Через війну Україна стала одним зі світових центрів розробки та виробництва біонічних протезів – ця технологія допомагає пораненим військовим і цивільним швидше повертатися до звичного життя, звертає увагу телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Станіслав був важко поранений на фронті два роки тому. Після ампутації лівої руки пройшов тривале лікування та реабілітацію. Вже кілька місяців він користується біонічним протезом. За його словами, це помітно полегшує повсякденне життя.
«Тут є хват під склянку: він її тримає. А каву випити – то святе», – показує він під час візиту до інженерів, які допомагають оновити програмне забезпечення.
Біонічний протез працює завдяки сигналам м’язів: коли людина хоче зігнути пальці чи взяти предмет, спеціальні датчики зчитують м’язову активність і передають команду протезу.
«Прибирання, підтримати щось, нарізати, перенести щось неважке – є шість різних хватів для різних ситуацій», – показує Станіслав.
Олександр зазнав поранення під Вугледаром. Після ампутації руки він переживав один із найскладніших періодів у житті.
«Дуже важко було. Зі мною таке коїлося... Думав, навіщо я взагалі живу на цьому світі. Але взяв себе в руки. Як-не-як, троє дітей. Заради них і живу», – зізнається колишній військовослужбовець.
Відновлюватися йому також допомагає біонічний протез. На те, щоб до нього звикнути й навчитися керувати різними видами хватів, іноді йдуть місяці. Проте з часом рухи стають дедалі природнішими. Дехто навіть сідає за кермо автомобіля.
Ще кілька років тому за сучасними біонічними протезами українцям доводилося звертатися до іноземних виробників. Проте сьогодні такі пристрої дедалі частіше розробляють і складають уже в Україні.
Ще восени 2022 року журнал Time відзначав дивовижну точність протезів українського стартапу Esper Bionics. Одним із тих, хто випробував інновацію на собі, став військовий лікар Дмитро: він втратив кінцівку, евакуюючи пораненого з поля бою. Опанувавши біонічну кисть, медик повернувся на фронт.
Ще один із таких проєктів – стартап Allbionics. За три роки команда суттєво вдосконалила свій перший біонічний протез, пишається головний інженер Денис Луцак: «Зараз швидкість – це просто частки секунди. Протез закрився, частки секунди – протез відкрився. Раніше це було значно довше».
Поки що це дорога технологія: система може коштувати кілька десятків тисяч доларів, і команда Allbionics виготовляє до десяти протезів на місяць. Інженери готові масштабувати виробництво, але на це потрібні додаткові інвестиції.
Більшості українців протезування оплачують держава або благодійні організації, розповідає інженер Allbionics Володимир Мірошниченко: «Вартість протезної системи в тому класі, який ми підтримуємо, – 25–28 тисяч доларів. Але ми працюємо як соціальне підприємство. Тому всім робимо безкоштовно. Благодійники покривають усі витрати».
Розробники стверджують: за основними функціями український протез уже наблизився до закордонних аналогів. Наразі інженери працюють над тим, щоб у найкоротші терміни зробити протез водонепроникним – це головний запит від користувачів. «Якщо ми це зробимо, то зробимо великий крок уперед у тому, наскільки зручно ним буде користуватися. Можна вже буде тарілку помити під краном і не перейматися, що щось станеться», – пояснює Луцак.
Точна кількість українців з ампутаціями невідома. Лік іде на тисячі, зазначала в інтерв'ю українському Forbes очільниця благодійного проєкту Superhumans у Львові Ольга Руднєва. Це реабілітаційний центр за $50 млн за пожертви Річарда Бренсона, Фонду Говарда Баффета та інших донорів. Тільки за перші два роки роботи він планував допомогти понад трьом тисячам пацієнтів.
Форум