Сьомого січня на Різдво за юліанським календарем предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Епіфаній проведе службу в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Це стало можливим після того як держава повернула у свою власність два ключові храми Києво-Печерської лаври – Свято-Успенський собор і Трапезну церкву. Наразі невідомо, чи будуть ці храми передані в тривалу оренду ПЦУ. А між тим релігієзнавці кажуть, що Різдвяна служба митрополита Київського і всієї України Епіфанія має історичне значення і «кладе кінець монополії» Московського патріархату на лавру. З іншого боку, і війна підштовхує об’єднавчі тенденції в українському православ’ї.

Успенський Собор і Трапезна церква є ключовими храмами так званої Верхньої лаври. А сама Києво-Печерська лавра є однією з найбільших християнських святинь України.

З 2016 року цими двома храмами володіла на правах оренди Українська православна церква (Московського патріархату) (УПЦ (МП)). А оренда цілої лаври була надана УПЦ (МП) за уряду регіонала Миколи Азарова до Революції гідності.

«Давно не було української церкви на цих теренах. Українська церква повертається до лаври, на свої історичні терени. УПЦ там перебувала, але вона й досі знаходиться під спудом Московського патріархату. Це дійсно дивовижний день в історії нашої національної церкви православної», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода релігієзнавець Людмила Филипович.

«Подія справді непересічна. Києво-Печерська лавра є однією з найважливіших християнських святинь України. Від лаври починається монашеська традиція українського християнства. Тому лавра є таким важливим місцем для всіх християн. Дотепер монополію на служіння в лаврі утримувала УПЦ (МП) чи РПЦ в Україні. І ця монополія, як ми бачимо, тепер похитнулася», – каже в інтерв’ю історик церкви, доктор філософії Анатолій Бабинський.

Отже, тепер дві церкви – ПЦУ і УПЦ (МП)– в тій чи іншій мірі будуть присутні в Києво-Печерській лаврі (одна – у Верхній, а інша – в Нижній лаврі). Але, як зауважує Бабинський, невідомо до кінця, чи Успенський собор буде переданий в оренду ПЦУ. «Але виглядає так, що це може статися і що такі служби можуть стати регулярними», – додав він.

Трохи історії

Побудований Успенський собор був у 1073–1078 роках стараннями засновника монастиря Федосія Печерського за ігумена Стефана, а меценатом виступив князь Святослав ІІ Ярославович (один із синів Ярослава Мудрого).

Собор було підірвано в 1941 році за нацистської окупації Києва і тепер вже історики встановили, що підрив здійснили радянські органи, замінувавши собор пед тим. Увесь повоєнний час собор лежав в руїнах, а радянські екскурсоводи розповідали про підрив храму німцями…

В 1988 році до Києво-Печерської лаври знову повертається чернече життя – якраз на 1000-ну річницю хрещення України-Русі.

Але Успенський собор був відбудований за президенства Леоніда Кучми. Рішення ухвалили в листопаді 1995 року, а відбудували Успенський храм в 1999-2000 роках – якраз на нове Тисячоліття.

Треба сказати, що Успенський собор намагалися відтворити максимально наближено до знищеного оригіналу – зокрема використовувалась спеціально виготовлена цегла за рецептами ще періоду України-Русі, а на позолоту бань, хрестів і рипід Успенського собору було витрачено 8,5 кг сусального золота.

З того часу на правах оренди Успенським собором користувалась УПЦ (Московського патріархату), але термін оренди сплив 31 грудня 2022 року і його не подовжили. Натомість зараз службу в Успенському соборі має провести предстоятель ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

«Ота монополія, яку Московський патріархат утримував на Лавру, вона в очах багатьох вірних була якимось підтвердженням, що церква є правильною, доброю і єдино можливою, оскільки вона цим всім володіла. Те, що ПЦУ проведе службу – поміняє погляди тих, хто вагався чи сумнівався. Хоча сумнівів не повинно бути, бо це канонічна церква, визнана Вселенським патріархатом», – каже Радіо Свобода Анатолій Бабинський.

Вплив війни

Агресія Росії проти України мала сильний вплив на релігійне життя в Україні. Московський патріарх Кирило підтримує російське військо в його нападі на Україну.

УПЦ (МП) мусила щось робити і на соборі у травні 2022 року проголосила ніби незалежність від Російської православної церкви. Але залишилась в канонічній єдності з РПЦ, а серед багатьох священників й досі сильні проросійські настрої.

Як наслідок, СБУ розпочала проводити обшуки на об’єктах УПЦ (МП) по всій Україні. У результаті слідчих дій, серед іншого, правоохоронці виявляли «велику кількість антиукраїнських матеріалів», а також документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур.

В УПЦ (МП) раніше закликали «не розпалювати внутрішню війну», а звинувачення у колабораційній діяльності на адресу деяких священників називали «недоведеними та безпідставними».

А 3 грудня СБУ опублікувала перелік з 10 осіб, які потрапили у «церковний список» санкцій РНБО. Серед них, зокрема, клірик УПЦ (МП), ексдепутат Вадим Новинський та намісник Києво-Печерської лаври Павло (Петро Лебідь).

Результати соціологічного опитування, оприлюднені наприкінці минулого року, свідчать, що 78% українців вважають, що держава в тій чи іншій мірі має втрутитися в діяльність УПЦ МП. Зокрема, серед них 54% вважають, що ця церква має бути повністю забороненою в Україні. Ще 24% виступають за дещо м’якший підхід, що не передбачає повної заборони, але передбачає встановлення державного контролю та нагляду.

За час масштабної війни понад 700 парафій перейшли з УПЦ (МП) до ПЦУ, а від часу отримання ПЦУ томоса про автокефалію від Вселенського патріарха чотири роки тому, кількість парафій, які змінили підпорядкування, сягає 1300-1600.

То як з об’єднанням?

Поки важко сказати, як богослужіння ПЦУ в Успенському соборі і розрив оренди на Успенський собор і Трапезну церкву лаври з УПЦ вплине на ширшу ситуацію в українському православ’ї. З одного боку, втрата контролю над ключовими храмами лаври підриває «монополію на правильність» УПЦ (МП), підвищує авторитет ПЦУ.

«Будемо сподіватись, що ця святиня стане спільною святинею українського народу. І, можливо, не далі роз’єднає – якщо правильно до цієї події поставиться УПЦ, – а навпаки, об’єднає український народ. Зараз не час корпоративних інтересів. Зараз час всенаціонального інтересу. А всенаціональний інтерес закликає нагадати про цю величну подію – Різдво Христове. Так само й ця подія (служба ПЦУ в Лаврі) має стати об’єднувальною. Не роз’єднувальною, а об’єднувальною», – каже в інтерв’ю релігієзнавець Людмила Филипович.

«ПЦУ абсолютно готова до об’єднавчих рухів. Слово – за УПЦ. Якщо вони й надалі сприйматимуть себе як церкву-жертву, як церкву-мученицю, яку дискримінують, то нічого з цього не вийде. Треба переосмислити нові реалії і подивись на цю службу в Лаврі як ознаку того, що ми живемо в новому часі. І цей час розпочався 24 лютого 2022 року. Минулого, яке пов’язувало нас з Москвою, вже не буде. Ми маємо збудувати нове майбутнє. І це нове майбутнє не знає колабораціонізму, не знає надуманих фантомних болей, що важко розірвати зв’язки з Московським патріархатом, бо ми, мовляв, 350 років були разом», – додає релігієзнавиця.

Предстоятель ПЦУ Епіфаній неодноразово озвучував позицію, що двері його церкви відкриті для всіх охочих і що ПЦУ готова до об’єднання – чи то злиттям двох церков, чи то до подальшого переходу окремих парафій УПЦ (МП) до ПЦУ. Також, в разі непоступливості, не виключений і варіант примусої зміни назви УПЦ, а то й заборона її як структури, що має духовний центр за межами України (в державі-агресорці Росії).

«Тепер слово за УПЦ. І якщо вона зможе скинути з себе облудні кайдани минулого і ми бачимо, що в цій церкві є здорові сили, то цей процес має продовжуватись. Ну, але якщо хтось вже дуже хоче мати свою Русскую православную церковь – ну, значить, готуйте документи, щоб зареєструватися як РПЦ в Україні. Має бути мудре рішення щодо об’єднання, можливо, воно не таке просте, як нам здається», – додає Людмила Филипович.

На думку Анатолій Бабинського, наразі керівництво УПЦ (МП) не демонструє навіть мінімального бажання робити якісь кроки в бік діалогу, в бік об’єднання. «Навпаки, вони зайняли якусь глуху оборону».

«Але в тому вигляді, в якому Московський патріархат існував дотепер, в найближчі роки він в такому вигляді не збережеться. Все рівно будуть якісь переходи, будуть зміни в цій структурі. Раніше УПЦ (МП) декларувала, що їй належить більшість парафій в Україні. Але на сьогодні кількість парафій між ПЦУ і УПЦ (МП) вже приблизно зрівнюється. І зараз потуги цих церков потроху вирівнюються, – каже в інтерв’ю історик церкви. – Важко сказати, скільки це триватиме – рік-два-три. Об’єднавчий процес дуже тривалий і не вирішиться якимось кавалерійським наскоком. Але в цьому плані точно щось відбуватиметься».