Чи можна називати успішну людину щасливою людиною? Що таке успіх та чи буде Україна успішнішою? На відкритій зустрічі в Українському католицькому університеті владика Борис Ґудзяк поділився власними міркуваннями про успіх. Радіо Свобода побувало на цій зустрічі і записало п’ять думок єпископа Української греко-католицької церкви, які змушують замислитися.
Про вміння давати життя
«Термін успіх – досить піднесений. Він популярний, вважається стандартом, мірилом. Молодим людям часто пропонують успіх, кажуть: «Я тобі покажу, як стати успішним, послухай мене». Я не знаю, чи слово «успіх» є у Святому Письмі,не пам’ятаю, щоб Ісус говорив щось про успіх.
У біблійному і духовному сенсі успіх – це жити. Бог хоче нашого життя, що ми жили повно. Жити і давати життя. Кожен з нас покликаний вічно жити. Ви про це замислювалися? Я призначений добре жити і давати життя, встигнути дати багато життя, бути життєдайним».
Про олігархів
«Навіть за коротке життя можна встигнути дуже багато. Скільки уваги, зусиль, баталій, боротьби, скільки нищівного суперництва є у бізнесі. Є дуже добрий бізнес, але ми знаємо про розвиток бізнесу, який є нищівним.
Днями я спілкувався з жінкою, у якої вбили чоловіка, інших людей навколо теж повбивали, бо відбувалося захоплення бізнесу. І як багато наших олігархів збагатилися, коли навколо них було багато вбивств. Скільки в політиці є моментів для того, щоби стати на вищий щабель, коли обов’язково треба стояти «на комусь» – скільки ж там є пустого! Це називають успіхом. Я думаю, що ми відчуваємо, що це не те».
Про переживання
«Майже кожен переживає на іспитах. Сьогодні я говорив з 70-літнім священиком, який пригадував з усмішкою, як дуже добре вчився, а на випускних іспитах дістав оцінку «добре» замість «дуже добре». Він це пам’ятає навіть через 50 років, хоча воно не має ніякого значення, воно не впливало на життя.
Ми переживаємо за оцінку, що інший думає про мене, який є рейтинг, скільки кілограмів, плюс чи мінус – ми дуже багато міряємо. Коли ми свідомі того, що покликані жити вічно, воно міняє перспективу – страх падає. Ми навіть за святим Павлом можемо сказати: «Смерте, де твоє жало? Ти мене не можеш вкусити. Я знаю, що я буду жити вічно». Навіть смерть наших рідних, навіть драми, трагедії, хоч і болісно, але воно нас не вбиває, бо ми знаємо, що ми покликані жити вічно. І з цією гарантією успішності, що ми встигнемо жити у вічності, все виглядає інакше.
І вся наша віра, молитва, спілкування, любов, надія наповнені переконанням про цей вимір. У цьому вимірі питання успіху набирає іншого значення. Він дуже «усвободжує», міняє парадигму. Кожен з нас у своєму маленькому житті, можемо жити в мирі. Я знаю, що зі мною Господь, він подолав смерть, і мені покликано жити вічно».
Про пам'ять
«Хто з вас не знає, хто такий Володимир Щербицький? Він у гробу перевертається, бо ви не знаєте хто він! Він був на найвищому щаблі влади (10-й перший секретар ЦК КПУ). Ти можеш вилізти ген наверх, по трупах, але ж це не успіх. Навіть якщо ти насиллям, тюрмами, НКВД, КДБ давиш людей і заставляєш їх бути під твоєю владою. Але правда прийде.Молодими людьми Щербицький абсолютно забутий. А він був при владі від 1972 і до 1989 року.
Він садив Мирослава Мариновича, садив Калинців, Сверстюка в тюрму садив. І все, нема, його майже ніхто не знає. А ті, які були у темному тунелі, де не було виходу, які віддали життя за любов, правду, Бога, ближнього… Хто успішний? Той, хто дає життя; хто вірить».
Про Європу
«Я не великий експерт у політичних питаннях. Я думаю, що Україна є в Європі, Україна – це Європа. Тільки спільнота країн має це визнати, і ми маємо це зрозуміти. На моє переконання, це не тільки наше минуле, це і наше майбутнє. І я вважаю, що ми дозріємо від страху до гідності. Ми почали «бігти» у 2013-2014 році, коли зрозуміли, що ми йдемо до Європейського Союзу з місією.
Ми йдемо, бо ЄС потребує людей, які несуть життя. Дуже багато важливих речей: дороги, кращі шпиталі, спортзали, різні соціальні послуги. Але найважливіше нам жити. Європа міняється і втрачає багато чого, коли вона відходить від своєї основоположної віри в життя.
Я думаю, Україна може цю віру в життя посилювати, підтримувати, відновлювати. Але ми мусимо з вами вірити у це життя. І я думаю, що ми віримо».
