Кавказ.Реалії». За його словами, кілька місяців тому уродженець республіки, який із сім’єю жив в Австрії, приїхав на батьківщину, позичив гроші у знайомої на будівництво, але борг не повернув. Коли він знову приїхав, та поскаржилася вже своїм знайомим – поліцейським. Ті з готовністю відгукнулися і пообіцяли повернути борг самі.

У підсумку чоловіка забрали, змусили підписати контракт із Міноборони, а гроші, що належать за це, віддали його «кредиторці». Самого чоловіка відправили на війну в Україну. За місяць його вбили. Історія на цьому не закінчилася: колишня дружина загиблого, мешканка Інгушетії, з якою у нього не було офіційно розірвано шлюб, отримала компенсацію за його смерть. А нинішня сім’я, що залишилася в Австрії, «в шоці від того, що відбувається».

Ансар Дішні переконаний, що всі викрадення в Чечні відбуваються під кураторством співробітників ФСБ Росії – що саме вони позначають коло потенційних «кандидатів». Сам процес незаконного затримання, за інформацією NIYSO, найчастіше виглядає так: кілька озброєних силовиків у цивільному одязі – іноді до п’яти осіб – приїжджають на цивільному автомобілі, заходять у двір або стукають у двері помешкання, називають ім’я і вимагають конкретну людину. Зазвичай обіцяють, що потрібно просто поговорити – у дворі або в машині. Але відразу відвозять.

«Буває і так, що оперативники телефонують і вимагають, щоб людина сама з’явилася до відділу – нібито для бесіди. Приміщення, де утримують викрадених, не завжди підвали: це може бути перший або другий поверх відділення поліції, або кабінети самих оперативників. Тобто йдеться не про якісь таємні табори. Найчастіше людей тримають просто у спеціально виділених кабінетах будівлі [МВС]. «Секретні в’язниці» теж існують, але туди доставляють більш «значущих» для режиму людей, і там вони можуть перебувати набагато довше, ніж зазвичай, – місяцями», – пояснює Дішні.

Жодного офіційного оформлення затримання при цьому не проводиться, жодних процесуальних норм не дотримуються. Про те, щоб викрадений міг викликати адвоката або звернутися в прокуратуру, взагалі не йдеться, зазначає він. Формальності з’являються лише тоді, коли оперативник вирішує довести справу до суду і посадити людину. У таких випадках їм доводиться готувати документи, фабрикувати матеріали, підключати підставних «свідків».

Вибір, перед яким ставлять жертву – відправка на війну або термін за сфабрикованою справою, – теж фіктивною. З колонії все одно відправлять на фронт, але тоді умови можуть бути ще жорсткішими, стверджує представник NIYSO.

«Фактично це нагадує діяльність злочинного картелю: людину викрадають і придумують абсурдну причину – чи то коментарі в інтернеті, чи то вміст телефону, чи то зовнішній вигляд, чи то коло спілкування. Після цього від її родичів вимагають викуп. Якщо викупу немає, погрожують «підкинути звинувачення», і тоді на людину чекає суворий тюремний термін. А в нинішніх умовах, коли Росія веде війну проти України, ця погроза доходить до того, що викраденого відправлять на фронт [вже з колонії] – у штрафбат, в «одноразові» штурмові групи».

Як стверджують у NIYSO, у керівників відділів поліції в республіці є спущений від начальства план щодо кількості необхідних «добровольців» для участі у війні. Цю інформацію підтвердили кілька джерел редакції «Кавказ.Реалії». За їхніми словами, на фронт забирають будь-кого і за що завгодно, зокрема за борги по платежах за комунальні послуги.

Як заявляють активісти, ще одна схема – коли силовики використовують дівчат: ті починають спілкування з хлопцями, а потім заявляють, що вони перебувають у шлюбі. Тоді молодих людей викрадають під приводом «листування із заміжньою».

Крім «адресних» викрадень співробітники силових структур у Чечні регулярно проводять рейди на дорогах. Вони оглядають автомобілі, перевіряють і затримують водіїв. Як підрахували «Кавказ.Реалії», з початку року в NIYSO повідомили про понад 50 таких операцій по всій республіці – одну з останніх, за їхньою інформацією, провели 27 серпня. У липні активісти показали, як виглядають рейди. Чим обґрунтовані подібні операції, у МВС по Чечні не пояснюють. Офіційна статистика стверджує, що в республіці найнижчий рівень злочинності в Росії, а ще – що там частіше, ніж деінде в країні, люди зникають безвісти.

В окремих випадках «кадировці» влаштовують масові облави, порівнянні із зачистками 2000-х. Тоді, як стверджують у NIYSO, силовики заїжджають у райони на бронетехніці й прочісують «буквально кожен будинок».

Так було навесні та восени минулого року. У першому випадку причиною став підпал автомобіля з написом «Дустум» (це позивний, який раніше використовував Рамзан Кадиров, а зараз використовує його син Адам). Правозахисники «Меморіалу» згодом підтвердили повідомлення чеченських активістів про викрадення через підпал – загалом від 80 до 90 осіб. Серед них були літні люди та жінки, серед них одна вагітна.

У жовтні-листопаді масові «зачистки» провели після нападу на колону Росгвардії біля станиці Петропавловської в передмісті Грозного, коли було вбито двох військових. «Меморіал» незабаром повідомив про сотні викрадених місцевих жителів, зазначивши все ті ж складнощі з отриманням точних цифр і подробиць: «Від родичів затриманих отримати інформацію неможливо. А якщо людину звільнили, то близькі й зовсім відмовляються давати інформацію правозахисникам».

Тоді вдалося підтвердити особу одного із затриманих – це Ризван Батиров, який має інвалідність. Відтоді про його долю нічого невідомо. Під час осінньої облави, як зазначали джерела «Меморіалу», силовики «намічали для себе адреси можливих жертв», а після «почали їх відпрацьовувати – проводити додаткові обходи».

«Викрадення і тортури в Чечні стали частиною повсякденності»

З початку 2025 року, за інформацією NIYSO, незаконним затриманням у Чечні піддалися сотні людей. Щонайменше три людини загинули після тортур у відділах поліції – це Вісхан Тазуркаєв, Ісмаїл Мухадієв, Аслан Домбаєв.

За минулі місяці активісти кілька разів повідомляли про масштабні «зачистки». Одна з них пройшла в селі Радужному Грозненського району. Як стверджується, в січні там було викрадено «майже всіх» місцевих чоловіків (всього в населеному пункті живуть близько двох з половиною тисяч осіб) нібито тому, що незадовго до рейду кілька людей встигли покинути село.

В середині лютого, за даними NIYSO, масові облави пройшли в Ачхой-Мартані – після того, як у місцевій школі невідомі підпалили державні прапори Чечні та Росії. «Кількість викрадених становить кілька сотень», – заявляли активісти. За їхніми словами, серед затриманих були діти. Допити й рейди тривали кілька днів, а охоронця школи Мухаммада Далнаєва, що має онкологію, піддали тортурам.

Наприкінці того ж місяця активісти заявили про викрадення в Серноводському – за їхньою інформацією, тоді забрали близько 60 осіб, причому половину з них становили дівчата. Що з ними сталося потім – невідомо.

І до, і після цього теж неодноразово повідомлялося про викрадення підлітків і дівчат.

Наприкінці березня, за даними NIYSO, «понад сотню людей» викрали в грозненському селищі Катаяма, одним із них був 16-річний Заур Альтаміров.

Через кілька днів неповнолітній Ескерхан Хумашев напав на співробітників МВС в Ачхой-Мартані, смертельно поранив одного з них і був убитий. Повідомлялося, що причиною нападу міг бути особистий конфлікт. Незабаром, за даними NIYSO, силовики затримали всіх родичів підлітка в околицях, включно з дітьми та пенсіонерами; батька силою доставили з Москви. Тіло самого Хумашева привезли на показовий «мітинг» до будівлі адміністрації, а родичів примусово видворили з Чечні – разом із членами сімей активістів NIYSO, яких Рамзан Кадиров бездоказово звинуватив у причетності до нападу на поліцейських.

У червні, як стверджують активісти, близько 40 хлопців віком від 17 до 19 років були викрадені в грозненському селищі Березка. Ще близько десяти осіб на початку серпня, за даними NIYSO, силовики викрали в Урус-Мартані.

У десятках інших повідомлень руху, опублікованих з початку року, йдеться про неофіційні затримання від однієї до кількох осіб. Загалом, за консервативними підрахунками, йдеться щонайменше про 250 викрадених із січня по серпень. Однак з урахуванням масових облав, де кількість жертв не уточнювалася, їхня реальна кількість може перевищувати півтори тисячі.

Найчастіше, заявляють активісти, метою є саме відправка чоловіків на війну в Україну. Більшість викрадених взимку-навесні, за даними NIYSO, зарахували до сформованого в березні полку «Ахмат-Кавказ», який має неофіційну назву «Дустум» – на честь все того ж Адама Кадирова.

Ще один «тренд», що намічається – затримання чеченців в інших регіонах Росії або тих, що повернулися звідти. На початку року активісти заявляли про такі випадки на Кубані та у Волгоградській області. Нещодавно, за даними NIYSO, у Чечні викрали 26-річного медика, який приїхав із Москви.

Одне з джерел редакції «Кавказ.Реалії» розповіло історію свого племінника. Коли за ним прийшли «кадировці», родичі сказали, що він поїхав до столиці на заробітки. Тоді чеченські силовики відправили запит своїм колегам у Москву. Ті пробили фотографію молодої людини через систему відеоспостереження, включно з торговими центрами, і відповіли: ніде в місті він помічений не був. Через деякий час «кадировці» повернулися до сім’ї і стали погрожувати затриманнями – у підсумку хлопця забрали до МВС.

«Викрадення і тортури в Чечні стали частиною повсякденності, – коментує Ансар Дішні. – Ані співробітники [силових структур], ані самі жителі вже не сприймають це як щось надзвичайне. У кожного був хоча б один близький, друг, знайомий або родич, якого викрадали, – або, принаймні, кожен чув про подібні випадки. Ми переконані, що кількість викрадень буде тільки зростати: і в Росії, і в Чечні наростає невдоволення, а у відповідь режим усе сильніше закручує гайки. Чечня залишається окупованою територією, де не діють жодні закони – ані російські, ані місцеві моральні кодекси. Під контролем ФСБ тут панують беззаконня і тиранія».

За словами правозахисника, зараз у Чечні «стадія завмирання». Люди застигли, сподіваючись перечекати, пересидіти цей час.

«Образа і невдоволення нікуди не діваються. Вони накопичуються і не забуваються. У якийсь момент, коли диктатура похитнеться, невдоволення людей здетонує. Це призведе, найімовірніше, до масових протестів, зіткнень і помсти. Коли при владі був Дмитро Медведєв, трон під Кадировим хитався дуже сильно, і тоді еліта республіки збирала валізи. Упевнений, що під час зміни політичного курсу або коли Кадиров впаде в немилість, ми побачимо літаки, забиті місцевими силовиками та чиновниками, що відлітають у бік Перської затоки», – підсумував співрозмовник.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Британія запровадила санкції проти матері Кадирова і «Фонду Кадирова» – за депортацію українських дітей

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Українські військовополонені, «як бонус» Кадирову від Путіна. Що відомо?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

СБУ підозрює Кадирова у жорстокому поводженні з українськими полоненими