У білоруському демократичному середовищі – і в Україні також – тривають дискусії про те, чому Україна не йде на тісніший контакт із лідеркою білоруської опозиції Світланою Тихановською, яка у такому статусі ще не відвідувала Київ. Також тривають дискусії про роль полку Калиновського в майбутній Білорусі, адже це військове формування створене білорусами в Україні для участі у відбитті російської агресії. Звучать і закиди, що Україна нібито робить «політичні ставки» на полк Калиновського, в якому недавно створено навіть свій представницький сейм, і таким чином ледь не готує якусь «військову хунту» в Білорусі на заміну режиму Олександра Лукашенка.

Опозиційна лідерка Білорусі Світлана Тихановська відвідала переважну більшість країн Європи, її приймали в Білому домі, щойно вона була на Міжнародному безпекову форумі в канадському Галіфаксі… Але в Україні у статусі лідерки опозиції і голови Об’єднаного перехідного кабінету Тихановська ще не була. Хоча вона сама неодноразово декларувала готовність приїхати до Києва.

У письмовому коментарі Українській редакції Радіо Свобода Тихановська зазначила в середині листопада: «Як тільки буде запрошення із українського боку. Але в будь-якому випадку ми зустрічаємося із українськими політиками в онлайні та в інших країнах. Мною та моїми представниками проводились чисельні публічні зустрічі з українськими політиками, з міжфракційним об’єднанням («За демократичну Білорусь» у Верховній Раді – ред.), з делегацією в ПАРЄ».

«На самому початку війни я направила делегацію до Києва, де відбулася зустріч із групою депутатів на чолі з першим віцеспікером Олександром Корнієнком. У нас активні і продуктивні контакти з українськими дипломатами практично в кожній країні, куди ми прибуваємо з візитами. Зустрічі на високому рівні, як правило, відбуваються публічно, але багато зустрічей моїх представників мають робочий характер», – додала вона.

Єгор Чернєв, депутат Верховної Ради від фракції «Слуги народу», голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО, каже в інтерв’ю Радіо Свобода: «Ну, думаю, це питання до Тихановської – чому вона ще не приїхала до Києва? Немає запрошення? Від президента? Тоді питання до Офісу президента, бо ми як народні депутати готові зустрітися з усіма, хто готовий боротися із режимом Лукашенка».

Не рвати всі зв’язки

Від початку російської агресії проти України Олександр Лукашенко надав територію Білорусі для введення російських військ – зокрема в напрямку на Київ. Також із території Білорусі Україну атакують російські ракети і дрони. Кілька разів – як тільки були значні просування ЗСУ на півдні чи сході України – Білорусь оголошувала про спільні навчання із російською армією або переводила свої війська чи силові структури на вищу боєготовність, посилюючи тим самим потенційну небезпеку для України. І хоча час від часу говорять про можливе вторгнення білоруських військ в Україну, однак Лукашенко, як виглядає, поки не збирається цього робити.

Експерти кажуть, що це є однією із причин, чому Україна досі не розірвала дипломатичних відносин з Білоруссю, незважаючи на заклики деяких політиків, а також чому Україна не запросила Тихановську і не визнала офіційно її Об’єднаний перехідний кабінет, сформований на початку серпня цього року.

Однак, як зауважує в інтерв’ю Радіо Свобода Володимир Астапенко, керівник представництва демократичних сил Білорусі у Брюсселі, Лукашенко не надсилає свої війська в Україну не тому, що хоче зберегти решти державного суверенітету і не підпасти цілком під керівництво Кремля, а тому, що цей крок був би дуже непопулярним у Білорусі.

«Лукашенко на сьогодні робить все, щоб не бути остаточно втягнутим у цю війну. Для нього рішення про вторгнення білоруських військ на бойові фронти матиме найрізноманітніші наслідки. Внутрішньополітичні – бо абсолютна більшість білоруського суспільство проти участі Білорусі у цій війні. А в Лукашенка немає боєздатної армії, і ми знаємо, що моральний дух цієї армії досить низький. Білоруські солдати зовсім не розуміють, навіщо вони повинні воювати і заради якої мети все це робиться», – каже в інтерв’ю Астапенко.

«Тому ймовірність залучення білоруських військ у цей конфлікт ми розцінюємо як вельми низький. З іншого боку, ми розуміємо і аргументи української сторони – не накликати лиха. І це, мабуть, теж аргументована позиція», – додає член команди Тихановської.

Деякі депутати Верховної Ради України – як, наприклад, Богдан Яременко (фракція президентської політичної партії «Слуги народу»)– закидали Тихановській нечіткість позиції щодо України.

І справді, раніше Тихановська невпевнено відповідала на запитання: чий Крим? А також говорила, що для неї Володимир Путін – «це президент Російської Федерації». Були й інші розпливчасті заяви.

Проте треба підкреслили, що все це було до широкомасштабної війни Росії проти України. З початком російської агресії Світлана Тихановська зайняла чітку позицію – засудження Росії і дій зі сприяння російській агресії з боку Лукашенка.

Єдиним моментом, який в Україні був сприйнятий із певним нерозумінням, була її заява, що «битву за Київ ЗСУ виграли завдяки партизанському руху в Білорусі».

«Коли був створених Об’єднаний перехідний кабінет, то одним із рішень цього кабінету була заява про боротьбу за незалежність, суверенність Білорусі і всебічна підтримка боротьби українського народу. Ми розуміємо, що без демократичної України нам буде дуже важко побудувати демократичну Білорусь. Ми виходимо з того, що в українських політиків має бути також розуміння, що без демократичної Білорусі буде важко забезпечити безпечний та сталий розвиток України», – каже в інтерв’ю Володимир Астапенко.

Ще однією ймовірною причиною того, чому Київ не поспішає запрошувати Тихановську й офіційно визнавати її опозиційний кабінет, є те, що оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода Юрій Дракахруст називає «нерівністю» Володимира Зеленського і Світлани Тихановської.

Зеленський, за його словами, – лідер воюючої країни, в якого в підпорядкуванні Збройні сили, які до того ж успішно обороняють країну. А Тихановська – опозиційний політик та ще й в екзилі. Перефразовуючи відомий вислів Сталіна про папу Римського часів Другої світової, можна запитати: А скільки в Тихановської дивізій?

Полки, але чи Тихановської?

І тут якраз логічно поглянути на те, чи справді в білоруської опозиції є «свої дивізії»? А вони є. Йдеться радше про полки – зокрема, полк Калиновського та полк «Пагоня».

Вони сформовані в Україні з білорусів, які воюють за Україну проти Росії.

«Створення полку Калиновського, його участь в обороні України – це внесок білорусів у боротьбу України за свою свободу. Я пишаюся, що таке формування було створене. Вони таким чином захищають честь білоруського народу, який проти війни. Це дуже потужний доказ того, що білоруський народ – на боці України у цій війні», – заявила в письмовому коментарі Українській редакції Радіо Свобода Світлана Тихановська.

Від 2014 року – на Донбасі – за Україну, за приблизними підрахунками, воювало біля 300 білорусів. Зараз на тлі повномасштабної війни їхня кількість значно виросла.

Виросли й амбіції. Так кілька депутатів Верховної Ради – зокрема, вже згаданий Богдан Яременко, а також нинішній голова комітету з закордонних справ Олександр Мережко, закликали Україну, так би мовити, «політично ставити» не на кабінет Тихановської, щодо якого «є сумніви», а на полк Калиновського.

У жовтні була навіть зустріч членів міжфракційного об’єднання «За демократичну Білорусь» із представниками щойно створеного сейму (сойму) – політичного органу полку Калиновського.

«У перші місяці війни ми займалися фактично військовим будівництвом, але зараз ми розуміємо, що для того, щоб швидко реалізувати плани щодо зміни влади в Білорусі, нам потрібні в тому числі і політичні контакти, виходячи з різних міркувань. В першу чергу, щоб ми більш ефективно могли розбудовувати свою структуру у щось більше», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода заступник командира полку Калиновського Вадим Кабанчук наприкінці жовтня після зустрічі з українськими депутатами.

На запитання, чи створює тепер полк Калиновського політичне крило, Кабанчук відповів: «Так, у нас це є в планах, поки не можу сказати конкретно, як це буде називатись. Але в планах це є».

Щодо самого кабінету Тихановської та його стосунків з полком Калиновського, то Кабанчук відповів так: «Тут немає ніякого суперництва чи конкуренції, бо ми націлені на зміну ситуації в Білорусі.

І щоб нам там не закидали, що ми хочемо створити якусь хунту, після скинення режиму Лукашенки у Білорусі ми оголосимо про проведення вільних виборів. Коли основним актором буде полк Калиновського, то ми оголосимо вільні вибори. В них зможуть взяти участь усі, в тому числі й демократичні сили. У чому наша діяльність суперечлива і що в очах деяких панів ми робимо не так?»

У команді Світлани Тихановської про політичні амбіції бійців полку Калиновського кажуть, що в новій Білорусі знайдеться місце для всіх.

«Ясна річ, що ці люди візьмуть активну участь у будівництві нової Білорусі. Будь-хто з них може взяти участь у вільних та чесних виборах, яких ми домагаємося. Ми, як і раніше, бачимо своїм головним завданням зупинення репресій, звільнення політв’язнів і проведення в країні по-справжньому чесних виборів, в яких зможе взяти участь кожен. І я думаю, що вони (бійці полку – ред.) будуть мати велику підтримку в білорусів», – сказала Тихановська в коментарі Радіо Свобода.

Народний депутат Єгор Чернєв каже в інтерв’ю, що українські депутати – і він сам – зустрічалися із членами сейму полку Калиновського, бо вони перебувають в Україні і є тими, «хто виборює свободу не тільки на словах, а справою показує, що він готовий боротися спочатку і за українську незалежність, а потім і змінювати режим у Білорусі».

«Кабінет в цілому підтримує всіх білорусів, які сьогодні воюють на боці ЗСУ проти російської агресії. Тому ми виходимо з того, що без перемоги України в цій війні, нам буде важко вирішувати білоруські внутрішньополітичні завдання. Тому ми налагоджуємо взаємодію, усіляко допомагаємо білоруським формуванням, ми вдячні і українському уряду, й народу за те, що підтримують наших воїнів», – каже в інтерв’ю Володимир Астапенко.

Проте він додає, що майбутній формат побудови політичної системи в Білорусі мають вирішувати все ж політики, а не військові, хоча й їхня участь у цьому процесі не виключається.

«Але для цього треба знайти відповідні форми. В білорусів є все ж чітке розуміння, що нову політичну систему ми повинні будувати на демократичних принципах. І сьогодні у нас є національний лідер, є Об’єднаний перехідний кабінет, у нас є готовність взаємодіяти з усіма структурами, які поділяють наші цілі. А мета у нас зрозуміла і чітка: домогтися демократичних змін в Білорусі й усунути режим Лукашенка від влади, і побудувати потім нову систему. Тому до цього процесу всі запрошені, всі в цьому процесі беруть участь, і чим далі, тим ця участь буде більш активною. А будувати замість режиму Лукашенка якусь військову хунту нам би не хотілося».

Об’єднати опозицію

Після зустрічі бійців полку Калиновського з українськими депутатами кабінет Тихановської почав активніше контактувати з «калиновцями». Також для полку були передані кілька безпілотників, закуплені опозицією на пожертви.

В Україні також пильніше почали придивлятися до Тихановської та її кабінету. Були публікації про потребу налагодження тісніших контактів між Києвом і Тихановською, було розлоге інтерв’ю із лідеркою білоруської опозиції на сайті «Української правди». З нею в Галіфаксі зустрівся в середині листопада попередній український президент Петро Порошенко.

Почали лунати заяви про потребу об’єднання зусиль кабінету Тихановської із полком Калиновського.

«Ми готові підтримувати всіх, то є опозицією до режиму Лукашенка і хто готовий дійсно працювати над тим, щоб цей режим змінився.

Полк Калиновського в Україні і ми зустрічаємося з тими, хто перебуває в Україні. В мене були зустрічі і з представниками кабінету Тихановської до цього, і ми так само їм говорили: «Хлопці та дівчата, ми готові вам допомагати, готові вас підтримувати, але давайте напрацьовувати якісь конкретні кроки, що має бути зроблено. І реально треба єднатися, об’єднуватися проти спільного ворога, а не діяти окремо. Одні окремо, інші окремо...і так далі. Об’єднання буде більш ефективнішим», – каже в інтерв’ю депутат Єгор Чернєв.

Чернєв називає режим Олександра Лукашенка «екзистенційною загрозою» для України через його підтримку війни Росії проти України.

«Ми за те, щоб все було максимально ефективно і щоб була максимальна співпраця задля досягнення єдиної мети. А вона в нас в принципі, думаю, єдина – це демократична Білорусь і зміна режиму Лукашенка. Ми зацікавленні в тому, щоб відбулося єднання опозиції проти Лукашенка, щоб цей режим був повалений, змінений. Тому що для нас це така екзистенційна загроза – Білорусь з режимом Лукашенка».