Міністр закордонних України Дмитро Кулеба перебував з кількаденним візитом в Китаї на запрошення глави китайської дипломатії Ван Ї. Чому візит має надзвичайне значення? Чи вдалося зблизити позиції двох країн в плані бачення війни і шляхів її завершення? Розбираємо.

Візит важливий, по-перше, тому що останній раз голова МЗС України був у Китаї 8 років тому (Павло Клімкін), а українським президентом відвідував Пекін останнім ще Віктор Янукович в 2013-му.

По-друге, Китай – країна специфічна, де комунікація має безліч відтінків. І коли українського міністра запрошують – це вже не просто так. Важливий момент – Дмитро Кулеба, прибувши до місця зустрічі – міста Гуанчжоу – записав відео, в якому підкреслив, що добирався до Китаю два дні, але такий довгий шлях і час були варті того.

«Сам факт поїздки до Китаю і спілкування на рівні міністрів – це вже величезне зрушення. Я можу так сказати: коли Китай, китайська сторона – хто б це не був: дипломати, депутати, міністерства – якщо вони не мають плану чи волі домовлятися і входити в процес як сторона – вони навіть не зустрічаються або скасовують зустрічі», – каже в інтерв'ю Радіо Свобода депутатка від правлячої партії «Слуга народу» Марія Мезенцева-Федоренко.

Ну, і найголовніше – якщо китайський міністр Ван Ї вважав за потрібне запросити українського колегу саме зараз – значить в цьому, вочевидь, була якась потреба, почути саме українську сторону на тлі активного графіку контактів Китаю з Росією.

Конкуренція «мирних планів»

Одним з головних завдань, які ставив перед собою міністр Дмитро Кулеба – це переконати китайську сторону, що не потрібна ніяка конкуренція «мирних планів», а потрібен справедливий і сталий мир для України, який забезпечить українська «формула миру».

Річ у тім, що Китай був автором не одного навіть, а двох «мирних планів». Спочатку – на першу річницю Великої війни Росії проти України – Пекін висунув «план» з 12 пунктів, скоріше набір принципів. А в травні цього року разом з Бразилією оприлюднив ще один «мирний план» (комюніке) з шести пунктів. До речі, там вже немає пункту про повагу до територіальної цілісності «всіх країн».

А раніше ключовим аспектом китайської позиції саме була «повага до територіальної цілісності всіх країн», щоправда не згадувалась конкретно Україна.

«Задача – не множити плани, щоб не було конкуренції «планів миру». Є проголосований 143 державами в ООН в січні 2023 року «мирний план» – (українська) формула з 10-и пунктів. І Китай може долучитись до продовольчої безпеки, до гуманітарних питань, до повернення дітей тощо», – каже депутатка Мезенцева-Федоренко.

Раніше президент Володимир Зеленський говорив, що хотів би дізнаватись про китайські «мирні плани» не зі ЗМІ, а в безпосередньому контакті Києва та Пекіна.

Другий момент: війну Росії проти України Китай постійно називає «українською кризою», а не війною чи тим більше агресією Росії.

«Чи війна, чи криза, чи конфлікт? Якщо криза – то вона виключає вину Росії, а винувата нібито Україна. Криза – це нібито немає війни, немає воєнних злочинів і воєнних злочинців. Протягом двох років війни Китай не змінив свої дефініції, – каже в інтерв'ю Радіо Свобода один з провідних українських китаєзнавців Юрій Пойта.

«Хто винуватий? За китайською позиціїєю причиною є розширення НАТО. І це не змінюється. Вона не покладає вину за війну на російську сторону», – зауважує Пойта.

Ще позиція Китаю наполягає на миттєвому припиненні вогню і проведенні міжнародної мирної конференції за участі України й Росії. Також Китай є за припинення постачання західної зброї Україні і за скасування санкцій проти Росії.

Фактично, побоюються в Києві, такий підхід може заморозити конфлікт, коли мова не ведеться про виведення російських окупаційних військ.

Саме тому Кулеба в Китаї наполягав на тому, що мир в Україні має бути «справедливим і сталим».

«Переконаний, що справедливий мир в Україні відповідає стратегічним інтересам Китаю, а роль Китаю як глобальної сили миру є важливою», – сказав голова МЗС України у вступному слові перед кількагодинною зустріччю з Ван Ї.

«Російська агресія зруйнувала мир і загальмувала розвиток, а кожен новий день війни тягне за собою нові порушення гуманності та подальшу ерозію справедливості. Тому потрібно завершити війну проти України, відновити мир і прискорити відновлення нашої держави», – додав український міністр.

Другий Саміт миру

Ще один момент, який був на порядку денному – це сигнал Пекіну, що Україна хотіла б бачити його на другому Саміті миру.

«Україна хоче передати Китаю вже конкретне запрошення на Саміт миру 2.0, який попередньо планується, напевно, на осінь», – каже депутатка Мезенцева-Федоренко.

Китай проігнорував запрошення на перший Саміт миру, який відбувся у Швейцарії в червні. До речі, про неучасть Китаю в саміті просив Володимир Путін Сі Цзіньпіня під час травневого візиту до Пекіна.

Але Китай не лише сам не поїхав на саміт. «Китай цілеспрямовано намагався зірвати саміт миру шляхом відмовляння держав Глобального Півдня від участі. Сам не хоче брати участі, але ще й відмовляв інші країни, – каже Пойта. – Позиція Китаю тому погіршується насправді. Офіційно залишається ніби такою як є, але реально погіршується. Поки що не бачимо однак, що Китай готовий до її зміни».

Можливо, матиме значення місце і час проведення другого Саміту миру. З чотирьох зустрічей, за участі політичних і безпекових радників, які відбулися в 2023-2024 роках до Саміту миру, Китай взяв участь лише в одній – в саудівській Джидді. Китай не міг відмовити своєму стратегічному партнеру на Близькому сході, від якого критично залежить в питаннях нафти.

Чи поїде Китай на другий саміт миру, якщо той буде в Саудівській Аравії?

Але поки що ні Дмитро Кулеба, ні Ван Ї наразі не бачать можливості для переговорів з Росією – саме її відсутність на швейцарському Саміті миру також була однією з причин неучасті Китаю.

«Останнім часом як Україна, так і Росія надіслали різною мірою сигнали про те, що вони готові до переговорів. Хоча умови та час ще не назріли, ми підтримуємо всі зусилля, які сприяють миру, і готові продовжувати відігравати конструктивну роль у цьому», – передає зовнішньополітичне відомство Китаю слова Ван Ї.

«Дмитро Кулеба довів послідовну позицію України, яка полягає в готовності вести переговорний процес з російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори доброчесно. Але наголосив, що наразі такої готовності з російського боку не спостерігається», – повідомило МЗС України.

Чи тут справді позиції сторін збігаються?

«Час не настав, просто ми по-різному сприймаємо цей час. Українська сторона не довіряє Росії, дії якої не відповідають словам. Для України неприйнятно відмовитись від територій, – каже Юрій Пойта. – Для Китаю час – це інше. Позиція Китаю коли в України не буде зброї, коли сторони припинять підливати масло у вогонь і постачати зброю Україні. Але ж тоді це буде капітуляцією для України».

Якщо дивитись на нюанси, то сигнали від візиту міністра Кулеби позитивні. Та ж речниця МЗС Китаю Мао Нінь кілька разів на брифінгу назвала Україну «дружньою державою» для Китаю. Раніше цього не було.

Кулеба провів переговори з Ван Ї, але ж він не просто міністр-посадовець!

«Візит Кулеби навряд чи щось змінить. Але візит є важливим для України. Це дає можливість Україні донести свою позицію до найвищого керівника, адже Ван Ї – член політбюро, є наближеною, довіреною особою Сі Цзіньпіня, – каже в інтерв'ю Пойта. – Тому доведення позиції є важливим, як також і розстановка акцентів. Візит дає можливість Україні захопити дипломатичну ініціативу».

А Мезенцева-Федоренко, яка є членкинею депутатської Групи міжпарламентських зв'язків з Китаєм і яка й раніше вчила китайську мову, резюмує так: «Треба на ці процеси нам позитивно впливати, де можемо. З Китаєм треба працювати. Однозначно!».

Працювати треба ще й тому, що позиція Китаю впливає на здатність Росії вести війну.

Так, Китай ніби не постачає летальної зброї, але йде потік високотехнологічних товарів, верстатів з програмно-числовим управлінням, чіпів (мікросхем), які можуть використовуватись в російській «розумній» зброї, якою вона б'є по Україні. За два роки війни обсяг китайської високотехнологічної продукції до Росії зріс в 10 разів.

Також були публікації в міжнародних ЗМІ, що Китай може постачати Росії супутникові знімки, що теж допомагає їй у війні. Плюс девальвація західних санкції проти Росії шляхом тісної економічної співпраці Пекіна з Москвою.

Але є тут і політико-психологічний момент. Тісними відносинами з Китаєм Росія ніби говорить іншим і сама себе тішить, що вона не є в міжнародній ізоляції.

Китаю, щоправда, віддають належне за надсилання постійних сигналів Москві про неприпустимість використання ядерної зброї у війні проти України і навіть погроз такого використання.

Вже не «сіра зона»?

Цікаво, що в погляді Китаю на Україну є часом і певні відчуття, що він не сприймає картину реальною. Наприклад, посол Китаю у Франції не так давно засумнівався в правовому статусі нових незалежних держав, які постали на теренах колишнього СРСР. Хоча держави ці наполягають, що законно вийшли зі складу Радянського Союзу і зробили це вже понад три десятки років тому.

Є ще інші моменти.

«З 2013 року Китай був дуже прохолодний до України і дивився не неї як на маріонетку Заходу, вважаючи Україну частиною історичної спадщини Росії», – пояснює Юрій Пойта, який є керівником секції Азійсько-тихоокеанського регіону Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.

Ще один аспект. Дмитро Кулеба в Китаї говорив на перемовинах з Ван Ї, що нещодавно Україна розпочала переговори про вступ до Європейського Союзу і це рішення є незворотним. «Пропоную сьогодні обговорити наші двосторонні відносини зокрема через призму майбутнього членства України в ЄС та відносин Китаю з Європою», – зазначив Кулеба.

«Російська агресія стоїть не лише на заваді розвитку України. Вона також стоїть на заваді міжнародної стабільності, розвитку добросусідських відносин і, зокрема, розвитку торгівлі між Китаєм та Європою», – сказав Кулеба китайському колезі.

«Україна з Китаєм говорить, що ми рухаємось до ЄС, і Китай має вести переговори як з частиною ЄС. Не як з «сірою зоною», не як з буферною зоною, а як з частиною євроспільноти. І якщо Китай хоче мати відносини з Європою, то він має і на Україну дивитись як на частину Європи. Китай якраз хотів би виключити Україну з європейсько-китайських відносин», – пояснює в інтерв'ю Пойта.

В наполяганні на розгляді України як майбутньої частини ЄС є й, на перший погляд, малопомітний момент – Кулеба не згадав НАТО, враховуючи з якою насторогою дивиться на альянс Пекін, виступаючи проти розширення НАТО, побоюючись, зокрема, й активізації відносин НАТО з Японією, Південною Кореєю, Австралією та Новою Зеландією.

І ще один аспект – український міністр в Гуанчжоу провів зустріч з губернатором провінції Гуандун КНР Ван Вейчжуном. Ця провінція «споріднена» з Миколаївською областю, і було запрошення для бізнесів та підприємств цієї провінції допомагати у відбудові Миколаївщини. Вона не була окупована російськими військами, але зазнала і зазнає обстрілів. Існує очікування, що Китай може взяти дуже активну участь у повоєнній відбудові України.