Країни Центральної Азії швидко освоюють технології безпілотників – імпортуючи військові дрони та БПЛА подвійного призначення з Туреччини, Китаю, Росії та Ірану, а також запускають власні лінії збирання спільно з іноземними партнерами. Про це повідомляє «Азаттик Азія», центральноазійський відділ Радіо Свобода, який російською мовою висвітлює події в країнах Центральної Азії. І хоча більшість проєктів виробництва дронів поки що перебувають на початковій стадії, експерти попереджають: ці процеси свідчать про серйозний зсув в оборонному потенціалі країн регіону і можуть перетворити їх на стратегічний вузол для обходу санкцій і геополітичних ігор.
Які дрони купують країни регіону?
Близько десяти років група країн, які застосовували дрони в бойових діях, обмежувалася США, Великобританією та Ізраїлем. Тепер ці апарати стали одним з ключових елементів збройних конфліктів по всьому світу, відіграючи значну роль у протистояннях у секторі Гази, Лівані, Сирії. У війні в Україні вони призвели до більшої кількості втрат, ніж будь-яка інша зброя.
У країнах Центральної Азії, кажуть експерти, дрони стали проривом – з точки зору національної оборони.
«До недавньої хвилі поширення дронів лише три з п’яти держав Центральної Азії мали ресурси для експлуатації літаків з нерухомим крилом або підтримки власної авіації. Більшість країн серйозно залежали від невеликої кількості застарілих радянських гелікоптерів. Літаки неймовірно дорогі: купівля, обслуговування, експлуатація. Дрони повністю змінили це рівняння», – каже директор з аналізу питань оборони та безпеки Oxus Society у Центральній Азії Майкл Гілліард.
Поки що ця галузь в регіоні не надто розвинена. Велике виробництво, незважаючи на наміри, ще не розпочали ніде. Експлуатуються переважно куплені в інших країнах БПЛА. За словами Майкла Гілліарда, найрізноманітніший парк зараз має Казахстан: у нього є дрони турецького, китайського, ізраїльського, російського, американського виробництва, а також казахстанські моделі, зібрані в країні, – часто в рамках спільних заходів з іноземними партнерами.
Киргизстан має дрони з Туреччини, Китаю та Росії, а також власні розробки на початковій стадії.
В арсеналі Таджикистану: дрони з Росії, Китаю, США та Ірану. Частина, за повідомленнями, виробляється під контролем Тегерану.
Туркменістан, зазначає Гілліард, відрізняється несподівано еклектичним набором БПЛА – з Туреччини, Китаю, Ізраїлю, Білорусі, Італії, Росії, Німеччини і, за деякими даними, США.
– Узбекистан демонструє найамбітніший підхід, експлуатуючи дрони турецького, китайського, ізраїльського, американського, російського, іранського та вітчизняного виробництва (дрони Lochin подвійного призначення – ред.). Частина цих систем поставлена за прямими комерційними контрактами, частина – в рамках міждержавного співробітництва або спільних розробок. Хоча Казахстан має більш розвинену інфраструктуру і капітал, Ташкент, можливо, демонструє більшу політичну волю і стратегічну рішучість створити власну галузь безпілотників, – каже експерт Oxus Society.
Провідний аналітик з ринків оборонної промисловості та стратегічного аналізу Дерек Бісаччо вважає, що найбільшого комерційного успіху в регіоні досягла Туреччина – три з п’яти країн – Туркменістан, Киргизстан і Узбекистан – експлуатують розробки «Байрактар» ТБ2 (ударні середньовисотні дрони) компанії Bakyar Makina, а Казахстан має багатоцільові Anka від виробника Turkish Aerospace Industries.
Єдина країна регіону, яка не купувала дрони у Туреччини, – Таджикистан.
Точних даних, скільки саме одиниць є в арсеналах тієї чи іншої країни, невідомо.
– Уряди країн регіону, як правило, не розкривають обсяги імпорту дронів. Але закупівлі великих систем (це, наприклад, придбані Бішкеком у Туреччини далекі БПЛА «Байрактар Акинджи» або Akinci), зазвичай становлять лише кілька одиниць, – каже Бісаччо.
Хто виробляє свої дрони і чим це загрожує?
Одночасно країни регіону з метою знизити витрати намагаються налагодити своє виробництво, наслідуючи приклад Росії, яка купила технологію виробництва дронів-камікадзе Shahed-136 в Ірану, почала їх випуск на своїй території і почала наносити на корпуси нову назву – «Герань-2».
Російська армія широко застосовує ці БПЛА для руйнівних ударів по Україні, часто по цивільних об'єктах
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські регіони.
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
Про спільне з Туреччиною виробництво дронів на території Казахстану Астана домовилася ще в травні 2022 року. Навчання військові проходили в 2023–2024 роках. Виробництво БПЛА Anka мало стартувати в 2024 році в місті Таразі на півдні країни, але, за даними на середину 2025 року, воно все ще не запущене.
У січні 2025 року стало відомо, що компанія Yesil Technology Company (дочірня компанія заснованої в 2020 році китайської Shaanxi Kaizhuo Electronic Technology) вкладе 12 млн доларів у відкриття в Казахстані виробництва сільськогосподарських дронів. Крім цього, як пишуть китайські джерела, компанія планує купувати або видобувати сировину на території Казахстану, щоб знизити залежність від імпорту і створити замкнену екосистему – від виробництва до застосування. На початковому етапі планується збирати 300 безпілотників на місяць з готових компонентів.
Це, зазначає експерт Oxus Society Майкл Гілліард, підводить до питання обходу санкцій, в тому числі накладених на Росію через розгорнуту нею війну в Україні.
«Якщо дев’ять десятих дрона виробляються в Китаї, а фінальна збірка проходить в Казахстані, кінцевий продукт можна маркувати як вироблений в Казахстані. Це потенційно відкриває шлях на ринки, офіційно закриті, в тому числі і в Росію. Ці стратегії особливо ефективні у випадку з дронами подвійного призначення, як-от важкі квадрокоптери, які можна легко адаптувати як для сільського господарства, так і для військових потреб», – каже Гілліард.
В Узбекистані, в свою чергу, дрони збирається виробляти російська компанія «Транспорт майбутнього». Стверджується, що апарати будуть сільськогосподарськими. Компанію зареєстрували в Бєлгородській області в 2021 році, в складі засновників – два акціонерних товариства. Компанія виробляє комплектуючі для безпілотників, в тому числі акумулятори.
На першому етапі в Узбекистані планується випустити БПЛА на 100 млн доларів. І це, зазначає експерт, викликає все більшу стурбованість.
«Така модель може відкрити «чорний хід» для поставок в обхід санкцій. Наприклад, під прикриттям масштабних сільськогосподарських програм в Узбекистані Росія може отримувати дрони, офіційно призначені для цивільного використання, але насправді переспрямовані до військових структур. У більшості випадків подібні поставки практично неможливо відстежити, з юридичної точки зору, через модульну будову компонентів БПЛА», – каже Майкл Гілліард.
Підозри такого плану з’являлися щодо Таджикистану, який співпрацює з Іраном. У 2022 році таджицький опозиціонер Мухіддін Кабірі в інтерв'ю українському виданню заявив, що Росія через Таджикистан може отримувати іранські БПЛА Shahed, які потім використовує для атак на українські міста. Схожу інформацію також озвучив український журналіст Дмитро Гордон.
Пізніше МЗС Таджикистану спростувало ці висловлювання, заявивши, що Таджикистан не здійснює експорт військової техніки в треті країни.
Таджикистан дійсно відкрив виробництво іранських дронів, але не Shahed, а Ababil-2. Перші – відносно нова розробка, другі, більш базові, виробляються з кінця 1980-х (Іран застосовував їх під час ірансько-іракської війни в 1980-х).
Загроза санкцій щодо такого виробництва може виникнути, якщо масштаби значно зростуть або дрони почнуть постачати за межі Таджикистану в нестабільні регіони. Поки що немає жодних публічних доказів того, що ці об’єкти експортуються, реекспортуються або з’являються в зонах бойових дій, де задіяні сили західних країн.
У Киргизстані виробництво (або, скоріше, складання) планує запустити китайська компанія Zhongtian ZhiControl. Орієнтовна вартість проєкту – 11 млн доларів. Завод відкрили в рамках угоди, до якої увійшли також автоскладальний завод, заводи з виробництва світлодіодних ламп і з виробництва паперу.
«Хоча така співпраця обмежена в плані повноцінної передачі технологій, вона політично вигідна: членство Киргизстану в ЄАЕС спрощує експорт чутливих комплектуючих до Росії, і Пекін розуміє цінність цього каналу», – зазначає Майл Гілліард.
Туркменістан не виробляє дрони. Наявний в країні центр зі складання малих БПЛА експерти вважають скоріше питанням іміджу, а не реального потенціалу.
Дрони та «місцеві оборонно-промислові екосистеми»
Експерт з ринків оборонної промисловості Дерек Бісаччо зазначає, що будівництво складальних заводів у країнах регіону виправдане гарантованим попитом на внутрішньому ринку з боку армії та правоохоронних органів. Продавати їх закордонним партнерам набагато складніше.
«На глобальному рівні ринок дронів вже перенасичений: як стартапами, так і великими компаніями, тому вийти за межі регіону і домогтися комерційного успіху буде набагато складніше. Занадто багато конкурентів, і нові виробники з’являються щодня», – каже Дерек Бісаччо.
Майкл Гілліард зазначає, що Центральна Азія слідує глобальним трендам: у світлі останніх конфліктів у різних точках світу практично всі сучасні армії прискорили свої програми із закупівлі БПЛА.
Збройні сили розглядають дрони як ключові елементи в системах розвідки і спостереження, в проведенні точкових ударів, для контролю за громадським порядком, наприклад, для моніторингу мітингів, для патрулювання кордону і відстеження маршрутів контрабанди.
Зростає і попит у цивільному секторі. Тому причини розвитку виробництва зрозумілі, але вони не вирішують питання залежності, оскільки більшість поточних проєктів все ще покладаються на китайську авіоніку (сукупність електронних систем апарату), іранські конструкції або російські підсистеми.
Але, вважає Гіллард, у регіоні, тим не менш, є потенціал стати точкою для обходу міжнародних обмежень.
«Якщо війна в Україні і режим санкцій проти Росії триватимуть, Центральна Азія може неявно перетворитися на транзитний хаб для дронів китайського або іранського походження, зібраних або перепакованих локально, але фактично призначених для країн під санкціями», – каже Гіллард.
Причини інтересу Китаю і Росії не обмежуються фінансовими інтересами, зазначає експерт.
«У широкому сенсі і Москва, і Пекін розглядають регіон не тільки як відносно стабільний і зростаючий ринок, але і як буферну зону, де поглиблення економічної взаємозалежності може сприяти довгостроковому політичному зближенню. Спільні проєкти з виробництва дронів дозволяють цим державам зміцнювати свій вплив, паралельно вбудовуючись у місцеві оборонно-промислові екосистеми», – каже експерт Oxus Society.
Впродовж останніх років компанії центральноазійського регіону вже були помічені в постачанні дронів до Росії в обхід санкцій. У 2023 році міжнародна група розслідувачів розповіла, як казахстанська компанія «Аспан арба» вивезла з Казахстану до Росії понад 500 дронів китайської компанії DJI, яка заявила про припинення поставок до Росії після її повномасштабного вторгнення в Україну.
У тому ж році видання Washington Post писало, як з Киргизстану до Росії через територію Казахстану намагалися доставити вантажівку безпілотників вартістю майже 14 тисяч доларів за штуку. На транспортній етикетці китайські дрони були позначені як потужні агрообприскувачі, але, як зазначав сам російський уряд, їх цілком можна використовувати у військових цілях.
Україна також з недавнього часу проводить великі атаки з використанням безпілотників. Операція ЗСУ «Павутина» стала наймасштабнішою акцією в цьому конфлікті – в результаті Росія втратила не менш ніж 11 стратегічних бомбардувальників. На тлі публікацій у російських telegram-каналах про те, що безпілотники для ударів по російських військових літаках могли бути привезені з Казахстану, Астана поспішила відкинути причетність до операції, назвавши поширені припущення безпідставними.
У 2024 році Wall Street Journal зазначив, що Центральна Азія продовжує бути коридором для постачання товарів військового призначення. Товари переважно везуть з Китаю, в тому числі продукцію, яку виробляють там великі американські компанії. Ті заявляють, що поставки до Росії здійснюються без їхнього дозволу.
