Православна церква України (ПЦУ) 2023 року вперше, разом із більшістю помісних православних церков світу, відзначала Різдво 25 грудня за новоюліанським календарем. Відзначає його 25 грудня і Українська греко-католицька церква (УГКЦ), яка перейшла у тому ж, 2023 році, на григоріанський календар. Відповідно, змістилося відзначення й інших нерухомих церковних свят. Після того, як ці дві українські церкви провели календарні реформи, президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 року підписав указ про перенесення святкування Різдва в Україні з 7 січня на 25 грудня.

І ось тепер погляд багатьох звернутий на Великдень. Чому Пасху православні й католики світу святкують по-різному? Чому не разом? Які шанси домовитися? Який ефект це могло б мати на світове християнство?

(Вперше основна частина цієї публікації з'явилася на сайті Радіо Свобода у 2023 році)

Про спільне відзначення Великодня християнами Заходу і Сходу говорять давно. Але зараз питання набирає більшої актуальності. Вже тривалий час працює спільна комісія Вселенського патріархату і Ватикану, щоб дійти якоїсь згоди.

Тим більше, що немає куди зволікати. У 2025 році буде 1700 років від Першого Вселенського собору, який відбувся у візантійській Нікеї, на якому, власне, і встановили правило визначення дати Пасхи. Сам ювілей припадає на період літа (червень – серпень).

Цікаво, що в нинішньому ювілейному році православні і католики з протестантами відзначатимуть Великдень в один і той же день – Пасха спільно припадає на 20 квітня 2025 року.

Таке трапляється, але хтось бачить тут більший символізм, аніж просто календарний збіг.

«Це прекрасно, тоді б християни разом рухалися б вже в одному календарі. Був би один вимір часу і це було б просто чудово. Це була б прекрасна нагода і символізм дуже важливий для усіх релігій. Тому символізм справді присутній тут», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Оксана Горкуша з Відділу релігієзнавства Інституту філософії імені Сковороди.

«Святі отці Нікеї»

Власне, як встановив Нікейський собор в 325 році, Пасха має відзначатись в першу неділю після першого повного місця після весняного рівнодення.

«Так як наш світ кружляє довкола сонця – рік тому 365 днів – так само й місяць має свій цикл і кружляє довкола Землі. І цей цикл – десь трохи більше від 29 днів. І людство дивилось не лише на Сонце, але й на Місяць. Тому могли числити місяці – ми їх навіть називаємо «місяць» (в календарі) – так само звучить як Місяць – супутник Землі», – каже професор Папського Східного інституту у Ватикані Даниїл Ґаладза.

Ніби все ясно, ніби формула чітка – перша неділя після першого повного місяця після весняного рівнодення. Але тут вступає в дію астрономія, математика, календарні розрахунки, а також традиції.

І обчислення Великодня за західними та східними традиціями використовують різні Пасхалії, що призводить до того, що одне й те ж правило призводить до різних дат.

Розходження між датами Великодня за східною і західною традиціями зумовлене різницею в даті церковних нових місяців, і різницею між сонячними календарями – 13 днів у XXI столітті.

Великдень за григоріанським календарем в 45% випадків відзначають на тиждень раніше, ніж за юліанським, у 30% випадків збігається, 5% – різниця в 4 тижні, і 20% – різниця в 5 тижнів (більш ніж місячний цикл). Різниці в два-три тижні не буває.

Проблема ще і в тому, що весняне рівнодення не має фіксованої дати – через різницю між календарним і астрономічним роком, і щорічно може зрушуватися на кілька годин. Але у високосний рік відбувається коригування, і рівнодення повертається на вихідну позицію. Залежно від року воно може бути 19, 20 або 21 березня – принаймні в українських географічних широтах.

Фактор Песаха

Також за юліанської традицією Великдень не може відзначатись до або одночасно з єврейською Пасхою – Песахом.

Проте це правило не фігурувало чітко на Першому вселенському соборі. До нього ранні християни радились з рабинами, коли єврейських Песах і від цього вже відштовхувались при святкуванні воскресіння Христа.

Але, як кажуть історики церкви, вже сам Нікейський собор був ознакою того, що християнство активно поширювалось і вже стало повноцінною релігією того старого світу. До того ж єврейство на той час вже було розсіяним і багато старих книжок було втрачено, і тому євреї мусили в багатьох аспектах, що називається, відбудовувати релігійне життя від початку вже в діаспорах.

Наполягання на тому, що Пасху не можна святкувати одночасно або перед єврейським Песахом з’явилось вже в 11–12 століттях. На цьому наполягали візантійські каноністи.

А зараз цей підхід збережено в юліанському календарі при визначенні дати Великодня.

«І ця інтерпретація стала дуже важливою для православних. Для католиків це ніколи не грало ролі, цей елемент їм не був важливим. Католики не мали такої інтерпретації. Тому повторюються такі міфи, що православні мусять святкувати Великдень після єврейської Пасхи, але це є пізніша інтерпретація каноністів», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Даниїл Ґаладза.

«Ми там – ви там»

Не вперше Ватикан і Константинополь намагаються знайти компроміс у питанні спільного підходу до дати Великодня.

Ще в 1997 році була зустріч у сирійському Алеппо, – а це дуже важливе місто для раннього християнства, – на якій були представлені і Ватикан, і Вселенська та Московська патріархії, і деякі протестанти, та за участі Всесвітньої ради церков.

І було узгоджено три принципи, за якими визначати дату Великодня. По-перше, говорилось про важливість спільної історії і символів віри для всіх християн. По-друге, було наголошено на важливості збереження формули Нікеї при визначенні дати Пасхи. І по-третє, визнавалось, що географічною точкою пасхального відліку має бути Єрусалим – місце, де й відбулося Воскресіння Христове. Тобто щоб рівнодення, повний місяць географічно прив’язувати саме до Єрусалима.

Беззаперечним є те, що Великдень має бути в неділю – це стара традиція – в давні часи першим днем тижня була саме неділя.

Але тоді, понад чверть століття тому, остаточно так і не домовились, і християни Сходу й Заходу і далі святкують Пасху по-своєму.

Нині ж, коли на григоріанський календар перейшла УГКЦ, а ПЦУ на новоюліанський, багато хто пропонує компроміс між Заходом і Сходом у питанні дати Великодня.

Якщо Різдво все активніше відзначається за григоріанським календарем, то, можливо, католикам варто піти на компроміс і пристати на юліанську формулу визначення Пасхи? Але все це лише пропозиції, й невідомо, до якого знаменника дійде комісія Ватикану і Константинополя.

«З одного боку, православні не хочуть порушувати настанови Першого Вселенського собору, а з іншого – справді є бажання святкувати разом найбільше християнське свято – Воскресіння Христове, – зазначив в інтерв’ю релігієзнавець Андрій Смирнов з Острозької академії.

«Якщо католики і православні домовляться – то є шанс, що надалі, після 2025 року, будуть спільно узгодженні дати. Але це є предметом перемовин між двома делегаціями», – додає він.

А що протестанти?

Протестанти не активно залучені в діалог щодо дати Великодня, але з ними теж відбуваються консультації – зокрема з архієпископом Кентерберійським, керівником Англіканської церкви. Ведуться розмови і з німецькими лютеранськими єпископами, і з протестантами інших країн і континентів.

Співрозмовники Радіо Свобода кажуть, що якщо домовляться католики і православні, то протестанти не чинитимусь спротив і приєднаються до спільного рішення.

«Зараз іде величезна робота між римським Апостольським престолом і Вселенською патріархією, щоб нарешті цим величезним церквам – Католицькій і Православній – нарешті виробити єдину Пасхалію. Тому не будуть ні греко-католики, ні православні України зараз ставити воза перед конем– не будуть самі розробляти ніякі Пасхалії, а воно вирішуватиметься в ширшому контексті. Бо, направду кажучи, повинна бути одна Пасхалія, яка б збігалася в усьому християнському світі, включно з протестантським», – наголосив в інтерв’ю релігієзнавець Сергій Здіорук.

2025: Шанс для єдності

Серед настроїв нині панує обережний оптимізм. Стимулюючим фактором саме буде 1700-ліття від проведення Нікейського собору – першого з семи древніх соборів.

І є очікування, що протягом двох років компроміс може бути знайдено.

«Я переважно є оптимістом. Є багато причин бути песимістом в сьогоднішньому світі. Як у минулому багато людей казали, що ніколи не доживуть, щоб побачити розвал Радянського Союзу. А він відбувся! Зараз багато змін у світі відбувається – не лише поганих, але й добрих. Як кажуть: Ніколи не кажи «ніколи»! Якщо є люди доброї волі, якщо є бажання, то, думаю, теоретично це можливо. Але чи погодять? Очевидно, що будуть ті, хто буде протиставлятись будь-яким змінам», – зазначив в інтерв’ю професор Даниїл Ґаладза.

А релігієзнавиця Оксана Горкуша зауважила: «Це була б велична подія єднання християн. І я би просто була б щаслива від такої події. Бо світ міняється і християнство, якщо воно не буде мінятися і не буде актуальним для сучасності – воно буде забуватися. Тому спільна дата зближувала б християн світу і водночас робила б актуальним саме християнство. Спільний Великдень – це була б велична подія, яка впустила б нове християнське натхнення у світ».