Чи працюють в Україні антикорупційні реформи? Що саме для викорінення цього системного зла України рекомендують аналітики її міжнародним партнерам? Як мають діяти українські політики? Які надії для викорінення корупції покладаються на громадських активістів? Відповіді на ці питання спробували дати у своєму дослідженні експерт британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House Джон Лаф та старший економіст Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимир Дубровський.
Чи приносить результати антикорупційне реформування України, започатковане після Революції гідності 2014 року? Це питання, над яким на Заході міркують численні аналітики й у ствердній відповіді на яке сумнівається чимала частка самих українців.
Тим часом, констатують аналітики, немає сумніву, що в очищенні від корупції були досягнуті тимчасові результати. Зокрема, на думку авторів дослідження «Чи працюють в Україні антикорупційні реформи», це стосується «Нафтогазу», реформи адміністративних послуг, банків, дорожньої поліції, закупівель та податкової системи.
Водночас прогрес відсутній у сферах на кшталт митниці, приватизації, демонополізації й держуправління. «Особливо непрозорими є витрати на потреби оборони, а в деяких енергетичних секторах корупційна система залишилася без жодних змін», – пишуть автори дослідження.
Вони звертають увагу на відсутність поступу в реформуванні органів правопорядку та непевність у тому, що перетворення в судовій системі справді покращить роботу судів, «через вкорінену культуру корупції».
«Нещодавно створене НАБУ досі не домоглося переслідувань у найвищих ланках влади через вплив на судові органи влади. Це мало б поліпшитися зі створенням Вищого антикорупційного суду, але ризик вибіркового судочинства залишається ймовірним», – мовиться у документі.
Його автори також приходять до думки: запровадження лише каральних заходів для викорінення корупції недостатньо, бо без поглибленої систематичної зміни проблема буде тривати навіть у разі, якщо деякі високопосадовці опиняться за ґратами.
Загалом, із огляду на невтішні висновки, до яких приходять аналітики, пропонується ціла низка рекомендацій.
Запобігати корупції важливіше, ніж карати її наслідки
У першу чергу, українські реформаторські сили, разом із міжнародними партнерами України, повинні більше зосередитись на запобіганні корупції, ніж на покараннях корумпованих чиновників. Нині «непропорційну увагу зосереджено на створенні Вищого антикорупційного суду», тим часом як «покарання корупціонерів є важливим, але вторинним елементом, який може підтримувати запобігання корупції».
Слід зменшувати можливості для прихованих дій урядовців, демонополізуючи політику та економіку країни.
Водночас пріоритетом має залишатися створення «потужних та дієвих інституцій»: реформа держуправління рухається у правильному напрямку, й цю тенденцію слід продовжувати й підтримувати. Для цього має діяти ретельна процедура відбору кандидатів на посади, із обов’язковим залученням громадянського суспільства.
На думку авторів, засадничими й вирішальними елементами все ж залишаються перетворення в судовій сфері. Вони – «важлива частина процесу обмеження простору для корупції», особливо в контексті проблеми залежності судочинства від політики.
Українська корупція не вічна, та потрібен міжнародний тиск
Звертаючись до міжнародних партнерів України, Джон Лаф і Володимир Дубровський закликають: слід усвідомити природу української корупції. Це не хвороба, а радше глибоко вкорінений системний і культурний феномен, який не слід вважати вічним.
Треба висувати Україні суворі умови для подальшої фінансової, економічної та оборонної допомоги. Серед них: докорінне переформатування податкової системи, покращення роботи митниць, обмеження відповідальності СБУ у гарантуванні економічної безпеки та боротьби з корупцією, більша прозорість витрат на оборону, реформування виборчої системи задля кращого представництва й політичної конкуренції. Крім того, мають вимагатися зусилля, спрямовані на підвищення доброчесності, незалежності й професіоналізму судочинної системи.
Міжнародних партнерів закликають також активніше підтримувати громадянське суспільство й допомогти програмами для місцевої влади, націлених на зменшення ризиків корупції, які виникають внаслідок децентралізації.
Українські політики, скорочуйте простір для корупції й збільшуйте прозорість!
Автори рекомендують надіслати сигнал основним власникам українського бізнесу, що, якщо будуть докази їхньої участі в корупційній практиці, їхні закордонні активи можуть підлягти перевірці як частині політики боротьби з відмиванням грошей.
Як для прогресу в подоланні корупції діяти українським політичним силам?
По-перше, українські політики повинні розробити детальну дорожню карту для подальшого зменшення простору корупції в сфері енергетики, на ринку землі, в податковій системі, в митній службі, у банківській сфері, системі закупівель, регулювання й ліцензування, в сфері судочинства. Також їм, на думку авторів дослідження, слід вжити негайних заходів для підвищення прозорості у сфері закупівель для оборони та в системі сертифікації постачальників.
Політики України мають також повинні прискорити приватизацію, реформи держпідприємств і розробити процедури для перевірки відповідних законопроектів для залучення антимонопольного оцінювання, аби запобігти збиткам для конкуренції через дискримінаційні норми.
Заклик до ГО: не роздмухувати обурення, а врівноважувати його
Нарешті, звертаючись до громадянського суспільства, аналітики пишуть: «Із одного боку, доносьте громадянам свідчення про досягнення антикорупційної реформи, розповідайте про історії успіху в сфері охорони здоров’я та державних послуг. Із іншого, врівноважуйте виправдане обурення населення відсутністю покарань високопосадових корупціонерів. Натомість спрямовуйте їхню енергію на подолання інституційних джерел корупції через створення відкритої та чесної конкуренції в політиці й підприємництві».
Автори також закликають громадські організації готувати громадян до земельної та виборчої реформ, допомагати їм усвідомлювати майбутній розвиток правоохоронних органів.
