В Україні очікують на рішення уряду щодо прохання Православної церкви України (ПЦУ) про передачу їй частини Києво-Печерської лаври, якою нині монопольно користується Українська православна церква (Московського патріархату). Прохання ПЦУ до уряду викликало гостру негативну реакцію УПЦ (МП), але, як кажуть релігієзнавці, сам факт монопольної присутності УПЦ (МП) в Києво-Печерській лаврі в очах багатьох віруючих робить цю церкву ніби «правильною». Сама ж УПЦ (МП) стикнулась нині з багатьма проблемами через зв’язок з Російською православною церквою (РПЦ), керівництво якої фактично підтримує агресію Росії проти України.

Про що просить ПЦУ в Лаврі?

Синод ПЦУ, «враховуючи особливе значення Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, як святині всеукраїнського та світового значення», попросив предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія звернутись до уряду з проханням про передачу одного з храмів Верхньої Лаври та окремих її приміщень для створення монастиря ПЦУ.

У рішенні Синоду ПЦУ міститься також положення про створення релігійної організації «Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (чоловічий монастир)…» Затверджено його статут і пряме підпорядкування митрополиту Епіфанію як своєму Священноархімандриту (настоятелю).

Отже, йдеться про створення чоловічого монастиря ПЦУ – він, звичайно ж, буде сусідом у Лаврі з монастирем УПЦ (Московського патріархату), який займає Нижню лавру, а новий монастир буде розташований у Верхній лаврі – принаймні на якійсь її частині.

Реакція УПЦ (МП)

Рішення Синоду ПЦУ викликало гостру реакцію УПЦ (Московського патріархату). В коментарі Юридичного відділу УПЦ (МП) рішення Синоду ПЦУ названо «загарбницькою політикою церковного мародерства».

В коментарі говориться про «дублювання» назви чоловічого монастиря УПЦ (МП), «що знаходиться і діє на теперішній час у Києво-Печерській Лаврі».

«Таке рішення підтверджує загарбницьку політику церковного мародерства на рівні Священного Синоду ПЦУ, яка запроваджується з початку військової агресії РФ проти України, що полягає в незаконного захопленні храмів та релігійних організацій, що належать до Української православної Церкви», – написали юристи УПЦ (МП).

В УПЦ (МП) також вважають, що створення монастиря несе «потенційну загрозу ворожнечі на релігійному ґрунті».

«Деякі висловлювання представників Московського патріархату, як на мене, мають ознаки розпалювання ворожнечі на релігійному ґрунті... УПЦ (МП) вже багато років грає роль переслідуваної церкви. І будь-яка подія, яка виглядатиме як привід для такої заяви – УПЦ (МП) таку нагоду використає. Це такий собі московський «темник», який ця церква дуже гарно відпрацьовує – і не лише в Україні, а на всіх міжнародних форумах і зустрічах. Вони постійно заявляють, що їх «утискають» і «переслідують». І це є ще одна така заява на цю тему», – каже Радіо Свобода історик церкви Анатолій Бабинський.

Що можна передати ПЦУ?

Отже, Нижня лавра перебуває в довгостроковій оренді і нею користується УПЦ (МП). Останній раз договір оренди нашвидкуруч продовжували за прем’єрства регіонала Миколи Азарова в 2013 році – до Революції гідності.

Але зараз немає проблем з передачею Верхньої лаври ПЦУ, оскільки вона перебуває в державній власності (як і Нижня, до речі) і нею опікується Національний заповідник Києво-Печерська лавра, на території якої в 1988 році було відновлене чернече життя і першим сучасним настоятелем новоствореної обителі став тодішній митрополит Київський і всієї України Філарет, який зараз є почесним патріархом ПЦУ.

«Держава залишається абсолютним розпорядником і господарем усіх будівель на території Верхньої лаври… Відповідно, з юридичного погляду, абсолютно немає жодних перешкод для того, щоб держава нарешті визначилася і реалізувала це рішення», – вважає один із провідних релігієзнавців України, а нині посол України у Ватикані Андрій Юраш.

Зокрема, на думку Юраша, ПЦУ можна було б передати Церкву Спаса на Берестові.

Вона «суто географічно» ніби розташована за межами Лаври, але є частиною Лаврського заповідника і також є об’єктом культурної спадщини ЮНЕСКО. «Вона (Церква Спаса на Берестові) поруч, але вона безпосередньо не інтегрована, і це взагалі можна без проблем і сумнівів зробити», – каже Андрій Юраш про передачу цієї церкви новому монастирю ПЦУ.

Церква Спаса на Берестові – дуже історичний храм, заснований ще в часи Русі в 11–12 століттях, а в часи митрополита Петра Могили в середині 17-го століття частина церкви була перебудована в стилі козацького бароко. В інтер'єрі храму збереглись розписи XVII століття, а також віднайдено фрагменти фресок 12-го століття.

«Знаєте, в Лаврі все важливо. Там навіть важко було б виділяти ту чи інше церкву. Бо, як на мене, і Надбрамна церква є дуже великою святинею, і Спаса на Берестові, звичайно, – каже Бабинський. – Я думаю, що зараз ідуть перемовини і пошук різних компромісів що може бути передано. І якщо відкриються двері для присутності ПЦУ там у Верхній лаврі – це буде велика подія для цієї церкви. Якщо це вдасться, якщо держава піде на зустріч ПЦУ – то це справді змінить монопольне становище Московського патріархату в Лаврі», – каже в інтерв’ю доктор філософії Бабинський.

На думку Андрія Юраша, до нового лаврського монастиря могли б увійти об’єкти Верхньої лаври, які не використовуються за релігійним призначенням і «не можуть створити жодних конфліктних ситуацій під час передачі».

Мова про Троїцьку Надбрамну церкву, що розташована при головному вході з вулиці Лаврської, чи Всесвятську Надбрамну церкву на Економічній брамі.

«Або відновлений державним коштом Успенський собор Верхньої лаври. Він перебуває у державному користуванні і держава може визначити порядок користування цими храмовими спорудами», – вважає Юраш.

Успенський собор було підірвано НКВС під час Другої світової війни, а відновлений він після указу 1995 року, що його видав тодішній президент Леонід Кучма. Освячено собор на день Незалежності України в 2000 році.

«Вся Києво-Печерська лавра є в руках держави. І Нижня лавра є частиною Національного заповідника. Ця святиня належить народу України, а не Московському патріархату. І УПЦ (МП) не має на Лавру якогось залізобетонного монопольного права. Наскільки зрозуміло з заяви Синоду ПЦУ, то вони навіть не претендують на цілу Верхню лавру, а лише бажають отримати якусь частину приміщень – напевно, церкву чи кілька церков», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Анатолій Бабинський.

На його думку, навряд чи ПЦУ буде передано сам Успенський собор – навіть в почергове користування разом з УПЦ (МП), «бо він є надто великий і це може бути конфліктною точкою із Московським патріархатом», хоча і розташований він у Верхній лаврі.

Хто в Лаврі – той «правильний»?

Але чому для церков такою важливою є присутність в Києво-Печерській лаврі? Відповідь дуже проста: це один із найдревніших монастирів, заснований за Ярослава Мудрого ще в 1051 році. Саме з Лаври та її печер почалося чернецтво на древніх українських землях.

«Києво-Печерська лавра – це є фактично центральна українська святиня, яка має значення не лише для православних, але й для греко-католиків, оскільки вона стала свого роду материнським монастирем, з якого монахи розходилися практично по всій території України і монастирі ведуть оту тяглість від Києво-Печерської лаври. Перебільшити значення Києво-Печерської лаври для українського християнства неможливо», – пояснює в інтерв’ю історик церкви Анатолій Бабинський.

«Звісно, що оцей момент, – а саме, що святиня належить УПЦ (Московського патріархату), – вона, так би мовити, в очах багатьох православних віруючих ставить цю церкву в центр українського православ’я. Мовляв, оскільки в їхніх руках ця святиня, – то це робить цю церкву, так би мовити, «правильною». Люди мислять дуже примітивно», – додає Бабинський.

Війна, що триває вже понад три місяці, має і буде мати серйозний вплив на релігійне життя України через те, що найбільша православна церква – УПЦ (МП) – має зв’язки з Москвою і поминає патріарха Кирила, який фактично підтримує війну і не вважає, що Росія на когось напала.

За три місяці бойових дій і обстрілів, мішенями яких стали і православні храми, і монастирі (переважно, до речі, УПЦ (МП)), багато священників цієї церкви припинили поминати ім’я патріарха РПЦ Кирила, лунали заклики навіть до церковного суду над російським патріархом, який поширює ідеологію «русского мира», яку навіть деякі священники називають «єрессю».

Біля пів тисячі парафій УПЦ (МП) перейшли за три місяці війни до складу ПЦУ і процес переходу триває. Деякі територіальні громади забороняють діяльність Московського патріархату на своїй території через підтримку РПЦ російської агресії проти України.

«Якщо спілкуватися з людьми на нижчій ланці, а не на рівні ієрархії, яку ми зазвичай більше і голосніше чуємо, то зміни відбуваються і цей тиск знизу буде з часом впливати на ієрархію, хоча це й не відбувається так швидко, як би хотілося. На низах люди справді дезорієнтовані, бо ця війна стала для них шоком. Зараз УПЦ (МП) хоче рятуватися таким чином, що багато священників на місцях кажуть, що митрополит наш – Онуфрій і патріарх нам – не Кирило», – каже в інтерв’ю доктор філософії Анатолій Бабинський.

Він додає: «Але не треба виключати, що серед єпископату (УПЦ (МП)) є люди абсолютно проросійські, і будуть стояти за «русский мир» руками і ногами, незважаючи на те, що тут падають бомби, і незважаючи на те, що їхня паства не розуміє їхньої позиції. Знаєте, протягом десятиліть вони переконували своїх людей, що Церква Христова дорівнює Московському патріархату. І зараз дуже важко переконати людей, що це не є так».