Після згоди Києва на 30-денне перемир’я, отриманої на переговорах делегацій України та США в Саудівській Аравії, всі погляди тепер на Москву. Чи погодиться Кремль на перемир’я також? Коли будуть контакти Росії й Америки і на якому рівні? А якщо Москва не піде перемир’я – то що буде далі? А які тоді важелі тиску на Росії є у США та Заходу? І які важелі в України? Розбираємося.

Делегації України та США узгодили на переговорах в саудівській Джидді 30-денне перемир’я. Київ, наполягаючи спочатку на перемир’я лише в повітрі та на морі, прийняв американську пропозицію повного перемир’я (на 30 днів). США вже відновили безпекову допомогу Україні і надання розвідувальної інформації, про що теж було домовлено в Джидді.

Але питання зараз: коли могло б почати діяти перемир’я? І це – невідомо. Все тепер залежить від того, хто і коли з американського боку донесе інформацію й деталі про згоду України на перемир’я до російського сторони? І чи погодиться на перемир’я Москва?

М’яч і Росія

Якщо поглянути на реакцію світу на домовленість США та України, то впадає в очі фактично шаблонна фраза, яка присутня ледь не в кожному твіті, письмовій чи усній заяві.

Держсекретар США Марко Рубіо одразу після завершення переговорів у Джидді сказав: «М'яч тепер на полі Росії».

Британський прем’єр Кір Стармер: «М’яч на російській стороні поля» і тепер Російська Федерація також повинна погодитися на припинення вогню і припинення бойових дій.

Президент Франції Емманюель Макрон: «М'яч тепер явно на боці Росії. Франція та її партнери залишаються відданими міцному і тривалому миру, підкріпленому надійними гарантіями безпеки для України».

Італійська прем’єрка Джорджія Мелоні: «Рішення тепер за Росією».

Президент Європейської ради Антоніу Кошта: «Це позитивний розвиток подій, який може стати кроком до всеосяжного, справедливого і тривалого миру для України. Тепер м'яч на полі Росії».

Тобто реакції подібні – особливо з використанням фрази про м’яч і половину поля Росії…

Президент Володимир Зеленський в Києві на брифінгу наголосив, що 30 днів перемир’я потрібні щоб попрацювати над гарантіями безпеки.

«Якщо буде тиша на 30 днів, то ці 30 днів виділяються саме для того, щоб покласти на папір (у нас є наші пропозиції, але щоб покласти на папір) погоджені кроки і формати тих чи інших гарантій безпеки, які будуть у України після закінчення цієї війни», – сказав Зеленський.

Реакція Росії: поки що чекають

Очікується, що американська сторона донесе до Москви інформацію про саудівські домовленості з Україною.

Писали, що спецпосланець Стів Віткофф може поїхати до Москви. Також не виключено, як сказав президент США Дональд Трамп, що він цього тижня поговорить телефоном з Володимиром Путіним.

«Для танго потрібно двоє», – сказав Трамп.

В самій Росії, як повідомив речник Кремля Дмитро Пєсков, вивчають заяви, зроблені за підсумками переговорів у Джидді.

«Ви забігаєте трохи вперед… Рубіо і Волц заявили, що по різних каналах вони передадуть нам детальну інформацію про суть розмови, що відбулася в Джидді», – сказав Пєсков журналістам, коментуючи пропозицію про введення 30-денного перемир'я.

За словами речника, в найближчі дні заплановані контакти з американцями і Кремль розраховує отримати «повну інформацію» про домовленості, яких досягнуто в Джидді.

Речниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що формування позиції Москви відбуватиметься не закордоном, тому варто слідкувати за новинами з РФ.

«Формування позиції Російської Федерації відбувається не за кордоном за рахунок якихось домовленостей або зусиль якихось сторін. Формування позиції РФ відбувається всередині РФ», – сказала представниця російського МЗС.

Реакція Москви: без поспіху

А якщо Росія не підтримає 30-денне перемир’я? Що тоді?

По-перше, лунає заклик в Україні не сприймати готовність Києва до перемир’я як слабкість.

По-друге, Україна й Росія в трикутнику зі США ніби помінялись місцями. Бо до цього – особливо після словесної перепалки в Овальному кабінеті Білого дому між Трампом і Зеленським – то ніби українське керівництво затаврували як таке, що не хоче миру. А Путін, який напав на Україну, якраз час від часу говорив про нібито «готовність до миру».

«Це не означає капітуляцію, це не означає замороження війни. Це лише спроба використати можливість для подальших переговорів. Якщо Росія справді хоче миру, вона має продемонструвати це конкретними діями», – каже Радіо Свобода заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Арсеній Пушкаренко.

Ситуація на фронтах теж є чинником впливу на позицію Росії. А ця ситуація для неї зараз більш сприятлива.

Продовжується наступ – хоч і повільний – на Донбасі. Також на Курщині російські війська намагаються витіснити ЗСУ на кордон РФ.

Агентство новин Reuters поговорило в Москві з кількома чільними джерелами, які кажуть, що Росія ще має визначити умови будь-якого перемир’я і також отримати певного року гарантії.

«Важко для Путіна погодитись з цим (перемир’ям) в його нинішній формі. Путін має сильну позицію, бо Росія наступає», – сказало одне високопоставлене російське джерело агенції, яке побажало залишитись анонімним.

Але російські просування на фронті не варто переоцінювати також.

Як написав у фейсбуці депутат Верховної Ради Андрій Осадчук: «Немає сумніву, що після 3-х років колосальних втрат і нездатності домогтися свого Путін зараз ще більш оскаженілий, аніж в 2022 році».

Важелі примусу

В разі коли Москва не пристане на перемир’я, на яке вже прогодилась в Джидді Україна, тоді на Росію чекають нові санкції.

«Якщо Росія відмовиться, ми повинні накласти на неї санкції», – написав в Х впливовий американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем. І ці санкції «не лише вплинуть на Росію, але й накладуть санкції та тарифи на країни, які купують російські товари, зокрема нафту, газ та уран», додав він.

Та президент Зеленський на брифінгу 12 березня сказав про очікування в разі незгоди Москви: «Сильні кроки щодо російської сторони. Я так розумію, що ми можемо розраховувати на сильні кроки. Деталей поки що не знаю, але ми говоримо про санкційні дії та посилення України».

Є й інші важелі впливу на Москву. Її міністр закордонних справ Сергій Лавров сказав 12 березня, що Росія категорично проти розгортання військ НАТО в Україні.

Мається на увазі ідея дислокації міжнародного миротворчого контингенту в Україні для спостереженням за дотриманням миру, про що зараз йдуть активні переговори, очолювані Лондоном та Парижем.

От, власне, масштаби і географія такої дислокації миротворчих військ (переважно європейських, але не лише) і може бути також важелем впливу і примусу Москви. А також і функції західних військ.

«Результативність може бути також забезпечення тим миротворчим контингентом, на який навіть погоджується президент Трамп, але не з числа свого (американського) контингенту, а з числа контингенту європейського», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода депутатка парламенту Марія Мезенцева-Федоренко.

Також серед важелів, як натякнув Зеленський, і радикальне збільшення військової допомоги Україні – все і без обмежень щодо застосування, як-то кажуть.

Дехто з експертів припускає й інші, більш радикальні кроки. Так, США та деякі інші країни НАТО наразі не бачать Україну в Альянсі. І це є «червоною лінією» Москви також. Але якщо Кремль буде непоступливим до миру, або порушить перемир’я чи майбутню мирну году – чи не отримає Україна – ні, нехай не членство, – але, наприклад, запрошення до НАТО у майбутньому?

«Зараз шахівниця повинна показати, як відреагує на це Росія. Можуть вони взагалі забезпечити хоч одну добу такого припинення вогню і миру? Я впевнена наші американські партнери будуть використовувати всі можливі способи щоб знаєте домогтися результату навіть що росіяни скажуть «так», а потім не виконають цю умову», – каже Мезенцева-Федоренко.

Також не зник і чинник військового тиску на Росію. Якраз напередодні переговорів в Саудівській Аравії Україна здійснила наймасованішу дронову атаку на Москву і ще до десятка російських регіонів. Таким чином, війна ніби для пересічних росіян стає не чимось далеким, а приходить в їхні домівки, вона вже ніби поруч.

«Це дуже сильний аргумент, це дуже правильний аргумент… І зараз, коли в нас є такі здібності, ми, безумовно, зобов'язані здійснювати такі атаки. Для того, щоб підтримувати ще раз симетричність, щоб цей бій був хоч трохи справедливим, – каже в інтерв’ю депутат Андрій Осадчук. – Тому я думаю, що демонструючи нашу спроможність, ми дуже чітко показуємо козирі. Щоб ніхто не переживав про карти і про козирі – вони в нас є! І ми їх демонструємо, і я вітаю ці дії ЗСУ. Це якраз вирівнює тональність переговорів, якщо вони будуть».