(Рубрика «Точка зору»)

ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ

Ірина Костенко, Ірина Халупа

«Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської, вона виросла на своєму корені»

Михайло Грушевський

«Ми воюємо на своїй землі, де вражали ворога дружинники князя Володимира Мономаха», – так нещодавно обґрунтував варварську війну в Україні московський диктатор Володимир Путін. Показово, що «своим, российским» князя періоду України-Русі вважає не лише Путін, але й усе тамтешнє населення, починаючи зі школярів, яким ось уже понад двадцять років на уроках забивають голови міфами про те, що Великий Київський князь Володимир Мономах (1053–1125) – «выдающаяся личность Российской Федерации».

Коли ж почалося привласнення того, що Москві ніколи не належало?

Привласнення московитами історії Русі почалася ще у 15-му столітті, за московського правителя Івана ІІІ (1462–1505) – «дрібного торгаша, деспота… який перетворював усіх підлеглих у переляканих та безголосих рабів» і був знаменитий «варварськими стратами та безмежною зажерливістю» (історик Микола Костомаров).

Отакому своєму правителю тамтешні монастирські книжники надумали «доточити родовід» (історик Норман Дейвіс) і створити репутацію божественного походження. Та й написали йому генеалогію (історію роду) цілком у жанрі фентезі (відтоді цей жанр став улюбленим для імперських істориків).

У своєму писанні вони оголосили московського деспота Івана ІІІ «нащадком римського кесаря Августа, Московське царство – спадкоємцем Візантійської імперії, а Москву – Третім Римом».

Отоді ж, разом зі статусом «Богом вінчаного» правителя деспот Іван ІІІ отримав безмежну, нічим не обмежену владу, і став «засновником московського єдиноначалія» (історик Микола Костомаров).

Отак пів тисячі років тому у Московському царстві вигадали власний світопорядок, який у подальшому трансформувався у головний імперський міф, або ж так звану «московську схему історії» (історик Оглоблін). Цей міф упродовж століть сформував національний менталітет московитів, який ґрунтується на впевненості в їхній «кращості» порівняно з будь-яким іншим народом світу (доктор історії Євген Калюжний).

Пересадка у Києві

Сутність тієї ідеологічної спецоперації влучно пояснила Ліна Костенко у своїй знаменитій лекції «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала». Московські книжники «замість того, щоби писати, що Москва у мокві сидить і московити великими гідностями не позначені», придумали генеалогічну легенду «про походження московської династії від Августа-кесаря, звичайно ж із пересадкою у Києві, у князя Володимира. І хоч би як пручалася реальна історія, а російські історики виймуть те, що ніколи там не лежало. І буде «московська схема світової історії».

Що означала «пересадка у Києві»?

Свого деспота Івана ІІІ московити породичали з римським кесарем через Київського князя Володимира Мономаха.

Мономах був сином Великого Київського князя Всеволода Ярославича та візантійської царівни, а також – батьком Юрія Долгорукого, основоположника суздальсько-московської династії. От через Долгорукого московити і встановили своїм князям просту лінію родоводу до візантійських Мономахів.

«Ця генеалогія була конче потрібна для Москви, бо без неї не можна було побудувати теорії наслідування прав і величі ІІ та І Риму: для цього треба було використати Україну-Русь як переходовий етап», – пояснює історик Наталія Полонська-Василенко.

Оголосивши Володимира Мономаха своїм «прародителем» Іван ІІІ почав іменуватися «государем всія Русі», і відповідно до такого титулу претендувати на приєднання українських земель до Московії.

Чи мав він на це право?

Ні. Британський історик Норман Дейвіс у своєму бестселері «Історія Європи» стверджує, що «титул Івана ІІІ «государя всія Русі» не можна було обґрунтувати ані історією ані політичною реальністю».

Чому так?

Річ у тім, що невідомо, за якими законами всі регалії Володимира Мономаха вкупі з правами на спадкоємство по візантійських цісарях перейшли до Юрія Долгорукого.

Адже згідно з законом, спадщина переходила до старшого сина. Старшим у шлюбі Володимира Мономаха та англійської принцеси Ґіти (доньки Гарольда, останнього англо-саксонського короля Англії) був Мстислав.

Саме йому Володимир Мономах і передав головний престол України-Русі – Київський. Мстислав керував державою так славно, що удостоївся ймення Великий. Його сини та онуки також були київськими князями, далі лінію нащадків Мстислава Великого продовжували славетний Роман Галицький і його син, Данило Галицький, який був коронований у 1253 році. Загалом сини та внуки Мстислава Великого княжили в Україні до 1324 року.

А Юрій Долгорукий був аж сьомим за порядком старшинства, він народився у другому шлюбі Володимира Мономаха, і його матір’ю була конкубіна (наложниця). Перед смертю князь Володимир наділив Юрія одним з найвіддаленіших удільних князівств України-Русі – Ростово-Суздальським. Тож з якого дива московити його оголосили головним спадкоємцем Володимира Мономаха?

Фальшування історії Московії

«Ясно: ми тут маємо справу зі свідомим фальшуванням історії Московії, і це фальшування триває до наших днів», – пояснює професор історії Наталія Полонська-Василенко.

Показово, що московити і самі чудово розуміли, наскільки їхні намагання посвоячитися з київськими та візантійськими правителями шиті білими нитками, і невдовзі склали ще одну фальшивку – «Сказание о бармах Мономахових» (барми – це символи влади). Автори «Сказания» докладно описали, як Володимир Мономах отримав царські регалії від візантійського цісаря Костянтина Мономаха і як пізніше вони спадково перейшли до Москви. Текст «Сказания» вирізьбили на дверцях царського трону Успенського собору Кремля (він там донині). І вказали дату події – 988 рік.

Володимир Мономах народився на пів століття пізніше – 1053 року. Але московські писачі для користі справи такими «дрібницями» ніколи не заморочувались – темі царських барм надали офіційного характеру і московські правителі остаточно увірували, що вони не абихто, а Мономаховичі.

Найвідомішою з тих барм стала так звана «шапка Мономаха». Московські очільники вінчали себе нею на царство (одним з перших це зробив тиран Іван Грозний (1530–1584)). Шапка й донині зберігається в «Збройовій палаті» у Москві як дорогоцінна реліквія московського, а пізніше російського самодержавства.

Про те, що реліквія фальшива, московити мовчать. Хоча це відомо ще з 19-го століття. Численні дослідники (один з перших російський академік Никодим Кондаков) аргументовано і незаперечно довели, що шапка нічого спільного з візантійськими Мономахами не має: «вона складається з двох частин: чудової східної роботи золотих пластин (можливо, дійсно шапки якогось східного правителя) та досить незугарно приробленої до неї вершини з хрестом (доктор історії Наталія Полонська-Василенко).

Майже епілог...

Кажуть, що на початку березня Путін планував у «шапці Мономаха» приймати на Хрещатику парад перемоги.

Українці переінакшили плани диктатора і лишили йому єдиний шанс засвітитися на публіці у фальшивій шапці – на лаві підсудних Харківського чи Маріупольського міжнародного трибуналу.

Трибуналу, на якому буде названо усі воєнні злочини агресора та остаточно розвінчано міф про «братні народи» і «московську схему історії», якою імперія зла віками одурманювала світ і виправдовувала свої загарбницькі війни.

Ірина Костенко, Ірина Халупа – журналісти

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:

Пароль «паляниця» свідчить про генетичний код українців і веде Україну до перемоги

«Русский мир» в Україні. Час розгортати культурний фронт

Україна і Росія. Чому Путін взявся за капітальний ремонт російської історії?

Повість Нестора Літописця – перша писемна історія України

Як Московія стала Росією? До 300-ліття «викрадення» назви українського народу

«Слово о полку Ігоревім» – літературний скарб України чи «русского мира»?

Сім чудес Трипільської культури. Як жили і куди поділися трипільці?

Володимир Великий – князь Київської Русі чи України-Русі?

Гетьман Іван Мазепа – будівничий незалежності України і ворог імперії

Чому написане у Києві Остромирове Євангеліє – «достояние России»?

Не просто Україна, а Україна-Русь. Як Михайло Грушевський захищає державні кордони?

Чому Москва досі боїться гетьмана Івана Мазепи?

«Повість» Нестора Літописця – пам'ятка української мови, історії та літератури

Тисячолітній меч і українська мова. Що кажуть про це в Музеї історії України?​

Києво-Печерська лавра. Хто поверне українську святиню до заповітів Феодосія?​

Тисячолітнє державотворення в Україні. Чому про нього не розповідають в музеях?​

Період княжої України-Русі. Чию історію популяризує заповідник «Софія Київська»?

Віталій Кличко і будинок Сікорського. Коли мер Києва виконає обіцяне?

Церковна мова давньої України – дослідження першоджерел

«Скрепи» імперської історії. Чому вони досі панують у музеях України?

Руїни історичного Києва. Що залишиться нащадкам?

Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше

Україна-Русь чи Київська Русь. Чому окремі національні музеї досі пропагують імперську версію Кремля?

Київ горщиків і черепків. «Русский мир» та особливості екскурсії в Музеї історії Києва

Музей літератури України і національний зміст держави. Як їх поєднати?

Полтавська битва та українська історія. Вирішальне слово за Мінкультом​

Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим

Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років

Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси​

Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?

Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?

Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?

Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?​

Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука​

Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?​

Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)​

Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького

Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?​

Московські холопи і музейна справа України

Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського

Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ

Малоросійські штампи Національного художнього музею України

Яка національність Національного музею «Київська картинна галерея» (колишнього Музею російського мистецтва)?

Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?

Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують