Україна відсвяткувала День Незалежності – вперше із тризубом на щиті монументу в Києві, яким замінили герб СРСР. Також монументальну скульптуру – найвищу в Європі – вирішили перейменувати з «Батьківщина-мати» на «Україна-мати». Це викликало гнів МЗС Росії та російських пропагандистів, один з яких назвав заміну радянського герба на тризуб «изнасилованием русской женщины». Але чи справді монумент був «русской женщиной»? Прообразом постаменту була українська художниця, мати шістьох дітей, які співають українські козацькі пісні, а іншим прообразом була відома українська скульпторка, яка захоплювалась українською культурою. Розбираємось.
Заміну герба неіснуючого вже понад три десятиліття СРСР на щиті монументу на український тризуб підтримали в опитуванні українці в «Дії» минулого року. Всі роботи здійснили протягом кількох тижнів у липні-серпні 2023 року і якраз встигли до Дня Незалежності України.
Весь серпень у Росії з обуренням дивились на заміну символу СРСР на тризуб і намір перейменувати монумент на «Україна-мати».
В МЗС Росії заявили, що Україна не вміє «любити свою матір» – Батьківщину. Про це заявила речниця МЗС Марія Захарова раніше в серпні.
«У цьому вся сутність київського режиму та очолюваних ним кіборгів. Матір не можна перейменувати. Вона одна. І єдине, що з нею можна зробити – любити. А це вони не вміють», – заявила вона.
У Держдумі Росії навіть прозвучала пропозиція вдарити ракетами по київському монументу у відповідь на удари безпілотників по Москві. З такою «ідеєю» виступив член Комітету Держдуми з питань оборони Андрій Гурулєв, заявляючи, що треба, мовляв, бити по об’єктах в Україні, які мають особливе історичне значення для неї – тим більше, що герба СРСР на київському монументі вже не буде…
А російський пропагандист Борис Корчевніков назвав появу тризуба на щиті монументу «изнасилованием русской женщины».
«Це наруга, це ґвалтування російської жінки, ось що ми бачимо! Це ґвалтування російської жінки, за якою прийде її син, російський солдат, і помститься!» – сказав Корчевніков в інтерв’ю російському телебаченню.
«Потужна «Батьківщина-мати» тепер стала в позу, ніби вона здається. …вона називає позивний і просить здатися російському солдату. Вона каже: «Прийди, російський солдат, прийди мій син і захисти мене від цієї наруги!» – в екзальтованому запалі кричить Корчевніков з екрану.
Прообрази – українки
Але якщо розібратися, хто надихав архітектора Василя Бородая (1917–2010) на створення образу Батьківщини-матері, то тут якраз було дві жінки і обидві вони – українки, а не росіянки.
«Вона не схожа на типову колгоспницю чи радгоспницю із (російського) журналу «Крестьянка». А вона дійсно схожа на українку», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Роман Кабачій, старший науковий співробітник Національного музею історії України в Другій світовій війні.
«Хто позував? Про обличчя – говорять, що Галина Кальченко. Натомість Ніна Данилейко – скоріш за все, її фігура використана. Бо вона досить таки статна жінка. Вона й сама говорить, що позувала скульптору».
Бородай сам розповідав, що бачив скульптуру українкою. Вона ніяка там не «русская женщина»! Вона статна – така Мотря, можна сказатиРоман Кабачій
Справді, головним прообразом Батьківщини-матері вважається Ніна Данилейко. Вона народилася у селі Гребінки Васильківського району Київської області.
В студентські роки підробляла сторожем у Ботанічному саду біля Видубицького монастиря в Києві. Поряд із трапезною художники й архітектори винаймали кімнати під майстерні.
Так жінку запросили позувати для скульптури в стилі Родена з маленькою дитинкою, назвавши її «типовою українкою», пише портал «Моя Київщина».
Треба сказати, що на перших порах скульптура мала виглядати жінкою з дитиною. Але, подейкують, від цієї концепції відмовились, бо здалеку верхня частина скульптури нагадувала б тризуб.
Тому з ідеологічних міркувань вирішили, що скульптура жінки триматиме в руках меч і щит.
Ніна Яценко вийшла заміж за Володимира Данилейка – поета, мистецтвознавця, етнолога, який був знайомий з Іваном Світличним, Василем Стусом, Василем Симоненком, які не любили радянську владу і мали проблеми з нею.
Ніна з самого дитинства була дуже набожною, і, як нині пригадує, хотіла навіть замолоду піди в жіночий монастир на Закарпатті, але закохалася у Володимира.
На публіку ми не виносили цієї інформації, але в сім'ї знали, що ця історія булаДанило Данилейко
У подружжя народилися шестеро дітей: Соломія, Святослав, Кий, Северин, Данило і Маруся.
«Я не думаю, що мама шкодувала, що брала участь у створенні цього образу. На публіку ми не виносили цієї інформації, але в сім'ї знали, що ця історія була. Щоб вона ходила і прапором махала – «Це – я!» – такого не було», – каже син Ніни Данило Данилейко.
Зараз Ніні Данилейко 72 роки, її діти стали музикантами, в тому числі в гурті «Хорея Козацька». Вона переїхала до Польщі під час війни, а син Данило воював у лавах ЗСУ. Вся родина допомагає українській армії як волонтери.
Данилейко є художницею і малює в стилі наївного народного мистецтва, що нагадує стиль легендарної Марії Примаченко.
Другим прообразом жінки-Батьківщини є видатна українська скульпторка Галина Кальченко.
Скульптор Бородай неодноразово розповідав, що обличчю «Батьківщини-матері» навмисно надав риси талановитої колежанки. Щоправда, ніс скульптури довелося подовжити, інакше знизу виглядав би сплюсненим.
Галина Кальченко народилась у Борзні Чернігівської області в 1926 році, а померла в Києві в 1975 році. Вона навіть очолювала Спілку художників України в 1968–70 роках. У неї один син, який теж став скульптором.
Галина була в радянських межах дозволеного, звичайно, саме українською мисткинею. Вона з органічного скла створила композицію «Тарас Шевченко», написала портрети Лесі Українки, Ольги Кобилянської, портрети художниць Тетяни Яблонської та Катерини Білокур, композитора Левка Ревуцького тощо.
Ми за 32 роки нарешті позбулися гербу СРСР на найбільшому монументі країниРоман Кабачій
Серед пам’ятників, які створила Кальченко, одними з найвдаліших вважають київські пам’ятники Лесі Українці та Івану Котляревському.
«(Скульптор) Бородай сам розповідав, що бачив скульптуру українкою. Вона ніяка там не «русская женщина»! Вона статна – така Мотря, можна сказати. Вона стоїть в оборонній позі і говорить: «Не потикайтесь! Я своїх дітей захищу!» – каже в інтерв’ю історик Роман Кабачій.
Українська сталь
Щодо самого Василя Бородая, то він теж був українцем і саме українським митцем, хоч і радянським.
«Скульптор Бородай – українець. Батько Бородая взагалі разом з Яворницьким були фундаторами теперішнього музею Яворницького в Дніпрі», – розповідає Кабачій, маючи на увазі українського історика Дмитра Яворницького, який був один із найбільших дослідників козацтва і Запорозьких Січей.
Що «русского в этой женщине», яка повністю зроблена в Україні?Роман Кабачій
«Що «русского в этой женщине», яка повністю зроблена в Україні? Сталь брали із «Запоріжсталі», каркаси робилися на київському заводі «Паризької комуни», – пояснює Кабачій.
Можливо, «Родіна-мать» у російському Волгограді є «русской женщиной»? Хоча її скульптором був Євген Вучетич, народжений в Україні.
Концепція Вучетича була першою і при створенні київського монументу, але не пройшла і через його смерть, і через те, що його проєкт був занадто гігантоманським навіть за радянськими мірками, а тому пізніше переміг Бородай.
Відтак, Вучетич встиг створити «Родіну-мать» у Волгограді на Мамаєвому кургані, яку відкрили в 1967 році і зроблена вона з бетону, а не зі сталі як пізніший київський монумент.
«Волгоградська «Родіна-мать» іде в атаку і вона в такому, сказати б, «бєшенствє» замахується мечем… Наша ж скульптура – статична. Багато хто говорить, що її статичність родом з античності. І наша «Батьківщина-мати» вдягнута в грецький хітон. Тобто, дуже спокійний такий образ, монументальний», – порівнює два монументи історик Кабачій.
До речі, що цікаво, нині для київського монументу «Україна-мати» сталь для тризуба замовляли в Бельгії. Тобто, сам монумент з української сталі, а тризуб тепер – з бельгійської, що може символізувати європейські устремління України, яка вже понад півтора роки відбиває російську агресію.
«Історичне значення появи тризуба на щиті в тому, що ми за 32 роки нарешті позбулися гербу Радянського Союзу на найбільшому монументі країни, – каже Роман Кабачій. – Окремі історики коментували, що це, мовляв, нічого не міняє. Ні, міняє! Це символ! Цей монумент буде символом нашої перемоги».