Росія прагне перетворити окуповану частину Донбасу на аналог гарячих точок на пострадянському просторі, стверджує дописувач «Українського тижня» Денис Казанський.
«Переговори мінської Тристоронньої контактної групи, як і раніше, перебувають у глухому куті, виходу з якого ще не видно», – наголошує журналіст. Російська сторона фактично відмовилася обговорювати подальші аспекти політичного врегулювання конфлікту й виставила Україні ультиматум – скасувати постанову Верховної Ради про чергові місцеві вибори.
Водночас, на думку дописувача, постанова парламенту є лише приводом для блокування переговорів. Реальна ж причина полягає в тому, що Росія просто вирішила поставити на паузу весь процес, намагаючись у такий спосіб натиснути на українську владу й змусити її піти на поступки.
Автор переконаний, що «нині найочевидніший сценарій розвитку подій – придністровський». І зазначає, з огляду на дві тенденції – збереження режиму припинення вогню і відсутність будь-якого прогресу в політичному врегулюванні – ситуація в ОРДЛО дедалі більше починає нагадувати заморожений конфлікт.
Про те, що Росія взяла курс на заморозку конфлікту й не збирається йти з Донбасу, свідчить і низка інших непрямих факторів, додає автор. Про них докладніше розповідає в публікації «Від заморозки до дезінтеграції, або Якого сценарію для ОРДіЛО прагне Росія».
(Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської окупації Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці».
За даними ООН, від квітня 2014-го до 31 липня 2020 року внаслідок збройного конфлікту на Донбасі загинули від 13 100 до 13 300 людей – ред.).
«Дзеркало тижня» пише про неефективність роботи Тристоронньої контактної групи, яка нагадує редакторці відділу міжнародної політики Тетяні Силіній «фарс у балагані». «Скільки ще можна там терпіти російське хамство? Для чого? Задля яких результатів?» – запитує авторка статті. Адже, за її твердженням, «навіть гуманітарне питання звільнення бранців блокується позамежним за своєю нахабністю ультиматумом росіян».
І режим тиші аж ніяк не є досягненням ТКГ, наголошує далі редакторка. Адже стріляють чи ні на лінії розмежування, залежить не від засідань ТКГ. Це залежить виключно від Путіна (президента Росії – ред.). І з якоїсь причини зараз це перемир’я йому вигідне.
«Достатньо прочитати повідомлення ОПУ на його офіційному сайті про кілька останніх засідань ТКГ і зрозуміти, що «прогрес» намагаються зобразити навіть там, де його взагалі-то або немає, або він досить незначний», – наголошує авторка статті.
«Було принципово узгоджено чотири наступні ділянки розведення сил і засобів», – рапортує ОПУ після засідання ТКГ 2 вересня. Але ж і після зустрічі 19 серпня повідомлялося, що «українська делегація також підтримала пропозиції про чотири нові ділянки розведення сил і засобів». У чому істотна відмінність? – запитує Силіна.
Чому конституційний орган суверенної держави взагалі має розглядати якісь ультиматуми, висунуті представниками країни-агресора на якомусь консультаційному майданчику? Докладніше про це йдеться в матеріалі «Жуйка «миру».
(У серпні президент України Володимир Зеленський заявив, що не бачить підстав для зміни майданчика переговорів у межах Тристоронньої контактної групи (ТКГ) щодо ситуації на Донбасі – ред.).
На президентську партію чекає складна кампанія на місцевих виборах – її кандидати можуть програти нинішнім мерам у основних містах країни і навряд чи отримають монобільшість у регіональних радах, пише «Новое время».
Головна проблема «Слуг народу» – в тому, що цей проєкт продовжує триматися винятково на персональному рейтингу Зеленського, переконує експерт тижневика Анатолій Октисюк. Адже за рік партія так і не змогла розвинути і зміцнити сильні регіональні осередки, додає він. А тому їй не вдасться повторити тріумф 2019 року, переконує експерт.
Утім, у конкурентів – «Європейської солідарності» Петра Порошенка, ОПЗЖ Юрія Бойка – Віктора Медведчука, «Батьківщини» Юлії Тимошенко, «Голосу» (партія створена з ініціативи Святослава Вакарчука, наразі очільниця – Кіра Рудик – ред.)– становище теж непросте. «Ці вибори покажуть домінування нинішніх мерів», –вважає політолог Володимир Фесенко.
Аналізуючи список кандидатів від «Слуг народу» у мери кількох десятків міст, політолог у позитив виділив те, що серед цих людей немає «зашкварених» або скандальних персонажів.
Але і сильними фігурами озвучених «слугами» кандидатів у мери назвати не можна, вважає він. Для багатьох із них головне завдання, як переконує експерт, – вийти в другий тур виборів, щоб продовжити боротьбу за мерство. Про це йдеться в статті «Тріумфу вже не буде. Чому Слугу народу чекає складна кампанія на місцевих виборах».
Зростання популярності партії Юрія Бойка і Віктора Медведчука може зіграти з нею злий жарт – команда колишніх регіоналів занурюється у внутрішні інтриги і суперечності, стверджує «Новое время». За словами експерта тижневика, політолога Володимира Фесенка, всередині ОПЗЖ «розростаються суперечності між основними її складовими елементами – групами Льовочкін – Бойко і Медведчук – Вадим Рабінович».
Фесенко також вважає, що в Центральній Україні разом із Києвом вже відбулася реанімація та консолідація електорату колишньої Партії регіонів під прапорами ОПЗЖ.
Євген Магда, директор Центру суспільних відносин, каже, що завдання ОПЗЖ на осінніх виборах – отримати якомога більше представництво в місцевих радах, щоб мати можливість створювати коаліції, а в разі вдалого розкладу – формувати більшість.
«Таким чином ОПЗЖ намагається вбити двох зайців: показати свій вплив «Слузі народу», підштовхнути їх до створення ситуативного альянсу в парламенті й підготуватися до можливих дострокових парламентських виборів», – вважає Магда.
Давид Арахамія, лідер парламентської фракції СН, запевнив «Новое время», що коаліцію з ОПЗЖ президентська політсила не готує, і вся подібна інформація – фейк. «А ось співробітництво між різними політичними силами в місцевих радах – цілком реальне і природне явище. Особливо навколо господарських, а не політичних питань», – уточнює він. Заголовок статті – «Блиск і злидні ОПЗЖ».
«Український тиждень» пише, що «за розмовами про політику суспільство ризикує пропустити справді важливі новини. Зокрема, ті, що пов’язані з українськими судами». Часопис стверджує, що найближчі місяці будуть багатими на судові новини. Адже завершилися розслідування низки резонансних кримінальних справ, і їх нарешті почнуть розглядати в судах.
Урешті, невдовзі активна громадськість зможе отримати відповіді на всі запитання. І або переконатися, що із судовою владою у країні проблеми, або впевнитися, що все доволі непогано. Адже саме за резонансними судовими засіданнями більшість людей, які самі не стикаються із судами, формують своє уявлення про роботу судової системи. На цьому наголошується в публікації «Судова осінь».
