Серед чималої кількості країн, де уважно стежать за подіями в Ірані і сильно бажають зміни режиму там, одна виділяється – це Україна, яка вже майже чотири роки відбиває повномасштабне російське вторгнення. Але з перших днів нинішніх масових протестів в Ірані Київ зробив кілька офіційних заяв із закликом, «щоб народ Ірану нарешті звільнився від чинного режиму».

Проте відносини Києва та Тегерану була непростими і раніше – ще до великої війни, яку підтримує іранський режим, падіння якого так прагнуть в Україні. Поглянемо на сучасний та історичний контекст.

Коли в Ірані почались масові виступи, які зараз потроху, щоправда, йдуть на спад через жорсткі дії каральних органів, вище керівництво України неодноразово висловлювало підтримку цим протестам.

Так президент Володимир Зеленський в мережі Х 13 січня назвав протести в Ірані «фактичним повстанням»: «І кожна порядна людина на цій планеті щиро бажає, щоб народ Ірану нарешті звільнився від чинного режиму, який приніс стільки зла Україні та іншим країнам».

За його словами, ці протести «є явною ознакою того, що для Росії ситуація не стане легшою», маючи на увазі тісне партнерство Москви та Тегерану в час великої війни РФ проти України.

Приблизно в той же час у відеозверненні президент України ще в більш твердому тоні висловився про клерикальний іранський режим: «Режим, який там був стільки років і який убив стільки людей, не заслуговує на існування. Зміни потрібні».

А ще 10 січня глава МЗС України Андрій Сибіга зробив спеціальну заяву, в якій, зокрема, говорилось: «Підтримка Іраном агресивної війни Росії проти України та репресії проти власних громадян є складовими тієї самої політики насильства та неповаги до людської гідності. Іранці заслуговують на нормальне життя без страху – життя у свободі, безпеці та процвітанні».

Через три дні з подібною заявою вже виступило МЗС України.

«Вісь зла»

В Україні за час повномасштабної війни сформувалось словосполучення «Вісь зла», до якого зараховують Москву, Тегеран і Пхеньян.

Але на відміну від Північної Кореї, Іран офіційно заперечує допомогу Росії у війні проти України.

«Іранська влада підтримувала і є на боці Російської Федерації, вона є у «Вісі зла». Тут і забезпечення «шахедами», і балістичними ракетами. Очевидно, цей режим долучився, навіть якщо офіційно не визнав, як Пхеньян, що вони в цій війні на боці РФ, але усіма своїми діями Іран за цього режиму визначився, що він – співучасник злочину геноциду», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода експертка-міжнародниця Ганна Гопко, яка в попередньому складі Верховної Ради очолювала комітет з закордонної політики.

Коли через кілька місяців після масштабного нападу Росії на Україну в 2022 році з’явилась інформація про постачання іранських дронів «шахед» Росії і використання їх для ударів проти України, офіційний Київ у вересні того року відкликав акредитацію посла Ірану та скоротив персонал посольства в Києві.

У жовтні того ж року тодішній міністр Дмитро Кулеба сказав, що МЗС ініціювало повний розрив дипломатичних відносин з Іраном і назвав дії Тегерану «підлістю та брехнею, яку Україна не буде терпіти, адже всі ці дії Іран зробив, паралельно розповідаючи нам про те, що він проти війни і не буде підтримувати зброєю жодну зі сторін».

Міністр тоді наголосив, що Тегеран несе повну відповідальність за руйнацію відносин з Україною. Але до повного розриву не дійшло.

«Я думаю, що тоді треба розривати дипломатичні відносини, як ми свого часу зробили з Сирією, коли режим (Башара аль) Асада посягнув на територіальну цілісність України», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Віра Константинова, голова Центру геополітичних досліджень KONSTANTA R&D Group і одна з провідних українських фахівців по Ірану.

«Я думаю, що це певна обережність української дипломатії була продиктована, можливо, якимись очікуваннями зменшення військової співпраці, залишити двері напіввідчиненими для іранців» – додає зі свого боку Ганна Гопко.

Чим Іран допомагає Росії?

Іран постачав Росії ударні безпілотники «шахеди» (Іран визнав, що постачав РФ БПЛА, але твердив, що робив це до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну і «невелику кількість»), якими Москва здійснювала удари по енергетичній інфраструктурі та цивільних цілях в Україні – у чому Росію звинувачує Київ і що російська сторона офіційно заперечує. Однак у жовтні 2022 року представник громадської ради при Міністерстві оборони РФ проговорився про використання іранської зброї під час прямого ефіру на телеканалі РБК.

«Ми бачимо, що за добу могли навіть випустити 600 чи аж 700 безпілотних апаратів по Україні під час ударів, – каже Радіо Свобода генерал Ігор Романенко, ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ. – Зараз трохи менше, але зросла доля балістичних ракет».

Але потім виробництво «Шахедів-136» під маркою «Герань-2» було налагоджене в місті Єлабуга в Татарстані, де нині виготовлюють близько 200 дронів на день, зазначають дослідники.

«Іран практично зараз уже майже не постачає запчастини для зброї, для тих самих «шахедів», адже переважно більшість виробництва «шахедів» вже локалізована в Росії. Тобто падіння іранського режиму не вплине серйозно на російську боєздатність», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Також були повідомлення про продажі іранських ракет Росії, зокрема ракет протиповітряної оборони та балістичних ракет і що з жовтня 2021 року склали 2,7 мільярда доларів США, пише агентство Bloomberg.

У травні 2025 року агентство Reuters повідомило, що Іран мав намір передати пускові установки для ракет Fath-360, однак Тегеран це заперечив. Раніше, у вересні 2024 року, речник Пентагону заявив, що ракети Fath-360 уже поставили.

За оцінками західних експертів, із 2022 року Іран постачав Росії значні обсяги боєприпасів та снарядів. Розслідування The Wall Street Journal 2023 року називало цифри у 300 тисяч артилерійських снарядів та близько мільйона одиниць інших боєприпасів.

«Без згоди керівництва Ірану нічого б цього не відбулось», – каже в інтерв’ю Віра Константинова.

Поставки іранської зброї відбувались, як писали ЗМІ, Каспійськими морем з іранських портів до порту «Оля» в Астраханській області. Цей порт розташований на 67 кілометрі Волго-Каспійського каналу, неподалік від Каспійського моря. Але 14 серпня 2025 року підрозділи Сил спеціальних операцій ЗСУ вдарили по «Олі», уразивши судно з іранськими комплектуючими для «шахедів».

В грудні 2025 року українські сили заявили про ураження двох російських суден, «Композитор Рахманінов» та «Аскар-Сариджа», що перевозили зброю на Каспії.

Тобто Україна не вірить словам іранського керівництва і постпреда Ірану в ООН про непідтримку Росії зброєю, а сама вражає транспортні артерії і плавзасоби в Каспійському регіоні.

Не стратегічні партнери, але…

До російсько-української війни відносини Києва і Тегерана складалась по-різному. Так, Іран був одним із перших в мусульманському світі, хто визнав незалежність України (в кінці грудня 1991 року) і швидко відкрив посольство в Києві (січень 1992 року).

В 1990-ті роки Україна навіть розглядала Іран як альтернативу Росії в плані імпорту нафти. Але ідеї іранської нафти і газу розбились через важку логістику, брак коштів на закупівлю нафти і протидію цьому з боку Москви.

Але Україна була дуже помітним експортером зерна та іншої агропродукції для Ірану. Цікаво, що недавно розголосу набула заява п’ятого президента України, нинішнього опозиціонера Петра Порошенка, що фігурант операції «Мідас» Тимур Міндіч збирався через Туреччину постачати зерно до Ірану, який під санкціями. Сам Міндіч не коментував іранський аспект «Міндічгейту»10 листопада 2025 року НАБУ заявило про викриття діяльності злочинної організації, основним напрямком роботи якої було «систематичне отримання неправомірної вигоди від контрагентів «Енергоатому» у розмірі від 10% до 15% від вартості контрактів». У НАБУ стверджують, що кошти легалізовувалися через бекофіс у центрі Києва, через нього пройшло близько 100 мільйонів доларів. За даними слідства, приміщення цього офісу «належало родині колишнього народного депутата, а нині сенатора РФ Андрія Деркача, обвинуваченого НАБУ і САП в іншому кримінальному провадженні».У цій справі повідомили про підозру вісьмом особам. «Схеми» опублікували список із 7 осіб. За даними від джерел у правоохоронних органах, це бізнесмен, співзасновник студії «Квартал-95» Тимур Міндіч (на плівках НАБУ кодове ім’я «Карлсон»); Ігор Миронюк («Рокет»), якого представляють як колишнього радника міністра енергетики Германа Галущенка, але в Міненерго це заперечують; виконавчий директор з безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов («Тенор») і ще четверо «працівників» так званого «бек-офісу з легалізації коштів»: серед них Олександр Цукерман («Шугармен»), Ігор Фурсенко («Рьошик»), Леся Устименко і Людмила Зоріна. Пізніше про підозру у незаконному збагаченні повідомили також ексвіцепрем’єру-міністру національної єдності Олексію Чернишову.Один з підозрюваних – Олександр Цукерман («Шугармен») назвав «брехнею» звинувачення НАБУ та САП та пообіцяв повернутись в Україну. Тимур Міндіч справу не коментував. Тим часом РНБО наклала на них обох санкції. Їх оголосили в розшук.Решта згаданих осіб оприлюднену НАБУ інформацію в межах операції «Мідас» не коментували. Радіо Свобода намагається отримати їхню позицію.37 мільйонів гривень застави за двох фігуранток операції НАБУ «Мідас» – працівниць «бекофісу» з легалізації коштів Лесю Устименко та Людмилу Зоріну – внесла новостворена фірма «Вангар» зі статутним капіталом в одну тисячу гривень. Інша приватна фірма внесла 95 млн застави і за Ігоря Фурсенка, який був виконавчим директором з безпеки «Енергоатома» і, за даними слідства, виконував обов’язки бухгалтера «бекофісу з легалізації коштів». Тепер походження коштів перевірятиме НАБУ.Але найбільшу суму застави суд призначив Ігорю Миронюку – 126 мільйонів гривень. Наразі він досі перебуває під вартою. Апеляційну скаргу його захисту залишили без задоволення.28 листопада стало відомо про проведення обшуку в голови Офісу президента. Андрій Єрмак прокоментував обшуки, заявивши, що «жодних перешкод у слідчих немає». Про те, в якій справі відбувалися обшуки і який статус має Андрій Єрмак, офіційно не інформували. За даними ЗМІ, він не перебуває у статусі підозрюваного.Згодом того ж дня президент України Володимир Зеленський повідомив, що керівник його Офісу Андрій Єрмак написав заяву про відставку. Голова держави подякував Єрмаку за представлення української позиції на переговорах, але висловив бажання, «щоб не було чуток і спекуляцій». Сам Єрмак додав, що його обурює «бруд», спрямований проти нього.Радіо Свобода також нагадує, що особа вважається невинуватою, доки її провину не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду, а потім апеляційним судом, якщо була подана апеляція..

Україна також на початку 2000-х збудувала навіть завод в Ірані для будівництва пасажирських літаків Ан-140 і Ан-148, які в Ірані назвались IrAn-140 та IrAn-148. Усього з українських комплектуючих на заводі в Ісфагані було зібрано 19 літаків, але проєкт не протривав більше за півтора десятка років – і через санкції, і через катастрофу кількох літаків.

«Це був для України дуже перспективний ринок. Але Іран вже 47 років існує в режимі санкцій. В енергетичній сфері він входить в ТОП-5 за покладами нафти і має значні поклади газу, але через санкції він не може свій потенціал реалізувати на повну. А останнім часом Іран став ще більш закритим, хоча раніше Україна намагалась мати прагматичні відносини і превалював суто економічний підхід», – каже в інтерв’ю Константинова.

Відносини України та Ірану зіпсувались не лише з початком війни Росії і підтримкою Москви з боку Ірану.

По-перше, Україна свого часу вийшла з проєкту побудови атомної станції Росією в іранському Бушері. Тоді харківській «Турбоатом» мав постачати турбіни для атомних реакторів. Але під тиском США Україна змушена була вийти з того проєкту.

Натомість США пообіцяли фінансувати і допомагати з інвестиціями в Харкові в рамках так званої «Харківської ініціативи», але з тим мало що вийшло. А Бушерську АЕС Росія добудувала сама.

Але ще більше зіпсувало відносини збиття літака МАУ, який виконував рейс PS752 за маршрутом Тегеран-Київ 8 січня 2020 року.

Це трапилося на тлі конфронтації США та Ірану після вбивства на початку січня того року ВПС США наближеного до аятоли Алі Хаменеї керівника підрозділу «Аль Кудс» Корпусу вартових ісламської революції Касема Сулеймані.

Загинули всі 176 людей на борту. Спочатку Іран заперечував причетність до катастрофи, лише через кілька днів корпус взяв на себе відповідальність за «помилкове збиття літака». Багато раундів переговорів країн, включно з Канадою і Великою Британією, чиї громадяни були на борту, так і не вирішили питання компенсації з боку Ірану.

А потім вже в час великої війни Росії проти України Іран почав підтримувати Росію зброєю, а верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї навіть якось сказав російському керманичу Володимиру Путіну, що якби Росія не почала війну, то війну почала б Україна, яка, мовляв, йшла в НАТО…

А зараз Україна твердо підтримує іранські протести і зміну режиму там.

«Україна – держава з цінностями. Для нас це не порожній звук. І тому ми бачили в Ірані за всі ці десятиріччя, коли люди виходять на вулиці і має місце масовий протестний рух і так як його гасять – вбивства, залякування – щоб загасити пасіонарність людей. Для України це так само співпереживання за людьми, яких просто розстрілюють на іранських вулицях», – пояснює Ганна Гопко моральний аспект у ставленні України до ситуації в Ірані.

А Віра Константинова зі свого боку зауважує: «Іран перетворився на глобальну проблему. Поки не відбудеться нормалізації відносин США–Іран, – а це виключно зміна режиму – то говорити про нормалізацію чи відновлення відносин Україна–Іран немає ніякого сенсу».