«Мені хочеться зберегти нашу історію в гербах, тому що зараз це все фізично знищується», – так пояснює своє захоплення переселенець із Донеччини Едуард Савченко.
Про те, як Росія змінює герби в окупованих містах, що не так з символікою міст на підконтрольній Україні території і як Едуард планує відбудовувати рідну Костянтинівку, розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
Досліджувати міську символіку Едуарда Савченка підштовхнула геральдична «реформа» на окупованих територіях, яку провадить РФ.
Хімік-технолог за освітою розпочав із населених пунктів рідної Донеччини, а нині досліджує й інші регіони. Він захоплюється геральдикою і вже, до прикладу, розробив версію герба для Луцька – міста, яке стало для нього прихистком. Перші символи чоловік відмальовував з оригіналів. А коли побачив, що в них багато російських мотивів, зайнявся редизайном. Свої роботи Едуард публікує у соцмережах. За рекомендацією підписників – написав листи до місцевих рад і вказав їм на зв’язки з російською геральдичною системою.
Дослідник вважає: якщо Україна взяла курс на декомунізацію, то в ньому має бути не лише перейменування міст, вулиць і повалення радянських пам’ятників, але й врегулювання міської символіки.
«Щоб не було асоціації із українським прапором»
З першим вибухом неподалік власного помешкання Едуард Савченко зрозумів, що почалося широкомасштабне вторгнення. Він з Костянтинівки, що на Донеччині. Після закликів місцевої влади про евакуацію він з дружиною та її батьками переїхав на Волинь у квітні 2022-го. Тут подружжя пробуло близько місяця і повернулося додому.
Вдруге до Луцька вони повернулися рік тому через погіршення безпекової ситуації у Костянтинівці.
За фахом Едуард – хімік-технолог, але працює дизайнером – розробляє принти на футболки, наліпки.
Його захоплення – геральдика, яка, каже, поєднує його роботу і краєзнавство.
Багато місцевих дивуються: «Що це в нас на гербі фонтан? У нас в місті немає фонтана»
Досліджувати герби Савченко розпочав з рідного міста та району:
«На гербі Костянтинівки зображений фонтан кришталевий і багато місцевих дивуються: «Що це в нас на гербі фонтан? У нас в місті немає фонтана». Насправді, цей фонтан був виготовлений костянтинівськими скляними майстрами в минулому столітті для виставки в Нью-Йорку, потім його повернули на виставку до Москви. Я знаходив інформацію, що його тягали з виставкової зали до зали, і слід загубився. До Костянтинівки цей фонтан не повернувся, але залишився на нашому гербі».
Едуард каже: герб його міста є в російській геральдичній системі – за формою.
І саме політика РФ на окупованих територіях, підштовхнула його дослідити інші населені пункти.
Едуард аналізував новостворені сайти окупаційних адміністрацій, фото марок, квитків громадського транспорту чи іншу продукцію із зображенням гербів.
«Завдяки» росіянам, які проводять свою геральдичну політику на тимчасово окупованих територіях України, тобто це був такий тригер, поштовх, що якщо вони роблять так, чому я не можу робити інакше. Мені хочеться зберегти нашу історію хоча б в гербах, тому що зараз це все фізично знищується, і єдиний спосіб закарбувати це в нашій пам’яті, це, напевно, все-таки якісь історичні довідки, статті і та сама геральдика», – каже переселенець.
За спостереженнями, ставленики РФ здебільшого змінюють два пункти – форму щита та кольорову гаму. Перший момент він пояснює тим, що в Росії є затверджена геральдична система – чіткі вимоги до гербів, системи корон, чого немає в Україні. Далі, за словами Едуарда, змінені символи вносять до російського реєстру і присвоюють йому конкретний номер для кожного муніципалітету.
Як приклад змін, геральдист наводить символ окупованої Макіївки:
«Основою російської геральдики є французький щит, він прямокутний з такою «пімпочкою» внизу. В основі української геральдики намагаються – тому що у нас це не систематизовано і законодавчо не підтверджено – вкладати іспанський заокруглений низ. Ось і вони змінювали щит, тому що герб Макіївки український був саме із заокругленим низом. І розводять між собою золото і лазур. Якщо по-простому, то жовтий і синій, щоб вони між собою не торкалися на гербах, щоб не було асоціації взагалі з українським прапором, з українськими кольорами. Так змінили герб Макіївки, герб Харцизька замінили, тому що там був теж золотий боривітер на синьому щиті. Вони замінили цей колір на більше до зеленого тільки, щоб не синьо-жовтий».
Ігнорування історії?
Переселенець уже склав понад сотню гербів з різних міст України, не лише тих, які нині перебувають під окупацією. Свої роботи Едуард публікує в соцмережах.
Я не очікував такої реакції від підписників
«Почав викладати, щоб просто в мене не лежало на комп’ютері. Але я не очікував такої реакції від підписників, я отримував коментарі, повідомлення: «Наскільки це цікаво!». У мене навіть перші пости були такі доволі стислі, поверхневі, потім я більш розширено почав подавати історію гербів, конкретного населеного пункту. Почалися такі жваві обговорення, я вже навіть деяких людей приятелями називаю, хоча їх ніколи не бачив», – розповідає чоловік.
Першим геральдист оприлюднив символ Бахмута, який, на його думку, є лаконічним та досконалим. А от над редизайном Вугледара та Добропілля працює вже тривалий час.
Чому населений пункт використовує таке, якщо має більш глибоку історію і більш цікаві символи
Едуард зізнається: «Спочатку хотілося поправити просто сам візуальний стиль, на опис герба це ніяк не впливає, але візуально сприйняття краще. А потім деякі моменти хотілося все ж таки підкоригувати. Тобто альтернативна геральдика від того, що є офіційна. Бо іноді я не міг зрозуміти, чому цей населений пункт, наприклад, використовує таке, якщо має більш глибоку історію і більш цікаві символи, які можна розмістити. Наприклад, як Краматорськ, вони повністю проігнорували історичну свою складову, що вони були засновані до того, як туди прийшла російська (радянська – ред.) влада».
За словами Едуарда, герб Краматорська – це копія радянського символу населеного пункту, в якій змінили лише червоний колір на синьо-жовтий. Він офіційно затверджений міською радою у 2008 році. На синьому полі щита – золота шестерня, силуети двох повітронагрівачів, заводської труби та доменна піч, на золотому полі – три зелені кленові листки. Навколо щита є кирка, кайло, срібна корона і синьо-жовта стрічка з написом «Краматорськ». У своєму варіанті Едуард виокремлює слово «тор», що означає частину укріплення слов’янської фортеці, а також додає козацьку епоху через малиновий колір.
У чоловіка з підписниками є навіть свій жарт, якщо його редизайн набирає 50 уподобань, його можна вважати офіційним гербом міста. Саме читачі, зізнається Едуард, підштовхнули його написати листи до місцевих органів влади і роз’яснити, що їхні символи складені в російській геральдичній системі. Але відповіді на свої електронні звернення, каже, не отримав. Лише з Дружківської міської цікавилися його контактами. Натомість для одного зі своїх читачів переселенець розробив герб для села на Рівненщині. А ще його дослідженнями зацікавилися у місті, де чоловік знайшов прихисток.
«Я дізнався, що той герб, який висить на сайті Луцької міськради і на будівлі, він не є офіційно затвердженим, його використовують як логотип, золоту корону начепили випадково. Золота корона в нашій системі рекомендується тільки для Києва та Севастополя, тобто міст з особливим статусом. Всі інші міста – це срібна корона. Я їм на це вказав, відправив свій варіант, вони запросили поговорити. Виявляється, у них затверджений тільки малий герб, тобто це сам щит, без системи прикрас. І вони навіть висловили бажання затвердити середній герб в моїй редакції», – розповідає чоловік.
Пресслужба Луцької міської ради у коментарі Радіо Свобода підтвердила, що працівники Управління туризму та промоції міста мали розмову з Едуардом і приймуть його зауваги до розгляду.
Головна умова все ж, щоб ці міста повернулися з окупації
Переселенець каже: було би приємно, якщо його роботи взяли б до уваги органи місцевого самоврядування. І додає, що геральдична реформа як ніколи на часі в Україні: «Головна умова все ж, щоб ці міста повернулися з окупації. А те, яка вже там буде символіка, чия – немає значення. Я думаю, все-таки колись на державному рівні Україна зрозуміє, що нам потрібна геральдична реформа і законодавчо обґрунтована, щоб структурувати весь цей хаос в символіці. Через те, що немає повного і жорсткого державного контролю над цим, то у нас досі існують ці російські герби. Якщо Україна вже взяла такий курс на політику деколонізації в назвах міст, назвах вулиць, пам’ятників, тому треба звернути увагу на те, що геральдика і символіка міська теж має бути, регулюватися в межах цієї самої політики».
Мріє відбудувати своє місто
Після завершення війни чоловік хоче повернутися в Костянтинівку і займатися її відбудовою. Раніше Едуард вже розпочав роботу над дизайнерським проєктом, який міг би змінити населений пункт.
«Я видозмінював Костянтинівку, якою вона могла би бути, якби не наша байдужість, не корупція, багато різних нюансів. Розробляв проєкти конкретних місць, рекреаційні зони, зони відпочинку. Готувався подаватися на гранти, шукати інвесторів, меценатів, яким було би цікаво відбудовувати Україну в післявоєнний час, готував сайт декількома мовами. Мені прикро було бачити моє місто таким і хотілося, щоб воно було кращим. Але через те, що воєнна ситуація, безпекова ситуація погіршилася, через те, що там вже треба не відновлювати, а повністю відбудовувати, я поставив це все на паузу. Розумію, що зараз для цього навіть теоретично можливостей стало менше», – каже він.
А ще Едуард мріє господарювати у власній квартирі, яку вони з дружиною придбали декілька років тому. Але через ремонт, повномасштабне вторгнення, жодного дня в ній так і не пожили.
Упродовж останніх місяців російські військові посили удари по Костянтинівці з різних видів озброєння, повідомляють військові та місцева влада. За словами очільника Донеччини Вадима Філашкіна, 21 березня на околиці міста FPV-дрон знищив цивільне авто, а 52-річний чоловік загинув. Вісьмома днями раніше (13 березня) ворог атакував населений пункт РСЗВ «Смерч», в одному з домоволодінь подружжя отримало мінно-вибухові трамви, контузію, садна рук. Днем раніше, 12 березня, на Костянтинівку військові РФ скинули 11 авіабомб, внаслідок чого дві людини загинули, восьмеро отримали поранення, руйнувань зазнали багатоповерхівки та приватні будинки. Російська армія атакувала Костянтинівку також вранці 11 березня. За даними Донецької обласної прокуратури на місто скинули бомби «ФАБ-250» із модулем УМПК. Атака пошкодила багатоквартирні будинки, автомобіль, лінію електромережі, газопровід, а четверо людей отримали мінно-вибухові травми, різані рани й переломи. І це – дані посадовців лише за останні два тижні.
Форум