Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко в ексклюзивному коментарі Радіо Свобода пояснив, що мав на увазі під своїм припущенням, що Україна може відмовитися від вступу в НАТО, якщо її до цього змусять обставини.
– Ваше інтерв’ю Бі-Бі-Сі, де ви заявили, що, якщо Україну змусять обставини, то вона «могла би» відмовитися від вступу до НАТО, – викликало неабиякий резонанс. Проясніть, будь ласка, що саме малося на увазі. В МЗС України заявили, – фраза, що наробила стільки галасу, – вирвана з контексту. Розкрийте, так би мовити, весь контекст.
Я сказав, що, по-перше, немає сенсу про це говорити, тому що це навіть у нас в Конституції записано і ЄС також. Як і НАТО. По-друге, що ми і так багато робимо всяких компромісів, але це от якраз те, що ми говоримо – вирване з контексту
– Дійсно, я бачу реакцію, яку викликала моя розмова з Бі-Бі-Сі – це одна з сотень розмов, яка з початку цього року фактично відбулася з Бі-Бі-Сі. І вона велась про те, що журналіст запитав, чи могли би ми в теорії розглянути можливість відмови від НАТО, якби це дозволило нам вийти із війни з Росією. Я сказав цьому журналісту, що, по-перше, немає сенсу про це говорити, тому що це навіть у нас в Конституції записано і ЄС також. Як і НАТО. Це само собою. По-друге, я йому сказав, що ми і так багато робимо всяких компромісів, але це от якраз те, що ми говоримо – вирване з контексту. Ми мали на увазі наші перемовини в рамках Мінська – про те, що радники президентів їздять і в Парижі, і в Берліні й домовляються. І там дуже чутливі, дуже неприємні компроміси, до яких нас змусили під загрозою війни ще в 2014-15 роках, які ми до цього часу ведемо. Оце якраз і було! Компроміси – ми робимо свою частину, тобто не тільки західні лідери їдуть, а Україна сама теж веде переговори, іноді не дуже приємні, іноді вимагаються компроміси.
Але наша безпека, яка передбачається нашим майбутнім вступом до НАТО, – вона передбачає стратегічний курс. Що ще важливо розуміти, – що, незважаючи на те, що у нас стратегічний курс щодо НАТО записаний у наших документах, і ми це робимо, – сьогодні, завтра, коли українці очікують, що Росія може напасти на нас, наше майбутнє членство, на жаль, нас не рятує. Нам треба шукати прямо зараз, на додаток до нашого стратегічного бачення, що колись ми станемо членами родини НАТО, нам треба шукати прямо зараз. І ці формати ми обговорюємо зараз. Тристоронній формат із Британією, двосторонній формат із Сполученими Штатами, а також будь-які інші формати, які би дозволили нам прямо зараз забезпечити нашу безпеку.
– Якщо говорити про забезпечення безпеки України на даний момент, наскільки далеко вона готова зайти в питанні можливих компромісів?
Це наш стратегічний курс, від якого ми не відмовляємося, – ми його навіть не обговорюємо.
– Ну, компроміс уже окреслений у Мінських домовленостях – він відомий. Але, знаєте, звертаючись до британської публіки через Бі-Бі-Сі, я, на превеликий жаль, маю нагадувати, тому що, якщо ви слухали повністю інтерв’ю, журналіст взагалі, чесно кажучи, був здивований, що війна ведеться сім років! Він чесно сказав мені в інтерв’ю – о, а я не знав! Тобто тут мені доводиться пояснювати ті базові речі, які для українців, коли вони дивляться заголовки передруковані, – для них це усвідомлено і зрозуміло. Мені доводиться пояснювати навіть нашим друзям у Британії, які є одними з найближчих, – я не кажу про уряд, який, очевидно, розуміє, що відбувається, я кажу про звичайного пересічного виборця, звичайного пересічного британця.
– Правильно я розумію, що плани приєднатися до НАТО для України як були, так і лишаються принциповими, і в жодному разі, за жодних обставин, Україна не піде на те, щоби від них відмовитися?
Вступ однією країною більше, менше – України в цьому разі – не змінює стратегічні розрахунки Росії і не змінює їх безпеку. Тому хай вони придумують якийсь інший аргумент, чому вони хочуть на нас напасти
– Це наш стратегічний курс, від якого ми не відмовляємося, – ми його навіть не обговорюємо. Більше того: якщо ви слухали моє інтерв’ю – я пояснював журналісту, коли він каже – ну так, Росія ж турбується саме через вступ України до НАТО. Саме вступ України є тим дражним фактором, який подражнює, примушує вживати якихось заходів. Я йому сказав: слухай, це неправда, тому що всі країни, які вже – сусіди з Росією – вони вже члени Альянсу. І Прибалтика, і Польща, і Словаччина, і Угорщина, і всі інші – навіть Туреччина на півдні. Тобто Росія вже оточена країнами НАТО. Вступ однією країною більше, менше – України в цьому разі – не змінює стратегічні розрахунки Росії і не змінює їх безпеку. Тому хай вони придумують якийсь інший аргумент, чому вони хочуть на нас напасти.
– Як зреагували на Банковій на Вашу заяву? Публічно речник президента сказав, що варто дати вам можливість пояснити, що малося на увазі, перш ніж робити категоричні висновки. А непублічно?
– Ну, по-перше, я вам скажу, що так навіть в інтерв’ю не було сказано, – журналіст запитав мене, чи в теорії могли би ми уявити, щоб Україна розглянула таке питання. Тобто, не було навіть… В передруку українською мовою я бачив, як сигнали інтерпретуються, що я заявив про можливість відмови. Ні, журналіст мене запитав, чи готові ми розглянути можливість перегляду наших рішень. От і все. І, я вам скажу, що Банкова теж, і Міністерство закордонних справ – це ті меседжі, ті сигнали, ті послання, які ми погодили з ними. Вони не відрізняються від того, що я вам кажу, що я розмістив на своєму Твіттері, і того, що я кажу своїм британським колегам із того самого Бі-Бі-Сі з самого ранку. Пояснюючи їм, що їх колега не просто вирвала з контексту, – ми говорили про різні речі: компроміси у сфері наших переговорів у Мінську, а вступ до НАТО залишається стратегічним курсом. Більше того: ми хочемо додатково забезпечити нашу безпеку додатковими, можливо, двосторонніми домовленостями.
– Окремо Банкова вимагала від вас пояснень?
В мене ніхто не вимагає ніяких пояснень, тим більше Банкова
– Ні, в мене ніхто не вимагає ніяких пояснень, тим більше Банкова. Курс на те, що в нас стратегічне залишається в силі, я думаю, що на Банковій ніхто не ставить під сумнів. Так само, в принципі, як і не мали би ставити тут. Те, що ці питання знову й знову виникають – це тому, що реально люди перелякані небезпекою війни в Європі. Для них, для мирних країн, таких як європейські країні – це жах, який вони собі не можуть уявити. Нарешті вони відчули те, що відчуваємо ми.
– Парламентська опозиція, зокрема попередній президент Петро Порошенко, який свого часу призначав вас послом України при НАТО, зараз вимагає відкликати Вас із Лондона. Ви готові до цього? І чи припускає такий розвиток подій ваше безпосереднє керівництво, від якого, власне, й залежить це рішення?
Я шостий раз за кордоном – для мене не є трагедією ні поїздка, ні повернення назад. Тим більше у такий складний час
– Відкликання послів, призначення, звільнення міністрів закордонних справ – це право президента. І кожен з президентів має право прийняти ті рішення, щоби визначити, хто найбільш ефективно працює. Я, в принципі, шостий раз за кордоном – для мене не є трагедією ні поїздка, ні повернення назад. Тим більше у такий складний час. Що стосується посла України в НАТО: ну, я не знаю, не так багато людей, які були послами, які усвідомлюють реалії НАТО, які усвідомлюють ту перспективу, яку надає членство, і ту безпосередню допомогу, яку можуть надати члени НАТО. Моя задача тут – це забезпечити надходження тієї допомоги, яка, як ви бачите, з Британії якраз і надходить. Я дуже задоволений, що я знаходжуся саме тут, і нам вдається зробити те, що багато країн, які нам обіцяють на словах підтримку, і члени Альянсу вже позалазили туди і знають, що вони захищені, – дозволяють нам казати, можемо бути або можемо не бути. Британія – одна із тих країн, яка прямо каже, що Україна має бути членом Альянсу, може бути членом Альянсу, але поки вона не член Альянсу, ми готові їй допомогти політично і зброєю, що ми і робимо щодня.
– Вас здивували такі заяви Порошенка зокрема й інших представників українського політикуму?
– Я не очікував, що воно буде в такій формі, але, в принципі, я розумію, яким чином внутрішня політична боротьба відбувається. І кожен сигнал використовується для того, що може зробити. Ні, з точки зору політики мене це не дивує. Мене дивує інше: що в той час, коли ми маємо турбуватися дещо іншим, і ми дійсно це робимо, і вони дійсно відбуваються, ці процеси, особливо підтримка, яка звідси надходить, ми займаємося тим, що починаємо інтерпретувати. І, безумовно, в мене запитання до журналіста – я розумію, що не всі українці можуть прослухати моє інтерв’ю англійською мовою, спрямоване на англійську публіку, – можуть просто вірити на слово.
– Компроміси щодо євроатлантичних прагнень України – можливі за певних обставин чи не можливі за жодних?
У нас є компроміси, й вони лежать зовсім в іншій сфері – сфері Мінських домовленостей. Компроміс із приводу НАТО – зараз немає сенсу нічого обговорювати у сфері безпековій, нам треба турбуватися про оборону прямо зараз. Всі майбутні розмови – вони зараз позбавлені сенсу
– Ми не передбачаємо, ми не обговорюємо. Це ніколи не було на столі - ніякі компроміси. Мені дуже шкода, що ця дискусія відбувається, ніхто не слухає й не читає. У нас є компроміси, й вони лежать зовсім в іншій сфері – сфері Мінських домовленостей. Компроміс із приводу НАТО – зараз немає сенсу нічого обговорювати у сфері безпековій, нам треба турбуватися про оборону прямо зараз. Всі майбутні розмови – вони зараз позбавлені сенсу. Але. Ще раз, щоби було написано чітко: що ми не розглядаємо, не пропонуємо ніяких альтернатив Путіну щодо нашого курсу в НАТО, в ЄС. Всі наші плани лишаються незмінними. Сім років вони намагаються переконати нас відмовитися – цього не відбувається. І від нас більше навіть європейські (партнери) цього не вимагають – вони зрозуміли: наша позиція переконлива, ми на ній залишаємося.
– Загроза вторгнення – підбираємося до іншої, не менш важливої теми. У США називають можливі дати, середа зокрема. Евакуюють своє посольство з Києва до Львова. Як слід розцінювати ці сигнали?
– Ми спілкуємося так само з британською стороною, яка теж евакуює певну частину персоналу. Посол залишається в Києві, але частину персоналу і членів їхніх родин залишають. Наша бесіда відбувається приблизно в такому роді: я їм кажу, що я розумію як дипломат професійний – я розумію, що перший обов’язок кожної держави – захистити своїх власних громадян. Тільки другий обов’язок – захистити інші, навіть дружні нації, такі як наша. Але коли ви забираєте людей, коли ви демонстративно це робите – ви ж могли це сказати тихо, приватно своїм громадянам? Особливо членам родин, які можуть взяти квиток і полетіти в будь-яку країну. Без оголошення. І не треба робити з цього велику справу, тому що це не просто дратує – це нагнітає паніку в Україні. Вони це розуміють, не все можуть контролювати – сигнали. Іноді ЗМІ розкручують більше, ніж воно насправді було. Зрозуміло, що війна в Європі – це настільки дика річ, що для місцевої преси – це кожний день… У нас от зараз стоять під посольством машини з американськими, британськими засобами масової інформації. Для них це дикість. Але, на жаль, це не дикість для Росії.
– На вашу думку, приводів для паніки немає?
Моя задача – я пояснюю, що українці готові захищатися. Ви можете стати поруч із нами на захист, тому що ми будемо робити свою роботу
– Є привід для максимальної концентрації сил. Є привід для того, щоби готуватися. І ми маємо чесно говорити, що ми можемо зробити, що ми маємо робити, і де нам безпосередньо прямо в цю хвилину потрібна допомога. Одна із дуже складних дискусій, яку я веду тут, і це часто критика і з боку місцевого уряду, і місцевих колег наших, – про те, коли я говорю, що, можливо, нам потрібна буде ваша військова допомога. Ваших солдат. Це дуже складно пояснити. Після виходу з Афганістану, який, м’яко кажемо, був катастрофічним для багатьох держав і політично, і – ці картини, як люди залишали Афганістан, і одразу цей розсипався уряд, який вони довго підтримували, який ніхто навіть не став захищати. Моя задача – я пояснюю їм, що українці готові захищатися. Ви можете стати поруч із нами на захист, тому що ми будемо робити свою роботу.
– Міністри G7 заявили, що готові до швидких і рішучих дій у разі подальшої ескалації, і що вони матимуть масштабні й негайні наслідки для російської економіки. Які саме обмеження, так би мовити, на столі? Є політична воля відключити Росію від SWIFT?
– Про SWIFT – я бачу більше в пресі, ніж у реальних розмовах з урядами. Я вам скажу, що нещодавно мав розмову з найбільшими банками, які знаходяться у Cіті-груп і JP Morgan. Тобто я намагаюся зрозуміти не лише, що кажуть політики, я хочу зсередини почути бізнес – фінансово: що можливо, наскільки можливо, наскільки безпечно і наскільки це потужний удар по російській економіці. Для багатьох це все ще щось на зразок ядерного удару в економічній сфері. Це настільки серйозний крок, який заторкне всю систему світову, що вони все ще вірять, що без відключення від SWIFT російських банків удасться зупинити всі ці проблеми.
Разом з тим, коли ми говоримо про те, які конкретно заходи можна вжити зараз, я спостерігаю зараз наступну тенденцію, що замість того, щоб реагувати, як це було всі ці сім років, британський уряд, а за ним пішли і багато інших урядів, сказав: вот список, дивіться, русскіє. Шо відбудеться з вами – конкретні прізвища, компанії, сектори. Те, що може відбутися, якщо ваш хоч один солдат переступить кордон. Це щось нове. Такого ми не спостерігали раніше. Це не просто потужні санкції – вони вже – цей проєкт внесений у парламент Британії, і цей проєкт відразу стане законом, як тільки відбудеться серйозна загроза. Це реально, серйозно, потужно. Але я не обмежуюсь цим. Ми говоримо – це санкції, одночасно – треба допомогти Україні вижити в цей складний час. І от яким чином вижити – ми ведемо розмову – допомогти нам. В той момент, коли інвестиційні гроші тікають із України в силу паніки, коли рейси скасовуються, коли люди виїжджають, – нам потрібна допомога, щоб Україна пройшла через цей складний, можливо, просто психологічний період. Плюс зброя, плюс політична підтримка, плюс тиск на Росію. Оцей весь пакет, над яким ми постійно щодня працюємо.
