«Маючи досвід роботи з біженцями, було очевидно: умови для українців не завжди такі самі, як для інших біженців – через правові нюанси», – розповідає переселенка Христина Гевчук, яка після початку великої війни знайшла прихисток у Швеції. Христина звернула увагу на те, що закон про тимчасовий захист, під яким перебувають усі воєнні мігранти з України, обмежує їхні базові права. Щоб змінити ситуацію, вона створила петицію, яка згодом вплинула на шведське законодавство: українцям надали ширший доступ до медичної допомоги, програм служби зайнятості та фінансової підтримки.
Втім, новий закон водночас поділив українську громаду, розповідає Анна Мартиненко, яка також переїхала до Швеції після широкомасштабного вторгнення. Ті, хто приїхав пізніше, отримують менше допомоги, ніж ті, хто перебуває в країні понад два роки. Тому Анна звернулася до уряду з новою петицією – з проханням усунути дискримінаційні умови, надати особливий статус для літніх людей та осіб з інвалідністю, а також дозволити українським переселенцям залишитися в країні після завершення дії директиви про тимчасовий захист. «Йдеться навіть не про те, щоб залишитися назавжди, а про право вибору: хочете – залишайтеся, хочете – повертайтеся додому», – каже вона.
Про свій досвід і боротьбу за рівні права українців у Швеції українки розповіли проєкту Радіо Свобода «Ти як?»
«Українці не можуть претендувати на статус біженця»
Христина Гевчук разом із мамою та молодшими сестрами переїхала до Швеції з Тернополя в перший тиждень широкомасштабного вторгнення. До цього вона вже була в країні: жила у шведській родині за програмою обміну. Саме ця сім’я запросила Христину та її рідних до комуни Нюкварн – приблизно за 50 кілометрів від Стокгольма.
Уже перебуваючи у Швеції, Христина дистанційно завершила навчання в педагогічному університеті та нострифікувала диплом українського вишу. Перший рік дівчина працювати асистенткою вчителя для українських дітей у школах та помічницею з інтеграції біженців у комуні.
«Маючи досвід роботи з дітьми та біженцями – не лише українськими – я могла порівняти умови проживання. І очевидно було те, що, наприклад, умови проживання для українських біженців не завжди ті самі, що й умови проживання інших біженців через правові нюанси», – розповідає переселенка.
Нині Христина представляє організацію RefugeeHope, створену понад рік тому для захисту прав мігрантів з України і налагодження комунікації між українською громадою, владою та шведським суспільством.
За даними УВКБ ООН, на кінець квітня 2025 року в Швеції перебувало понад 36 тисяч воєнних мігрантів з України. Відповідно до директиви про тимчасовий захист усі переселенці отримують статус тимчасово переміщених осіб. У шведському законодавстві цей статус відрізняється від статусу біженця.
«Якщо людина має українське громадянство, вона підпадає під дію директиви про тимчасовий захист. Умовно кажучи, якщо це, наприклад, громадянин Ірану, який жив або навчався в Україні, і зараз приїхав до Швеції, – він може податися на біженство, бо він не є громадянином України. А от українці з окупованих територій – навіть якщо вони тікали від війни – залишаються громадянами України, і тому не можуть претендувати на статус біженця», – пояснює Христина.
Після прибуття в країну переселенці отримують координаційний номер (аналогу в Україні немає), з яким іноземці не зареєстровані в Швеції можуть працювати, відвідувати школу, садок, сплачувати податки. Проте цей номер не дає повного доступу до всіх послуг, до прикладу, медицини.
Через обмежений доступ до медичних послуг рідні Христини повернулися додому: «В Україні мама щомісяця ходила до мамолога, тому що в неї був ризик отримати рак. Але у Швеції це не визнали як невідкладну допомогу. А оскільки мої сестри були неповнолітні, вони не могли залишитися зі мною».
Перша петиція від українки
У червні 2023 року Христина ініціювала петицію щодо надання українцям персонального номера (аналог податкового номера в Україні). Без нього, зазначається в документі, воєнні мігранти не могли стати в чергу на житло у муніципалітетах, отримати медичне обслуговування на належному рівні, скористатися Bank-ID, щоб оплатити рахунок, заповнити документи або зареєструватися на прийом до лікаря, знайти роботу із кар’єрним зростанням, бо безкоштовні мовні курси доступні не у всіх муніципалітетах.
Дівчина розповідає: у країні немає чітко встановлених вимог щодо кількості підписів під петицією чи термінів, у які посадовці мають її розглянути. Ініціативу переселенки підтримали українські, шведські організації – деякі з її пропозицій увійшли до закону.
З першого листопада 2024 року у Швеції набув чинності закон щодо покращення умов життя іноземців зі статусом тимчасового захисту. Згідно з ним, мігранти з України, які прожили в країні щонайменше 12 місяців, можуть отримати персональний номер. Його власники отримують доступ до медичної та стоматологічної допомоги, BankID, програм служби зайнятості, а також можуть податися на фінансову допомогу від комуни.
Водночас закон розділяє переселенців на три категорії: ті, хто отримав персональний номер до першого листопада 2024 року, ті, хто після набуття чинності закону та ті, хто має координаційний номер.
Про те, що це матиме дискримінаційні наслідки, говорилиХристина Гевчук
«Про те, що це матиме дискримінаційні наслідки, говорили на етапі розробки законопроєкту. Багато організацій, навіть деякі державні установи звертали увагу на те, що будуть можливі проблеми в українських біженців. Це пояснюють (посадовці – ред.) тим, що українці, які прожили в країні понад два роки, змогли отримати персональний номер», – зазначає Христина.
На сайті податкової служби країни, яка відповідає за внесення осіб до реєстру обліку населення, після чого вона отримує персональний номер, зазначається: люди, які отримали дозвіл на проживання після п’ятого вересня 2024-го, зазвичай не можуть бути зареєстровані. Це пояснюють рішенням Ради Європейського Союзу про те, що наразі тимчасовий захист діє до четвертого березня 2026 року.
«Закон поділив українську спільноту навпіл»
Анна Мартиненко – з Дніпра. До початку повномасштабної війни разом з чоловіком вела бізнес: вони мали компанію з водоочищення, магазин одягу та займалися волонтерством. Своє рідне місто вона залишила вже у перший день повномасштабної війни – з чоловіком та чотирма дітьми. Прихисток знайшли у Швеції, де орендують квартиру, а діти ходять до школи.
Нині Анна засновниця громадської організації Svit UA, яка надає гуманітарну допомогу Україні та підтримує українських мігрантів у Швеції. Також Анна бере участь у гуманітарній місії шведської організації: разом із колишніми військовими возить допомогу українським захисникам.
Ми знаємо випадки, коли після ухвалення закону багато людей виїхали зі ШвеціїАнна Мартиненко
Про те, як новий закон вплинув на життя українців у Швеції, Анна розповідає так: «Наприклад, якщо я вирішу народити п’яту дитину, то отримаю декретні виплати – бо ми приїхали раніше. А якщо людина отримала персональний номер після першого листопада 2024 року, не зможе претендувати на цю допомогу. Те саме стосується літніх людей чи людей з інвалідністю – вони не можуть оформити допомогу, бо отримали номер після першого листопада. Фактично, закон поділив українську спільноту навпіл. Ми знаємо випадки, коли після його ухвалення багато людей виїхали зі Швеції: хтось повернувся в Харків чи Покровськ, інші – переїхали в нову країну, де знову почали усе спочатку».
Схожа ситуація, за словами Анни, і з житлом – усе залежить від того, у чиєму приміщенні проживають мігранти: «У житлі від міграційної служби людина жила безкоштовно. А вже згодом, коли в сім’ї з’являвся годувальник – мама, тато або обоє починали працювати – платила 2 100 крон за дорослого і 1 050 за дитину. Після отримання персональних номерів, людей передали в підпорядкування комун. Ми знаємо людей, які жили в гуртожитку – 50 родин в одному будинку й платили по п’ять-шість тисяч крон за кімнату. Комуна каже: «Тут не можна жити, ми вам дамо квартиру». І розселяли, але виставляли рахунки по 18 тисяч шведських крон на місяць. Це дуже велика сума».
Водночас, зі слів переселенки, комуни перевіряють, чи має людини нерухомість та доходи в Україні: «Людям кажуть: «У вас будинок залишився, умовно в Покровську. Продавайте. Коли закінчаться гроші – тоді приходьте до нас по допомогу». І люди змушені доводити, що там, наприклад, живуть родичі, яких не можна виселити. Або вимагають банківську виписку. Люди показують, що в них немає жодних нарахувань. Якщо це пенсіонери і вони отримують пенсію в Україні – це невеликі суми – все одно їх вираховують при розрахунку допомоги».
Шведський тест на рівність
У травні Анна зареєструвала петицію з вимогою створити механізм легалізації для громадян України у Швеції після завершення дії директиви про тимчасовий захист. У документі, зокрема, йдеться: дозволити українцям змінити статус на робочий, студентський або у зв’язку з возз’єднанням родини без виїзду з країни, надати можливість отримати постійний або довготривалий дозвіл на проживання, запровадити особливий статус для літніх людей та осіб з інвалідністю, спростити процедуру визнання українських дипломів, усунути дискримінаційні обмеження в отриманні персональних номерів тощо.
Переселенка розповідає, що її до цього кроку підштовхнули розмови з українцями, соціальна нерівність, з якою стикнулися воєнні мігранти у Швеції, а також її власний досвід. Зокрема, в певний момент сім’я Анни вирішила відмовилася від статусу тимчасового захисту і подалася на робочу візу. Одну анкету заповнили на всю родину. Чоловікові статус погодили, а Анні з дітьми – відмовили і продовжили їхнє перебування як тимчасово переміщених осіб.
Йдеться навіть не про те, щоб залишитися назавжди, а про право виборуАнна Мартиненко
«Є певна категорія людей, які, звісно, хочуть повернутися додому – жінки з дітьми, у яких чоловіки вдома. Але є ті, хто, наприклад, виїхали родинами і почали тут нове життя. Ти вивчаєш мову, здобуваєш освіту, шукаєш роботу, щоб прогодувати родину. За три з половиною роки багато хто вже інтегрувався. І коли хтось каже, що ми «виїхали на курорти» – насправді це складний шлях. Нас складно звинуватити в тому, що ми хочемо залишитися або легалізуватися – йдеться навіть не про те, щоб залишитися назавжди, а про право вибору. Щоб наші зусилля тут були чесно оцінені: хочете – залишайтеся, хочете – повертайтеся додому», – розповідає Анна.
Уже за декілька тижнів переселенка представить петицію під час щорічного тижня політики в країні, де збираються представники різних рівнів влади. Наразі вона зібрала понад 11 тисяч голосів. Документ уже підтримали 12 організацій – як українських, так і шведських, зокрема й та, яку представляє Христина.
«Ми обговорювали цей документ під час зустрічі з представниками міграційного штабу. Говорили про те, що багато українців працюють у сферах, в яких в Швеції відчувається нестача кадрів: освіта, інженерія, медицина. Українці приїхали з вищою освітою, багаторічним досвідом, чому б не дати їм можливість довчитися, пройти декілька курсів, отримати ліцензію і працювати за фахом. І Швеція виграє від цього, і українці виграють», – зазначає Христина.
Переселенка додає, що за даними Міжнародної організації з міграції, станом на липень 2024 року 49% воєнних біженців з України спілкувалися шведською мовою, а 66% були працевлаштовані.
Українці можуть дати щось країніХристина Гевчук
«Українці мають мотивацію не просто перебувати у статусі біженців, з якими пов’язані стереотипи. Спілкуючись, наприклад, з деякими політиками в парламенті, я бачила, що вони не сприймають українців як прохачів. Для них це – люди, які працюють, інтегруються, беруть участь у житті країни, платять податки. І ми бачимо, що українці можуть дати щось країні», – каже Христина.
На початку травня прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон у коментарі Euronews заявив, що країна планує збільшити суму фінансової допомоги мігрантам, які погодяться повернутися на батьківщину. Наразі розмір цієї допомоги становить 900 євро, але з першого січня 2026-го він зросте до 32 тисяч.
4 червня Єврокомісія запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які тікають від агресії Росії проти України, ще на один рік – до 4 березня 2027 року. У документі зазначається, що це рішення пов’язане з тим, що «Росія продовжує свої незаконні напади, а ситуація в Україні залишається нестабільною». Водночас Європейська комісія зауважує: якщо обставини зміняться, вона може запропонувати Раді ЄС припинити тимчасовий захист раніше.
Рекомендації відомства, зокрема, включають перехід українців до інших правових статусів, що «краще відображають їхню нову ситуацію». В контексті згадане вивчення мови, знаходження роботи чи здобуття освіти. Ці люди, йдеться в заяві Єврокомісії, повинні мати можливість перейти до національних або правових статусів ЄС. Окремо пропонуються так звані ознайомчі поїздки до України, які можуть «допомогти тим, хто розглядає можливість повернення, ухвалити обґрунтоване рішення».
Формально цю пропозицію Єврокомісії має затвердити Рада ЄС на рівні міністрів внутрішніх справ і юстиції. Її наступне засідання заплановане на 12-13 червня в Люксембурзі.
Форум