ЛЬВІВ – Восьмеро американських лікарів, а це пластичні хірурги, нейрохірурги, приїхали у Львів, щоб проконсультувати і прооперувати українських дітей, які мають складні патології. Це – волонтерська місія допомоги українцям у час великої війни. Серед маленьких пацієнтів, зауважили, є й ті, які постраждали внаслідок ракетних обстрілів Росії.
Повернувся з відчуттям, що маю привезти в Україну моїх колегСтів Ортен
Для пластичного хірурга зі США Стіва Ортена це вже четвертий приїзд в Україну, відколи Росія почала повномасштабну війну. Розповідає, що коли побачив маленьких пацієнтів, які постраждали внаслідок російських обстрілів, то був не просто вражений, розчулений, але й відчув велику потребу відвідати Україну і допомогти рятувати українських дітей.
«Після того, як я побачив цю несправедливу війну і як українці страждають, я повернувся з відчуттям, що маю привезти в Україну моїх колег, щоб вони приїхали допомогти, бо бачать всі ті страждання, через які проходять українці», – каже Стів Ортен.
Цього разу він приїхав із командою американських колег. Серед них – досвідчений пластичний хірург Джеймс Сан. Він розповів Радіо Свобода, що працює лікарем і професором університету 55 років, бачив травми, які отримали американські військовослужбовці під час війни у В’єтнамі. Лікар займається реконструкцією обличчя, дихальних шляхів. Джеймс Сан – особистий лікар Білла Клінтона (1993-2001 роки).
Не міг уявити такого рівня деструкції обличчя чи інших органів, які люди отримали в УкраїніДжеймс Сан
«Я хочу допомогти Україні. Якщо людина постраждала внаслідок міни, має пошкоджені обличчя, шию, шкіру, то я можу допомогти. Я міг уявити, що війна може бути, міг уявити війну в принципі, тому що у США було багато людей, які постраждали у В’єтнамській війні. Але я не міг уявити такого рівня деструкції обличчя чи інших органів, які люди отримали в Україні. Тому хочу зробити все можливе, щоб допомогти», – говорить Джеймс Сан.
У команді волонтерів-лікарів ще один пластичний хірург українського походження – Роман Букачевський із Каліфорнії. Батьки Романа Букачевського виїхали з України в роки Другої світової війни. Він народився у США.
Це мій особистий обов’язок – приїхати сюдиРоман Букачевський
«Мене батьки виховали любити Україну, знати про Україну. Це мій особистий обов’язок – приїхати сюди, щоб допомогти. Я відчував таку потребу. 30 років тому я приїжджав у Львів з батьком, який ще тоді жив. Він був воїном дивізії «Галичина» і мріяв про вільну Україну. Все, що я побачив у цій війні в Україні, дуже впливає. Це важко емоційно бачити. Жодна дитина не повинна мати якусь недугу, а тим паче страждати від війни. З дітьми більше роботи мені як пластичному хірургу, бо діти ростуть. Хочемо естетично виправити, покращити функціонування», – каже Роман Букачевський.
Пацієнтів проконсультували і оперували
У кожного лікаря, який приїхав у Львів, своя життєва і професійна історія, а об’єднала їх війна в Україні і бажання допомогти. Понад 200 пацієнтів записались на консультацію до американських лікарів. Це діти різного віку і з різних областей, а також було й кілька дорослих осіб із дефектами після опіків, вродженими і набутими вадами обличчя, нейрохірургічними травмами. І кожен очікував на добру вістку для себе.
«Хочу запитати про своє обличчя. Це у мене вада вроджена, можливо, пластична операція допоможе», – говорить 15-річний Юліан, який навчається у військовому ліцеї.
У черзі на консультацію зустріла Наталію Рембич із 17-річним сином Антоном, які приїхали у Львів з Вінницької області.
«Ми з львівськими лікарями знайомі давно, тепер хочемо до американських лікарів. Дуже віримо, що вдасться вирішити нашу проблему. У сина –пухлина ока з народження, і вона росте. Я дуже надіюсь, що він одужає», – каже мама хлопця.
Подружжя Марцинюків з Вінниці привезло свого 7-річного сина.
«Артем все чує, розуміє, але майже не говорить. Проблема, що не вимовляє слова. Потрібно розширити піднебіння. Нам говорили різне, спочатку лікарі казали, що зуби не прорізались, ще щось. Ми його розуміємо, а інші – ні. Не може спілкуватись з дітьми. Росте і проблема. Спершу починав говорити. А потім замкнувся, тому що не такий, як усі. Ми дуже віримо, що його прооперують і він буде здоровим», – розповів батько хлопчика Олег Марцинюк.
Консультації тривали до пізньої години. Лікарі обрали пацієнтів із важкими патологіями. 80% дітей не Львова, а інших українських регіонів. Американські хірурги спільно з українськими колегами прооперують 15 пацієнтів, троє з яких дорослі люди. Здебільшого це повторні операції. Серед пацієнтів 25% становлять ті, хто зазнав мінно-вибухової травми.
Уламки мін, ракет уражають всі частини, кажуть фахівці. Коли у дитячу лікарню святого Миколая почали привозити пацієнтів із мінно-вибуховими травмами, львівські лікарі не мали досвіду, працювали командою і радились із західними колегами через відеоспілкування, лікарі зі США, Британії почали приїжджати у Львів, і це була нагода перейняти досвід.
Чверть пацієнтів, яких проконсультують, – це діти з мінно-вибуховими травмамиАндрій Дворакевич
«Якщо відправити одну дитину на лікування за кордон, то це прирівнюється 30 дітям, які отримують допомогу, коли у Львів приїхала така команда лікарів зі США. Чверть пацієнтів, яких проконсультують, – це діти з мінно-вибуховими травмами. Це не гостра травма, а це пацієнти, які пройшли певні етапи лікування. Зараз їм потрібна пластична хірургія і реконструктивна хірургія ділянки голови та шиї. Це повторні операції, складні. Різні школи мають різноманітні технології. Американська пластична школа – відома на цілий світ», – зауважив Радіо Свобода дитячий хірург лікарні святого Миколая у Львові Андрій Дворакевич.
За час великої війни українські лікарі кажуть, що здобули досвід лікування і оперування дітей із мінно-вибуховими травмами. Андрій Дворакевич додає: на жаль. За понад рік медики львівської лікарні святого Миколая, зауважують тут, пролікували і прооперували 350 дітей зі східних регіонів України, які постраждали від обстрілів Росії.
Артем витримав всі операції, повернувся додому на своїх ногахАндрій Дворакевич
«Я був присутній щонайменше на 50 операціях. Одна була дуже складна. До нас привезли Артема Соколова. У перші місяці війни дитина у Харкові зазнала важких трав, бавлячись на дитячому майданчику. Отримав травми грудної клітки і живота. Він провів у нашій лікарні понад 3 місяці. Було безліч операцій. А найважливіше ‒ врятували життя. Ми дитину готували до евакуації за кордон, але мама захотіла лишитись тут, і це для нас був виклик. Ми не знали, чи пацієнт виживе. Але Артем витримав всі операції, повернувся додому на своїх ногах. Нам допомагали лікарі зі США і Британії, які працювали волонтерами у лікарні святого Пантелеймона і прийшли допомогти. Вони реально допомогли нам змінити тактику. Це були військові хірурги, які пройшли досвід таких країн, як Ірак, Афганістан», ‒ розповідає Андрій Дворакевич.
Звикнути до того, що дитину привезли з мінно-вибуховими травмами, неможливо, говорять як українські, так і американські лікарі.
Джеймс Сан після повернення з України пообіцяв поспілкуватися з колишнім американським президентом Біллом Клінтоном, щоб поділитись із ним тими емоціями, які переживає в Україні, рятуючи маленьких пацієнтів. І водночас, каже, попросить Клінтона підтримувати Україну на всіх рівнях.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
