«Ця війна може закінчитись дуже раптово!» – пресофіцер Третьої окремої штурмової бригади

Пресофіцер Третьої окремої штурмової бригади Олександр Бородін в інтерв'ю Радіо Свобода розповів про роботу на Бахмутському напрямку, особливості оборони під Бахмутом. Кого беруть у Третю штурмову і як проходить рекрутингова компанія? Як сприймають бійці законопроєкт про мобілізацію? Які міфи існують про службу в армії? За словами Бородіна, війна з Росією може і раптово закінчитися, бо «Російська Федерація – це досить пірамідальна структура, і вона залежить від небагатьох людей».

– Була абсолютно чітка і гучна заява від російських джерел, офіційних, неофіційних, «вагнерівців», про те, що вони захопили Бахмут. Від української сторони була дуже опосередкована і непряма комунікація. Завжди казали, що українські військові зберігають там свої позиції на флангах, чи десь в передмісті. І лише потім, вже в вересні, президент України Володимир Зеленський опосередковано підтвердив, що Бахмут захоплений, коли він сказав, що він має надію, що українські військові звільнять Бахмут і ще два міста. Що відбувається у самому Бахмуті з того, що вам відомо станом на зараз?

– Я буду обережно казати, тому що ми на відновленні, відповідно, я не можу коментувати актуальну інформацію.

Треба розуміти, що коли військові кажуть «Бахмут», вони мають на увазі театр бойових дій. Не саме місто, а ще й агломерацію навколо нього. Скажімо так, фланги. Масштаби значно більші, ніж територія самого міста.

Однією із задач у Бахмуті, крім звільнення території, було знищити максимальну кількість особового складу сил та засобів супротивника, і при цьому максимально зберегти свій особовий склад. Для цього потрібно обирати позиції, оборонні чи наступальні, відповідно їх військової якості і того, наскільки вони відповідають задачам.

Іноді у нас було просування, хтось відходив, заходив. Це постійна така мобільна гра, яка не має сталого позиціонування, як, можливо, в Запоріжжі.

Зараз в цілому Бахмуті – постійний рух. Це тому, що у когось опиняються кращі висоти і можливість для ведення вогню. Інколи у ворога, інколи у нас.

Там, де ми стояли, у нас були дуже хороші оборонні позиції. Власне, та ж Андріївка, якщо говорити про правий фланг і села поряд з нею, вони давали можливість утримуватись досить непогано. Важко навіть оцінити кількість особового складу, який там втратили війська РФ. Втрати в десятки разів більші від наших.

– За цей рік у Бахмуті змінювалися сили з російського боку, які там були. Спочатку «вагнерівці», потім це були регулярні війська або ті самі найманці. От з огляду на це, як там змінювалася ситуація? І чим одні відрізнялися від інших?

– Скажімо так: «Вагнер» – це було важко.

«Вагнер» – це абсолютно негуманне ставлення до своїх людей, але воно дієве. Тому що вони брали зеків мобілізованих, «мужичків», називаємо їх так, кидали вперед, ставили загороджувальні загони. Є інформація із розвідданих і того, що ми бачили по аеророзвідці, що, по-перше, були загороджувальні загони, а по-друге, що їх могли розстріляти, якщо вони не хотіли йти на штурм.

І паралельно з цим працювали «Вагнер», як найманці, які мають багаторічний професійний досвід, і вони вже там працювали точково.

Це війна там початку 20-го сторіччя, але вона у них працювала, тому з ними було важко.

Потім це була вже така солянка в тому сенсі, що вони постійно змінювались: трішки побули контрактники, трішки мобілізовані, знову контрактники, мобілізовані. Вони намагалась, це моя суб'єктивна думка, повторити успіх «Вагнер» на інших ПВК, ті ж «Шторм-Z». Не так дієво, як «Вагнер», але це була спроба повторити успіх. Можливо не те керівництво у них, не знаю чому, але «Шторм-Z» не показав себе, не розкрився.

Тобто по факту це були такі м’ясні штурми, і вони постійно мінялись. Контрактники, десантура, «Шторм-Z», мобілізовані. Отака солянка, якихось монолітних бригад ми не спостерігали. Напевно, у них вже не було такої можливості бути.

Монолітна бригада – це склад людей одного рівня навченості, злагодженості, такого плану, як у нас. Такого ми не спостерігали.

– За цей рік силами третьої штурмової бригади була звільнена Андріївка. Це село дуже невеличке, там і до повномасштабної війни проживало дуже мало людей. Що дало звільнення цього села?

– Треба розуміти, що Андріївка, Курдюмівка, Кліщіївка – це такі місця, не самі села. Те ж саме, як і в Бахмуті. Саме село, коли ми його звільнили, і ще до того, як ми його звільнили, коли там були росіяни – це не село. Це просто територія, на якій є бруківка. Як селище воно не має ніякої цінності, на жаль.

– Про дрони. Ви, мабуть, бачили заяву Володимира Зеленського. Він сказав, що в наступному році Україна виробить мільйон дронів. Скажіть, це мало чи багато?

– Дрони завжди були важливими. Але в нас, насправді, значно більші успіхи, ніж у ворога. Тому що ми більш мобільні. З тієї точки зору, що ми дуже швидко, на рівні навіть батальйонів, можемо внести якісь корективи, зробити якийсь тюнінг. І можемо зробити це швидко. Ми не очікуємо керівництва, що воно скаже.

У росіян інша складова. Але як тільки вони «під козирьок» взяли, як вони кажуть, то вони починають робити це масштабно. Тобто вони дуже довго туплять, грубо кажучи. Це було на Бахмуті дуже видно. В якийсь момент, не за один день, а три тижні чи місяць, кількість дронів збільшилась дуже серйозно.

– Ви маєте на увазі, що вони дивилися, що українська армія використовує дрони, і це успішно? І вони повторили?

– Вони повторили, але роблять і своє. Треба розуміти цей мобілізаційний підхід. У нас кожен робить своє. І в тому є перевага, тому що ми все тестуємо насправді. Ми дуже круто тестуємо, дуже швидко приймаємо якісь рішення.

У них все це довго, тому що вони очікують, поки головний їм скаже. Ну це не обов’язково політична влада. Генштаб, може. Але як тільки їм це говорять, вони всі збираються, і починають робити тільки одне. Їм сказали зробити, умовно, сто мільйонів дронів. І вони всі будуть як один їх робити.

– Третя штурмова бригада дуже сильно відрізняється від всіх інших бригад. У вас є своя система рекрутингу, своя система підготовки, вона одна з найчисельніших бригад. Чим суттєво Третя штурмова відрізняється від всіх інших бригад?

– Тим, що це добровольчий підрозділ, який побудовано ветеранами «Азову» на тих цінностях – добровольчих, побратимських, які є.

Що таке доброволець? Доброволець не офіцер. Це, по-перше. У офіцера є протоколи, по яких він працює. І одна справа, коли людина робить відповідно до протоколу і крапка, і більше нічого. Інша справа, коли людина робить більше того, що їй потрібно робити як базис. Ось доброволець робить базис, і плюс до цього базису те, що вважає за потрібне.

Ця ініціативність дуже сильно відрізняє. Тому є ініціативи в рекрутингу, не тільки в медіа, у військовому напрямку, в медиків. Я дуже пишаюсь ними, тому що те, що вони збудували – дуже круто. І це все не тому, що вони там зобов'язані, а тому що це такі люди, які не можуть інакше.

– А як ви відбираєте людей? Або кого ви точно не візьмете, як би сильно людина не хотіла?

– Скажімо так, ми точно не візьмемо людину, яка не хоче цього робити. Тому що вона може боятись воювати, вона може бути не готова до якихось елементів війни. Але якщо вона не розуміє, навіщо це їй, якщо вона не має всередині якихось переконань, скоріше все, нам з нею не по дорозі. Тому що цей добровольчий дух повинен залишатись.

– Повертаючись до мобілізації. Ви як військовий не все можете коментувати, але чи підтримуєте ви або ваше оточення, ваші побратими, обмеження, які станом на зараз пропонує уряд для тих чоловіків, які не йдуть до військкоматів, не беруть повістки? Там йдеться про обмеження операцій з майном, отримання водійських посвідчень, виїзд за кордон тощо. Що ви думаєте про це?

– Ми в цілому підтримуємо те, що повинна бути якась справедливість. В принципі, пан Залужний про це сказав, якщо я не помиляюсь.

Я хоч і не займаюсь політикою, але я не бачу ніякого варіанту, крім військового успіху, який може дати нам сильну позицію. І без людей для війська тут ніяк це не зробити.

– Але з іншого боку, якщо людина дуже сильно боїться, не хоче, абсолютно не мотивована, і точно, мабуть, не прийшла б відбору в третю штурмову. Вона все одно корисна?

– Безумовно.

Дивіться, що таке армія? Армія – це країна в країні. Це логістика, це забезпечення. На кожного бійця припадає далеко не один тиловик, тиловиків навіть більше, ніж тих, хто штурмує. І це велика кількість людей, які роблять одну справу.

У людей дуже велика кількість міфів у голові. Їм здається, що їх мобілізують, привезуть на схід і змусять рити окопи під артилерію.Якщо зовсім узагальнити, картинка десь така. А це не зовсім так. Тим паче, є багато людей, яких можна замінити на цих службах, вони раді були б піти в піхоту чи на бойову посаду. Для того, щоб їх замінити, на їхнє місце треба когось поставити.

Якщо дивитись на загальну кількість ЗСУ, то люди, які колись були в піхоті, чи якось штурмували, їх значна меншість. А більшість різних спеціалізацій, тиловіків, логістів, медиків, артилеристів, людей, які займаються обороною, працюють з ПЗРК тощо.

– Скільки може тривати війна? Є прогнози, що це роки і десятиліття.

– Я думаю, що війни можуть по-різному закінчуватись. І ця війна може закінчитись дуже раптово. Російська Федерація – це досить пірамідальна структура, і вона залежить від небагатьох людей. Тому є реально завжди можливість її раптового закінчення.

А з іншого боку, про це не треба думати. Треба вірити, а не сподіватись. Це трішки різні речі. Я розумію, що це легко казати, сидячи тут, а не сидячи в окопах. Але я сидів в окопах, я не завжди був пресофіцером.

Я багато чув про проблеми ротації, відпусток. Це напряму залежить від того, скільки людей в нявності. Треба ж їх міняти, треба подумати, чому хлопці, які зараз перебувають на фронті кажуть, що їм не вистачає людей. Бо немає ким замінити.

Це був лише стислий текстовий виклад розмови з Олександр Бородіним, пресофіцером Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Усю розмову слухайте і дивіться на відео:

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Битва за Донбас: як змінилась лінія фронту за 2023 рік – мапа