Безкоштовне проживання впродовж трьох днів, дворазове харчування, з тваринами – можна. Так працює транзитний центр для переселенців громадської організації «Плурітон» у Дніпрі. Розташований неподалік залізничного вокзалу. Тут приймають, кажуть координатори, у середньому по 10 людей на добу – в основному з Донеччини, з «гарячого» Покровського напрямку. У випадку загострення ситуації на фронті, говорять, готові дати дах над головою і на триваліший період, одночасно у центрі може розміститися 50 і більше внутрішньо переміщених осіб.
Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» завітав у транзитний центр і вислухав історії його мешканців. У цій публікації ми розповімо, як у Дніпрі допомагають людям, які шукають прихисток від обстрілів.
Взяв ліки і костюм Діда Мороза
Ціла валіза ліків і новорічний костюм. Станіслав виїхав зі Слов’янська. У місті, каже, є світло, вода та газ. Але в його район були влучання. Сусідній будинок зруйнований, у нього в оселі вибило вікна.
Будинки навколо мого розбили. Було чотири «прильоти»
«Будинки навколо мого розбили. Було чотири «прильоти». У нас там поруч – дитсадок, водоканал, військкомат. Все розбило. Наш будинок побитий, все винесло – двері, вікна, дах. Тільки все позабивав – знову «приліт». Світло є, опалення – дали. Але коли навколо все зруйноване і щодня – «прильоти», і весь будинок трясе, і коли в тебе всі вікна забиті – не дуже-то комфортно. Страшно», – розказує Станіслав.
Чоловік каже, у транзитному центрі має намір побути кілька днів. Далі – їде на Київщину, до друзів.
Я прожив в Україні все життя, донька з трьома онуками залишилася в Слов’янськуСтаніслав, переселенець
«Поки планую їхати в передмістя Києва, в Ірпінь. А потім? Однокімнатна квартира там, винаймати – 7, 8, 9 тисяч. Думаю – я вже зв’язувався з волонтерами з Норвегії – може, і туди. Але я прожив в Україні все життя, донька з трьома онуками залишилася в Слов’янську», – додає він.
Йому 71 рік, має другу групу інвалідності, зокрема, страждає на цукровий діабет. Ліки – з собою. Узяв, говорить, також найнеобхідніші речі – одяг, білизну, а ще – червоний халат з блискітками й штучну бороду. У друзів, які погодились його прихистити, каже, є діти, а скоро – Новий рік.
«Якихось «сентиментів», фотографій я не брав – бо їду майже в невідомість. Подарунків – не брав. Немає на це коштів. А от цей ось костюм Діда Мороза – брав. Для діток. Та й ми всі – діти в душі. Я взагалі – оптиміст за натурою… Людина взагалі чим живе? Тим, що вона комусь потрібна», – каже усміхнено чоловік.
Селидівські, покровські…
Сусід по кімнаті Станіслава – Ігор. Йому 58, він – з Селидового. Чоловік – шахтар у другому поколінні, зараз – на пенсії. Його квартира на першому поверсі в п’ятиповерховому будинку зруйнована через обстріл, розповідає Ігор. Сам дивом уцілів, бо якраз був у гостях. Виїхав з міста, ділиться, разом зі старенькими батьками, ті поки залишилися жити в Покровську. Ігор же вирішив прямувати на захід, до Львова, де мешкають приятелі.
У мене ні документів не було, ні телефона, все – тамІгор, переселенець
«Нічого не лишилося, квартиру втратив – розвалилася. Ракета прилетіла… З початку листопада місто – захоплене. У мене ні документів не було, ні телефона, все – там. Паспорт уже тут зробили», – розповів переселенець.
«План – поїхати у Львів. Там хлопці мої, друзі, багато переїхало наших – є селидівські, є покровські. Допоможуть хоч із житлом. Удома ще лишилися знайомі. Микола – не відповідає, Валерка – іноді є зв’язок, Юрко – той взагалі в підвалі живе, телефон є, а зв’язку немає», – додає він.
49-річна жителька Покровська Олена прийшла до «транзиту» поїсти. Вийшла з евакопотяга, що прямує на Львів, аби пересісти на інший, до Одеси. Говорить: удома вона працювала на шахті, але через наближення фронту її закрили, довелося виїздити. В Одесі вона живе на зйомній квартирі, у Покровськ їздила, аби забрати ще трохи речей і трьох котів.
Надія повернутися додому? Та щось ніОлена, переселенка
«Винайняла квартиру в Одесі місяць тому – знайшла за 3,5 тисячі, тому туди й переїхала, що квартира недорого. Роботи там поки немає, треба шукати. Ситуація вдома – важка, «прильоти». Дві останні ночі взагалі були дуже неспокійні, дуже гучно. Світло – коли є, а коли – немає. Кинула все – квартиру, дім. Надія повернутися додому? Та щось ні. Нещодавно на нашу шахту прилетіло», – каже Олена.
Як працює «транзит»
Допомагаємо з пошуками житла, а інколи – навіть роботиВіталій, представник громадської організації «Плурітон»
Транзитний центр для переселенців у Дніпрі відкрили в колишньому приміщенні добових кас залізничного вокзалу, розповів координатор з евакуації, представник громадської організації «Плурітон» Віталій. Діє прихисток з початку листопада. Одночасно можуть дати прихисток 50 і більше людям. Зараз щодня приймають близько десятка ВПО. З домашніми тваринами – дозволено.
«Реєструємо, видаємо гуманітарну допомогу й здійснюємо соціальний супровід, а далі – допомагаємо з пошуками житла, а інколи – навіть роботи», – розповідає Віталій.
У транзитному центрі є двоспальні ліжка. Є загальна кімната, поки порожня, є кімнати на чотирьох. Безкоштовно, розповідають координатори, можна жити впродовж трьох днів. За цей час людина сама або з допомогою волонтерів має знайти собі житло.
Адміністраторка Ганна – одна з десяти співробітників центру. Розказує: допомагає новоприбулим з пошуком помешкання. Найохочіше зараз, ділиться спостереженнями, приймають центральні регіони – Кіровоградщина та Черкащина.
«Приміром, сьогодні приїхала родина зі Слов’янська – двоє дітей, троє дорослих. Ми їх відправили в інший шелтер – на два тижні. Далі їм знайдуть постійне житло. Як ми допомагаємо з пошуками? Телефонуємо на «гарячі» лінії для ВПО, зв’язуємося з шелтерами, шукаємо варіанти в інтернеті. Це не завжди соціальне житло. Підхід – індивідуальний. Наприклад, учора від нас поїхала родина – вони хотіли саме в Олександрію на Кіровоградщині. Ми їм знайшли варіант – гуртожиток за мінімальну ціну, за півтори тисячі з родини», – розповідає Ганна.
У транзитному центрі людям пропонують дворазове харчування, порції доправляють доброчинці.
«Гаряча їжа – сніданок і вечеря. Привозять у судочках, готове, ми тут розігріваємо. Учора була гречка, м’ясо, тушкована капуста, яблука свіжі. Сьогодні – супчик, макарони, котлета і теж яблука. Це ресторан готує і нам сюди привозить, усе смачне. Чай та кава – необмежено», – показують співробітники.
У центрі також чергують психологи й медики. Представники Червоного Хреста зустрічають людей з евакопотяга, а також надають першу допомогу в «транзиті», розказує командир загону швидкого реагування Червоного Хреста в Дніпропетровській області Олексій.
Ті, хто втратив домівку, – вони в найбільш пригніченому станіОлексій, представник Червоного Хреста
«Як тільки розпочнеться активна евакуація – ми будемо тут на цілодобовій основі. Зараз чергуємо по кілька годин на добу. Чергуємо, надаємо допомогу. Тут бувають люди з епілепсією, з іншими хворобами, обробляємо рани. Люди прибувають різного віку й у різному стані: дехто вже змирився з тим, що відбувається, але є ті, хто втратив домівку, – вони в найбільш пригніченому стані», – зазначив він.
Громадська організація «Плурітон» загалом опікується чотирма транзитними центрами для переселенців в Україні – два діє на Сумщині, один у Волинській області й один відтепер – у Дніпрі. Функціонують, кажуть координатори, коштом міжнародних доброчинців. Найбільший фінансовий донор – неурядова організація PAH (Польська гуманітарна акція).
Зазначимо, що російські війська продовжують активно наступати в Україні. У ніч на 27 листопада проєкт DeepState повідомив про нове просування російської армії на захід від Селидового – в районах Жовтого, Петрівки, Пустинки та Пушкіного. З'явився новий виступ, який тягнеться вже до кордону з Дніпропетровською областю. До Покровська на північ звідти агресорові залишилося близько 6-ти кілометрів, до кордону із сусідньою областю – близько 15-ти.
Форум