Лист групи колишніх чільних флотських командувачів Туреччини про можливі політичні проблеми навколо запланованого нового судноплавного каналу – і арешт десяти з них – знову привернули увагу до масштабного проєкту чинної турецької влади і його можливих наслідків для важливої міжнародної конвенції про судноплавство в турецьких протоках.
Десять адміралів у відставці Військово-морських сил Туреччини затримані просто в своїх домах за звинуваченням у змові проти безпеки держави і конституційного порядку. Такий результат того, що вони були чільними колишніми командувачами з більш ніж ста, які підписали відкритого листа на підтримку давнього міжнародного договору.
Як повідомило 5 квітня державне турецьке агентство «Анадолу», ще чотирьох чільних флотських командувачів у відставці викликали до правоохоронних органів, але не стали затримувати через похилий вік.
Крім того, повідомило агентство, всіх підозрюваних позбавили права на державне житло і охорону.
Того ж дня, 5 квітня, заяву колишніх адміралів різко розкритикував президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, назвавши її «опівнічним актом»: лист був оприлюднений пізно ввечері 3 березня, а вже наступного дня, в неділю 4 березня, головний прокурор столиці Анкари відкрив розслідування.
«Для 104 відставних адміралів ні за яких обставин неприйнятно чинити таку спробу посеред ночі в країні, історія якої сповнена військових переворотів і меморандумів», – сказав тоді Ердоган після термінової зустрічі з чільниками спецслужб і війська й низкою міністрів свого уряду.
Військові захищали світський лад, тепер виступили за збереження конвенції Монтре
Світські Збройні сили в історії Туреччини тривалий час виступали як гарант неповернення країни до ісламізму і в 1960–1980-х роках тричі вчиняли збройні перевороти, скидаючи цивільні уряди, які вони вважали надто ісламістськими. 1997 року їм не довелося братися за зброю – після меморандуму військових ісламістський уряд сам подав у відставку.
Але після приходу до влади Ердоганової напівісламістської Партії справедливості і розвитку 2002 року, яка відтоді незмінно керує Туреччиною, ситуація змінилася: військові втратили свій колишній вплив. Спроба перевороту 2016 року, яку вчинила частина Збройних сил, щоб зупинити, за словами учасників, відступ від світськості й дедалі більшу цензуру, провалилася, не знайшовши підтримки. За цим настала масова чистка лав військових, силовиків, поліції, суддів і цивільних службовців із боку влади Ердогана. 2017 року він влаштував конституційний референдум, за результатами якого перетворив Туреччину на президентську республікою під своєю владою.
Нині ж у листі колишніх адміралів, який спричинив арешт частини їх, ішлося про занепокоєння з приводу того, що з будівництвом нового планованого судноплавного каналу між Чорним і Мармуровим морем, який має дублювати природну протоку Босфор між ними, може бути поставлена під сумнів чи й скасована так звана конвенція Монтре. Цей міжнародний договір, укладений 1936 року, відіграв важливу роль для безпеки Туреччини і нейтралітету, якого свого часу дотримувалася ця країна. Відставні адмірали захищали угоду як і далі стратегічно важливу для безпеки країни, таку, що найкраще відповідає інтересам Туреччини.
Конвенція Монтре повернула Туреччині контроль за протоками між її європейською й азійською частинами – Босфором, що поєднує Чорне море з невеликим Мармуровим морем, і Дарданеллами, що пролягли між Мармуровим і Середземним морями. Саме Мармурове море теж потрапляє під дію договору.
Ця конвенція, серед іншого, гарантує в мирний час свободу невійськового судноплавства цими протоками – і встановлює низку обмежень на прохід військових кораблів, а також на перебування в Чорному морі військових кораблів непричорноморських держав.
Чи вийде Туреччина з конвенції?
Але після того, як наприкінці березня влада Туреччини затвердила план, що стосується побудови штучного морського шляху, відомого як Kanal İstanbul, чи канал «Стамбул», почали лунати заяви, що конвенція не буде стосуватися його чи й може взагалі бути скасована.
Канал «Стамбул», завдовжки близько 45 кілометрів, планується прокласти на захід від Босфору і центральної частини Стамбулу
Ці заяви й викликали спільного листа колишніх адміралів. Їхнє занепокоєння посилив той факт, що в березні Ердоган своєю президентською владою несподівано вивів Туреччину зі ще однієї міжнародної конвенції, так званої Стамбульської, про запобігання насильству щодо жінок.
Сам Ердоган, критикуючи листа колишніх адміралів, заявив, що Туреччина на цей момент не має ніяких планів чи намірів виходити з конвенції Монтре.
За його словами, «цілковито неправильно» пов’язувати з цією угодою планований канал, який стане для Туреччини альтернативою Босфорові і перебуватиме під її повним суверенітетом поза обмеженнями конвенції Монтре і «зміцнить суверенітет» країни.
Але, додав він, «якщо така потреба виникне в майбутньому, ми не вагатимемося переглянути будь-яку конвенцію, щоб забезпечити для нашої країни кращі умови».
Думки оглядачів
Оглядачі звертають увагу, що серед затриманих колишніх адміралів, яких вважають організаторами колективного листа, є представники антизахідної «євразійської» групи, серед який найвідоміший контрадмірал Джем Ґюрденіз. Ця група виступає за тісніші зв’язки Анкари з Росією, Китаєм і Іраном – а це підірвало б позиції Туреччини як члена НАТО.
Деякі аналітики припускають, що Росія може сприймати майбутній канал як загрозу для себе в разі, якщо до нього не будуть застосовуватися обмеження конвенції Монтре. Адже, за цією логікою, країни-члени НАТО зможуть вводити до Чорного моря необмежені кількості своїх військових кораблів, щоб таким чином протистояти агресивній поведінці Москви, особливо після захоплення нею українського Криму.
Про це писав іще 2020 року відомий аналітик американського дослідницького центру Jamestown Foundation Пол Ґоубл. За його словами, в такому разі, з одного боку, причорноморські держави будуть заохочені відійти далі від Москви, і там будуть говорити про загрозу національний безпеці Росії.
Нині ж про можливість того, що конвенція Монтре «дуже скоро може перетворитися на гібридний інструмент, який може полоскотати чутливі місця російських скоморохів, які занадто довго знущалися над міжнародним морським правом», заявляє заступник директора «Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння» Михайло Самусь.
«На наших очах відбуваються тектонічні зсуви регіональної геополітики. Причому позитивні для України зрушення», – написав він, цитуючи повідомлення про слова Ердогана щодо можливості виходу Туреччини з цієї конвенції в майбутньому.
Із такою думкою загалом погоджується й експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула. Він вважає, що Україні вигідна реалізація проєкту будівництва нового каналу – адже вона «в перспективі відкриває можливості для реального посилення наших західних партнерів в регіоні на противагу агресивній політиці Росії».
А враховуючи, що в Туреччині є досить сильний опір будівництву каналу з різних міркувань, зокрема у владі міста Стамбулу, через територію якого має пролягти новий штучний морський шлях, – Замікула вважає, що для України саме чинний президент Ердоган на чолі Туреччини «зараз виглядає оптимальним варіантом, реалізовуючи політику, яка йде на користь нашій державі».
Крім того, пише експерт про Ердогана і авторів листа відставних адміралів, серед яких багато проросійських, «його особисте несприйняття будь-яких демонстративних демаршів проти його планів (особливо – з боку військових) сприяє підриву позицій тих сил в політичних та військових колах Туреччини, які, скажімо так, об’єктивно не дуже дружні до України».
Менш оптимістичну позицію має юрист-міжнародник Борис Бабін. Аналізуючи перспективи конвенції Монтре, він називає їх «сумними». А подальші дії Туреччини в разі скасування угоди не обов’язково будуть позитивними для України, вважає він.
На його думку, таких варіантів три: перший – це повна свобода судноплавства, другий – свобода з винятками, які буде робити Туреччина шляхом укладання із зацікавленими країнами окремих угод.
«Головне питання тут в тому, чи буде Туреччиною дозволене кораблям третіх країн (читай США, Великобританії) проходити в Чорне море, та за яких обмежень, чи будуть такі обмеження істотнішими, ніж наразі», – звертає увагу Бабін.
Третій варіант, вважає він, – «формальне перетворення Чорного моря як мінімум у безпековому вимірі у «внутрішнє озеро», із розділом інтересів між двома основними гравцями» в Чорноморському басейні».
«Те, що наразі відбувається із питанням чорноморських проток, безперечно, стає тектонічним безпековим, економічним та політичним зсувом у регіоні. Тому дуже заздрю нашим мудрим керманичам, які про це вочевидь не здогадуються», – додає фахівець.
Щоправда, міркування щодо зміни ситуації вочевидь стосуються випадку, якщо Туреччина вийде з конвенції Монтре повністю. Сама лише побудова каналу «Стамбул», якщо він і не перебуватиме під дією конвенції, ситуації не змінить: адже він дублюватиме тільки Босфор, але не Мармурове море і Дарданелли, щодо яких конвенція – без виходу з неї Туреччини – діятиме далі.
Так само конвенція й далі буде обмежувати кількість, загальний тоннаж і час перебування в Чорному морі військових кораблів непричорноморських держав, незалежно від того, чи потраплять вони туди через Босфор, а чи через майбутній канал.
Плюси й мінуси нового каналу
Канал «Стамбул», завдовжки близько 45 кілометрів, планується прокласти на захід від Босфору і центральної частини Стамбулу, через яку наявною протокою нині проходить іноді й понад півтори сотні суден за день. Новий канал має отримати приблизно таку ж пропускну здатність і відвести з центру Стамбулу в першу чергу більш небезпечні судна – особливо великі, яким важко маневрувати численними поворотами фарватеру в Босфорі, або ті, що везуть займисті чи вибухонебезпечні вантажі.
Через такий напружений рух у Босфорі сталися сотні судноплавних інцидентів – найчастіше зіткнень суден, що призводили до витоків шкідливих речовин чи пожеж. У низці випадків судна, не впоравшись із дотриманням курсу, врізалися в берег.
Рекламний відеосюжет державного проєкту «Канал «Стамбул» показує низку інцидентів, що сталися в Босфорі: річна пропускна здатність протоки становила 25 тисяч суден, зараз вона зросла до 45 тисяч; тільки в перебігу восьми значних інцидентів було завдано матеріальної шкоди на суму в 1,3 мільярда доларів США
Головна критика проєкту стосується можливих проблем із довкіллям, говорять і про корупційні ризики такого масштабного проєкту. Зокрема, влада Стамбулу, територією якого має пройти канал, непокоїться, що його будівництво знищить прісноводне озеро Дурусу, або Теркос, біля північного кінця каналу, яке є важливим джерелом питної води для міста з населенням майже 15,5 мільйонів людей, забезпечуючи близько однієї п’ятої його потреб.
Частина селян, через землі яких має пролягти канал, теж протестують проти планів будівництва. Заперечення мають і археологи: канал може знищити й археологічні об’єкти в місцевості Кючюкчекмедже біля південного кінця планованого каналу, де засвідчені сліди кількох цивілізацій за попередні чотири тисячі років.
Офіційна вартість будівництва була оголошена на суму в 75 мільярдів турецьких лір, або близько 9,2 мільярда доларів; коли ж врахувати ще й витрати на інфраструктуру, сума зростає, за оцінками, до 118 мільярдів лір, або майже 14,5 мільярдів доларів. Датою відкриття називали 2023 рік, хоча канал досі ще не почали будувати. Аналітики вважають і суму, і дату нереальними.
