У день прощання і поховання папи римського Франциска відбулась також зустріч українського президента Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом – просто в соборі Святого Петра у Римі. Що стоїть за нею та який контекст цих перемовин, які український президент вже назвав «історичними»?

Зустріч Володимира Зеленського та Дональда Трампа тривала недовго – 15 хвилин.

«Хороша зустріч. Один на один встигли обговорити багато. Сподіваємось на результат з усіх речей, які прозвучали. Захист життів наших людей. Повне й безумовне припинення вогню. Надійний і тривалий мир, який убезпечить від повторення війни. Дуже символічна зустріч, яка має потенціал стати історичною, якщо досягнемо спільних результатів», – написав Зеленський у телеграмі, подякувавши Трампу.

У Білому домі зустріч оцінили як «дуже продуктивну».

До Зеленського та Трампа коротко приєднались – вже стоячи – британський прем'єр Кір Стармер та французький президент Еммманюель Макрон, країни яких очолюють «коаліцію охочих» і є партнерами Києва в спільному баченні мирного врегулювання.

Зустріч Зеленського та Трампа стала першою від буремної словесної перепалки в Білому домі 28 лютого цього року.

Поглянемо на ширший контекст переговорів у Римі і два мирних плани, що їх з одного боку просуває Америка, а з іншого – спільно Україна з Європою.

Контекст

Зустріч Трамп – Зеленський відбулась в контексті кількох заяв представників американської адміністрації щодо того, що Вашингтон може вийти з переговорного процесу, якщо не буде швидкого прогресу в досягненні миру. Про це сказав ще в Парижі 17 квітня держсекретар Марко Рубіо, також про це казав і сам Трамп.

Ще один момент – Росія здійснила удари по цивільному населенню України з дуже багатьма жертвами. За останні тижні російські ракети та дрони завдали ударів по Кривому Рогу, Сумах, Марганцю Дніпропетровської області та по Києву. Це там, де були значні жертви серед мирного населення. Удари по інших містах теж не припинялись – зокрема, Харкову та Одесі.

«Немає жодного виправдання тому, що Путін останніми днями обстрілює ракетами мирні міста і селища. Це змушує мене задуматися: можливо, він дійсно не хоче зупиняти війну, а просто тягне час зі мною?», – наголосив Трамп в своїй соцмережі. І додав, що до Путіна може треба застосовувати інші заходи впливу: «З ним потрібно діяти інакше – через «банківські» або «вторинні санкції».

Ще один момент – в день перемовин Трампа з Зеленським у Римі Росія похвалилась, що їй нібито вдалося повністю витиснути українські війська з Курської області. Генеральний штаб Збройних сил України вже заперечив це, зазначивши, що оперативна обстановка складна, але «підрозділи продовжують утримувати визначені позиції й виконують завдання». Якщо в якийсь момент буде підтверджено, що Курська операція ЗСУ завершилась, це означатиме, що Україна втратила переговорну карту потенційного обміну Курщини на свої окуповані території.

Українські військові в серпні 2024 року встановили контроль над частиною території Курської області РФ. У березні цього року президент Володимир Зеленський назвав ситуацію на Курщині дуже складною, заявивши, що вона виконала своє завдання: відтягнути на себе російські сили з інших напрямків, зокрема з Покровська Донецької області, з харківського напрямку і від Сум. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський 12 березня заявляв, що ЗСУ будуть «тримати оборону на Курщині стільки, скільки це буде доцільно й необхідно».

Проте немає чіткої, достеменної інформації, чи вдалося ЗСУ закріпитись на російській Бєлгородщині, куди вони увійшли на початку весни. Але Бєлгородська область РФ все одно не фігурувала в жодних припущеннях як потенційна розмінна карта територіальних обмінів.

Два плани, два підходи: території

Якраз перед зустріччю в Римі Трампа та Зеленського в ЗМІ з’явились тексти мирних пропозицій – з одного боку від США, а з іншого – пропозиція українців та європейців.

Цікаво, що в соборі Святого Петра перед похованням папи Франциска відбулось рукостискання і коротка зустріч Трампа й Зеленського з прем’єром Британії Кіром Стармером та президентом Франції Емманюелем Макроном. Саме Британію та Францію мають на увазі, коли говорять про «європейців» в мирному врегулюванні.

Отже, два плани – і головна розбіжність в питанні територій.

Американський план де-юре визначає контроль Росії над Кримом. США де-факто (не де-юре) визнають контроль Росії над Луганською областю України. Про неї сказано окремо, бо російські війська контролюють нині 98-99 відсотків території Луганщини – тобто фактично всю область.

США також визнають де-факто російський контроль над частинами Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Росія окуповує нині понад 60 відсотків Донеччини, 73 відсотка Запорізької та 72 відсотки Херсонської області.

План США каже, що російські війська мають повністю вийти з невеликої частини Харківської області, яку вони нині контролюють (під окупацією зараз десь два відсотки Харківщини).

Українсько-європейський план каже, що територіальні питання «будуть обговорюватися і вирішуватися після повного і безумовного припинення вогню». І додає, що територіальні перемовини починаються на основі нинішньої лінії розмежування – тобто вона береться за основу, за стартову позицію.

Запорізька АЕС

Про окуповану на початку великої війни Запорізьку АЕС згадують окремо два плани.

Практично розбіжностей тут між США та українсько-європейським баченням немає.

Україна повертає під свій контроль Запорізьку АЕС за участі США. Але в американському плані також йдеться, що адміністрація атомної станції має бути американською і що електроенергія, вироблена на ЗАЕС, має постачатись обом сторонам. Мається на увазі постачання електроенергії на території під контролем уряду України і на тимчасові окуповані Росією українські терени.

Каховка, Дніпро і Кінбурн

Обидва плани передбачають повернення під контроль України Каховської ГЕС і греблі. Її було зруйновано вночі шостого червня 2023 року, що призвело до екологічної катастрофи і затоплення військами РФ великих територій півдня України.

Україна звинуватила Росію у навмисному підриві контрольованого російськими військовими машинного залу Каховської ГЕС, що й призвело до руйнування греблі Каховського водосховища. Кремль переклав відповідальність на ЗСУ, однак жодних підтверджень не навів.

Також немає розбіжностей двох підходів і до набуття Україною права на безперешкодний прохід по Дніпру.

Так само однаково бачиться і повернення Україні контролю над Кінбурнською косою. Це, до речі, частина Миколаївської області, яку контролює Росія, і ця окупація завдає значну шкоду флорі і фауні коси, яка є заповідною зоною та унікальним ландшафтним об’єктом.

НАТО та ЄС

Якщо американці зауважують прямо, що «Україна не буде прагнути вступити в НАТО», то план Києва та Європи не є таким категоричним.

В ньому йдеться, що Україна отримує «надійні гарантії безпеки» – щось на кшталт 5-ї статті Хартії НАТО, «в той час як серед членів Альянсу немає консенсусу щодо членства в НАТО».

Ключова відмінність – США проти членства України в НАТО, а інший план просто констатує відсутність консенсусу зараз, але не перекреслює повністю євроатлантичні амбіції Києва.

Щоправда, в питанні членства України в ЄС розбіжностей між планами немає – констатується, що Україна прагне до вступу в ЄС (без застережень чи заперечень з боку США й європейців).

Санкції

Є різночитання в питанні санкцій. Якщо американський план говорить про скасування санкцій, накладених на Росію з 2014 року, то план України та Європи каже, що санкції США, запроваджені проти Росії з 2014 року, можуть бути поступово пом'якшені після досягнення стійкого миру, але поновлені у разі порушення мирної угоди.

Про пом’якшення санкцій ЄС та інших країн в українсько-європейському плані не згадується.

Так само цей план не передбачає жодних обмежень на чисельність і потугу ЗСУ. Та й, до речі, держсекретар Рубіо сказав недавно, що кожна суверенна держава має право на свою оборону і армію. Це йде врозріз з прагненням Москви домогтися якоїсь «демілітаризації» України, обмеживши армію і ВПК.

План США нічого не говорить про можливу дислокацію західного контингенту в Україні. А от план Києва та Європи каже, що не буде «жодних обмежень на присутність, озброєння та операції дружніх іноземних сил на території України». Москва категорично, як казав речник Кремля Дмитро Пєсков, виступає проти розташування контингенту в Україні.

Власне, от такі позиції були на день 15-хвилинної зустрічі в Римі лідерів США та України, а також і лідерів Британії та Франції, які зустрілись коротко всі разом, а потім й окремо з Зеленським.

Ясно, що переговори делегацій триватимуть найближчим часом, але наскільки довгим буде терпіння адміністрації Трампа?

Україна, як говорить її план з європейцями, готова до повного перемир’я на суші, в повітрі та на морі.

Вже традиційною стала фраза, що її чути від багатьох західних лідерів, що «м’яч на половині поля Росії».

І хоча Росія помалу просувається на Донбасі, але ці просування незначні, тривалі в часі і даються російській армії ціною великих втрат. Тому сильних козирів на переговорах в Росії не так вже не так і багато – окрім одного, що вона може продовжувати війну дуже довго, до виснаження. Та чи змусить це Київ піти на дуже серйозні поступки?

Як сказав Єгор Чернєв, народний депутат з Комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки: «Нам немає куди відступати. Ми не підпишемо капітуляцію».