Проєкт Радіо Свобода Сибирь. Реалии зібрав інформацію про випадки, коли учасники війни проти України, повернувшись скоювали убивства, або ж, навпаки – уникали покарання за звірства, підписавши контракт із міністерством оборони Росії.
За понад три роки з моменту початку повномасштабної війни проти України, яку в Росії офіційно називають «спеціальною військовою операцією, СВО» російські військові, які повернулися з фронту, вбили і покалічили понад 750 громадян РФ.
Майже 400 людей убили у 80-ти російських регіонах, ще приблизно стільки ж отримали небезпечні для життя важкі травми, підрахувала в лютому 2025 року видання «Вёрстка».
Здебільшого учасники війни нападають на своїх родичів і знайомих. Більшість злочинів має побутовий характер і відбувається на ґрунті зловживання алкоголем.
Ось кілька резонансних історій.
«Випив і вбив»
Цього літа Єкатеринбурзький гарнізонний військовий суд РФ засудив до 12,5 року колонії суворого режиму учасника війни проти України Олексія Марчукова за вбивство дружини Марини.
Марчуков убив свою наречену у першу ж ніч після укладення шлюбу. За словами рідних убитої, Марчукова навіть не відвезли до ВК – він «виявив бажання повернутися на СВО».
Вбивство сталося у ніч з 4 на 5 березня 2025 року, коли контрактник Марчуков спеціально приїхав у Тюменську область, щоб одружитися.
– Весілля святкували у сестри Олексія. Там, як зазвичай, усі дуже багато випили, Марина писала, що вона образилася – так поводився «молодий чоловік», але залишилася з ним, нікуди не поїхала – ні до мене, ні до інших подруг, повернулася від сестри з Олексієм додому удвох, – говорить одна з подруг Марини Ольга (ім'я змінено для безпеки співрозмовниці). – Тоді він її і вбив.
За словами подруг Марини, Олексій дорікав їй у тому, що вона нібито йому зраджує.
– Це була неправда, але у нього почалася параноя, ще коли він на фронті був, – говорить подруга Марини. – Вони з Мариною задовго до весілля стали зустрічатися, коли він ще на пилорамі працював. Він і раніше її побивав, але вона терпіла. Він стане на коліна, сльозу пустить, і вона тане: «Ну, хто не б’є?!». Вбивством, начебто, раніше не погрожував. Але після «СВО» дах у нього остаточно знесло.
Рідні Олексія, навпаки, стверджують, що він «був спокійний».
– Він був спокійний за характером, служив молодшим сержантом, командиром відділення призначили – психа й алкаша б поставили? Але тут випив. Зазвичай вип’є і спати йде. А тут випив і вбив, – пояснила одна з родичок Марчукова.
І подруги Марини, і рідні військового підтверджують, що напередодні вербування в російську армію «спокійного» Олексія Марчукова звинуватили в бешкеті.
– П'яний бешкет. Йому загрожувала, начебто, в'язниця, когось він побив. Наскільки точно реальний термін – не знаю, можливо, залякували. Але в підсумку він вибрав поїхати на «СВО», щоб не їхати в колонію.
За даними слідства, вночі 5 березня Марчуков ударив дружину кухонним ножем у серце. Марина померла від втрати крові.
17 липня Єкатеринбурзький гарнізонний військовий суд РФ за участю військової прокуратури Тюменського гарнізону присудив Марчукову 12,5 року колонії суворого режиму.
– Одразу в суді Марчуков заявив, що хоче повернутися на фронт. Як нам повідомили рідні Марини, його із СІЗО навіть не етапували до колонії! Він людині прямо в серце ніж встромив, а його бажання тут же задовольнили.
Будь ласка, іди на волю, їдь на війну, там вбивай, а потім приходь у відпустку і ріж мирних, кого хочеш, – обурюється Ольга. – Ми в шоці, тому що там ні краплі каяття – вони [сім'я Марчукова] навіть вінок на могилу Марини надіслали, типу «дружині». Вбитій дружині.
«Вбив, рік посидів і повернувся»
У 2025 році у Владивостоці на волі опинився винуватець резонансного вбивства.
У серпні 2021 року 29-річний Георгій Повилайко жорстоко вбив матір двох дітей Анну Кошулько.
Як вставновило слідство, він кілька годин катував і ґвалтував жертву, видирав волосся, вибив зуби, а потім задушив. Кинувши тіло жінки в гаражі, вбивця викрав її машину.
Коли оголосили план «перехват», виявилося, що злочинець закупив випивку і з друзями поїхав на море.
Повилайку присудили 24 роки суворого режиму, але друзі та колеги вбитої вже кілька разів бачили вбивцю на волі у Владивостоці.
Подруга загиблої розповіла редакції:
– Це було жахливе вбивство, просто тортури.
Як я зрозуміла з повідомлень на суді, він [Георгій Повилайко] підстеріг Анну біля її гаража, вона торговий представник, збиралася на роботу. Затягнув у гараж і кілька годин її вбивав – виривав волосся, бив, здирав шкіру, ґвалтував, колов ножем.
Її чоловік Олександр, на нього страшно було дивитися, коли він побачив усі ці звірства.
Ми сподівалися тільки на одне – щоб Анечку він мертвою вже катував. Але потім сказали патологоанатоми, що померла вона від удушення – цей убл**ок її під кінець задушив. А тоді сів у її машину і поїхав затарюватися пивом із друзями!
Його ж поліція взяла дорогою на море – там машина крадена була забита пивом, чипсами, дружбани його!
Він навіть до матері заїхав перед цим на машині Ані , а та його запитала: «Синок, ти чому в крові?!» А він: «Та побився тут, з мужиком». І вона [мати] нічого, мовчок, навіть заступалася за нього в суді! Хоча, кажуть, він і її бив.
За словами знайомих Кошулько, ще наприкінці 2023 року, коли суд призначив Повилайку 24 роки колонії суворого режиму, чоловік убитої побоювався дострокового звільнення убивці.
– Саша стежив, як цей виродок тиснув на суд наявністю маленької дитини (якій, як з'ясувалося, не заплатив майже 2 млн рублів аліментів), потім писав заяву про переведення в колонію «поближче до місця проживання родичів». А наприкінці 2023 року – раз – і «умовно звільнений у зв'язку з укладенням контракту з Міністерством оборони Російської Федерації», – розповідає подруга убитої Вероніка (ім'я змінено для безпеки співрозмовниці).
– Саша, звісно, обурювався, він скрізь писав, бив на сполох – він же з 24 років тільки 1 (!) рік відсидів. Але без толку.
Відчуття, що ти в якомусь фільмі жахів – маніяка взяли і запросто звільнили, випустили на вулицю
І знаєте, як боялися, так і сталося – у 2024 році по пораненню його списали, і він знову з'явився в нашому спальному районі Владивостока. Потім, начебто, знову забрали [на війну], за чутками. А зараз він знову з'явився. Це просто жах! Ми, мами, перестали з дітьми виходити на вулицю, тільки з чоловіком або батьком. Відчуття, що ти в якомусь фільмі жахів – маніяка взяли і запросто звільнили, випустили на вулицю. І як! Він же типу герой тепер. Він і тоді особливо не ховався. А зараз що? Може ходити і всіх підряд різати?!
Рідні вбитої зізнаються, що крім Олександра, чоловіка вбитої Анни, ніхто не намагався домогтися резонансу і покарання для злочинця. Вони бояться реакції влади на їхні скарги на «героя–дегенерата».
– Зайвий раз душу тривожити вже не хочеться. Ось сьогодні чергова річниця, як Анечки не стало (вбивство сталося 21 серпня 2021 року), знову серце кров'ю обливається. Але хіба її повернуть до життя всі ці розмови? – пояснює свою відмову говорити одна з родичок Анни (ім'я не вказуємо на її прохання). – Звісно, це (звільнення вбивці за контракт із МО) жахливо, діти Ані хоч і переїхали до свого батька (перший чоловік Анни Кошулько), але все одно живуть неподалік, у сусідньому місті. Але чого ви від нас–то хочете? Вони (злочинці, помилувані за участь у війні) ж тепер недоторканні, слова проти не скажи. Винними зроблять у підсумку нас, а не цього дегенерата. А у мене й інші родичі ще є, поки живі.
Тоді ці вбивці і маніяки валом повалять – і так багато повернулося, а будуть тисячі!
Подруга і колега вбитої Анни зізнаються, що не розуміють, що робити, щоб убезпечити сім'ю, дітей після звільнення злочинців.
– А куди ти переїдеш із Владивостока і який сенс? У сусідньому Уссурійську так само тільки нещодавно випустили іншого вбивцю – зарізав товариша по чарці. А в Сахаліні взагалі людожера звільнили через війну! Я просто в шоці, що коять. І знаєте, такі почуття дивні – ось хочеться ж, щоб це все (війна проти України) закінчилося нарешті. А як подумаєш, що тоді ці вбивці і маніяки валом повалять – і так багато повернулося, а будуть тисячі! І ось що думати? Куди від такого сховаєшся? – ділиться Вероніка.
Регулярно випускають
Після початку вторгнення в Україну в Росії на волю регулярно випускають убивць, ґвалтівників і засуджених за інші тяжкі злочини.
Рідні вбитих і постраждалих протестують, але безрезультатно.
Резонанс, викликаний повідомленнями про злочини помилуваних через війну, змусив Кремль рекомендувати підконтрольним журналістам не розповідати про подібні події.
На практиці і до березня 2024 року вербували засуджених за тяжкими статтями
За словами правозахисників, убивць і ґвалтівників влада вже давно відправляє на війну всупереч чинному законодавству.
– Із 2023 року процес регламентував федеральний закон РФ від 24.06.2023 № 270–ФЗ «Про особливості кримінальної відповідальності осіб, які залучаються до участі в спеціальній військовій операції». Засуджених за тяжкими статтями вербувати було не можна. З 23 березня 2024 року процес регулює федеральний закон № 61–ФЗ, там є тільки обмеження для засуджених за зґвалтування або насильницькі дії сексуального характеру щодо неповнолітніх. Їх і ще засуджених за екстремістськими статтями заборонено вербувати, – каже військовий адвокат Максим Гребенюк. – Однак на практиці і до березня 2024 року вербували засуджених за тяжкими статтями.
У січні 2024 року стало відомо, що в Омську був помилуваний 33-річний Олександр Нагорнюк, який убив місцевого футболіста буквально за пакет із пивом і телефон. У Новосибірську за участь у війні помилували Юрія Десятова, який 26 разів ударив Іллю Лукашевича домкратом по голові для того, щоб викрасти його машину.
Влітку 2024 року на волю вийшли вбивці 19-річної Христини Приходько, які підписали контракт з Міноборони РФ.
Тіло Христини знайшли у великій господарській сумці в лісі під Новосибірськом у грудні 2017 року. У 2018–му за її зґвалтування та вбивство засудили на 22 роки і 18 років Сергія Юліна та Максима Овчинникова.
Суддя запевняла батька вбитої, що не максимальний термін гарантує, що вбивці не вийдуть на волю достроково. В результаті обидва не відсиділи навіть 6 років.
У 2024 році голова комітету Держдуми Росії із захисту сім'ї Ніна Останіна пропонувала встановити постійний контроль над колишніми ув'язненими, які повернулися з війни, щоб «захистити суспільство». Її колега з комітету з безпеки Андрій Альшевський назвав ініціативу надмірною, оскільки «герої СВО вже спокутували провину кров'ю» і мають відчути «турботу влади і суспільства».
