8 вересня 2020 року, через шість днів по тому, як канцлерка Німеччини Анґела Меркель публічно звинуватила Росію в спробі вбивства опозиціонера Олексія Навального потужною нервово-паралітичною речовиною радянської розробки, двоє американських конгресменів написали тодішньому президентові США Дональдові Трампу листа.
«Цей запит започатковує необхідний 60-денний період оцінювання, – написали чільний демократ і чільний республіканець у комітеті з закордонних справ Палати представників, – і якщо буде встановлено, що була використана хімічна зброя, закон визначає процес запровадження санкцій». Ідеться про закон 1991 року, неформально відомий як акт про хімічну і біологічну зброю.
«Якщо буде встановлено, що влада Росії знову застосувала хімічну зброю проти одного зі своїх громадян, мають бути накладені додаткові санкції», – нагадали голова комітету, демократ Еліот Енґел і чільний республіканець у ньому Майкл МакКол.
Чи порушує Росія Конвенцію про хімічну зброю? Та ж так, до бісаКрістофер Форд, колишній помічник державного секретаря США
8 листопада, коли той 60-денний період скінчився, відповіддю влади США було мовчання. Через місяць ці ж двоє конгресменів написали листа-нагадування.
Але й 20 січня, коли президентство Трампа закінчилося, ніякої відповіді від влади США про те, як вона виконує закон, так і не надійшло.
І питання про те, що зробила – чи чого не зробила – адміністрація Трампа стосовно події, яка, за словами багатьох американських і європейських експертів, була нападом із застосуванням хімічної зброї, залишається однією з мало досліджених таємниць останніх днів тієї адміністрації.
Чинні й колишні посадовці, експерти з контролю за озброєннями і посадовці Конгресу пропонують цілу низку різних пояснень – від недбалості чи бюрократичної тяганини між урядовими органами до того, що всю увагу відвернула на себе бурхлива президентська кампанія.
А ще дехто має значно тривожнішу теорію: Білий дім Трампа не хотів дратувати Кремль.
Бо дійсно: бездіяльність щодо Росії відбувалася в той час, коли адміністрація Трампа в свої останні тижні накладала все нові санкції проти Китаю, Ірану, Куби, Венесуели, Танзанії.
На запитання, чи те, що адміністрація, так чи інакше, не подала Конгресові запитаного звіту, становить порушення закону, один із конгресових помічників відповів Радіо Свобода: «Власне, так».
22 січня, через два дні по тому, як посаду президента обійняв Джо Байден, лідери комітету з закордонних справ Палати представників написали до Білого дому втретє. Вони знову послалися на акт про хімічну і біологічну зброю, а також звинуватили адміністрацію Трампа в порушенні закону.
«Сполучені Штати, за попередньої адміністрації, …не виконали вимогу акту про хімічну і біологічну зброю і проігнорували попередні запити про надання Конгресові звіту про інформацію, яку має виконавча гілка влади про це отруєння», – написали новий голова комітету, демократ Ґреґорі Мікс і чільний республіканець у ньому Майкл МакКол.
Крістофер Форд, колишній помічник державного секретаря США, який керував у Держдепартаменті управлінням, що наглядає за санкціями за хімічну зброю і за схожими заходами контролю за озброєннями, сказав, що він «не має інформації, яка підтвердила б твердження, що саме політичні міркування, пов’язані з Росією», були причиною бездіяльності адміністрації.
«Затримка, найімовірніше, була одним із проявів неуважності Овального кабінету (робочого кабінету президента США – ред.), бо в той час після президентських виборів питання, пов’язані з виборами, висмоктували весь кисень із тієї кімнати», – сказав Форд, який подав у відставку 8 січня.
«Мабуть, це було просто питання «пропускної здатності», – сказав він Радіо Свобода.
«Поза сумнівом»
Питання про реакцію США на отруєння Навального знову повернулося серед гарячих питань, зокрема й через його арешт у Росії десять днів тому і протести на його підтримку, що спалахнули через тиждень після арешту.
Навальному стало зле наприкінці серпня 2020 року під час польоту в літаку, після термінового приземлення його ввели в штучну кому, а потім евакуювали до Берліну. Через кілька днів німецькі лікарі і військові фахівці встановили, що його труїли потужною бойовою нервово-паралітичною речовиною з групи «новачок», які почали розробляти ще в Радянському Союзі.
2 вересня 2020 року канцлерка Німеччини Анґела Меркель заявила, що, «поза сумнівом», це була «спроба вбивства за допомогою нервово-паралітичної речовини». Через місяць і Організація за заборону хімічної зброї, членами якої є й США, і Німеччина, і Росія, підтвердила німецькі висновки.
Наступними місяцями кілька розслідувань – групи громадянських розслідувань Bellingcat, Фонду боротьби з корупцією самого Навального, а також Російської служби Радіо Свобода – виявили свідчення, які вказують на можливість подальшого існування таємної російської програми хімічних озброєнь і наявності спецзагону спецслужб, що спеціалізується на отруєннях людей непростими отрутами.
Кремль багато разів рішуче заперечував усе: і існування таємної програми хімічних озброєнь, і наказ спецслужбам отруїти Навального, і отруєння «новачком» колишнього російського військового розвідника Сергія Скрипаля і його дочки в Англії в березні 2018 року (тоді дещо пізніше, в липні, там померла місцева жінка, яка випадково контактувала з отрутою).
Навальний провів на лікуванні і реабілітації в Німеччині майже п’ять місяців, перш ніж вилетіти 17 січня назад до Москви – де його негайно арештували.
Але перш ніж його взяли під 30-денний досудовий арешт, він устиг закликати своїх прихильників виходити на вулиці. Так вони й зробили через тиждень, і це був наймасовіший політичний протест у Росії за багато років.
Нинішній випадок – не перший, коли влада США постає перед необхідністю важливого політичного рішення, яке стосується хімічної зброї.
У березні 2018 року, через три тижні після отруєння в Англії Сергія Скрипаля і його дочки Юлії, внаслідок якого вони ледь не померли, адміністрація Трампа приєдналася до європейських союзників і депортувала зі США шість десятків російських дипломатів. А в серпні державний секретар Майк Помпео оголосив, що Росія застосувала проти Скрипаля заборонену хімічну зброю, що спричинило кілька раундів санкцій за актом про хімічну і біологічну зброю.
До інциденту зі Скрипалями санкції за цим законом США застосовували ще двічі: 2018 року щодо Північної Кореї, а перед тим 2013 року щодо Сирії.
Але коли 4 вересня 2020 року журналісти запитали Трампа про німецькі висновки щодо Навального, той відповів: «Я не знаю, що саме там сталося. Я думаю, це трагічно. Це жахливо. Цього не мало статися. Ми ще не маємо ніяких доказів, але я подивлюся».
«Якщо повідомлення виявляться точними»
Акт про контроль над хімічною і біологічною зброєю і ліквідацію цих озброєнь, ухвалений у часи розпаду Радянського Союзу 1991 року, був до певної міри реакцією на занепокоєння, що якісь матеріали з величезних радянських програм хімічної і біологічної зброї могли потрапити за кордон і опинитися в руках третіх країн, злочинних угруповань чи терористів.
Якщо влада США визначає, що та чи інша країна застосувала хімічну зброю, цей закон вимагає від влади почати запровадження санкцій, таких, як замороження активів чи припинення допомоги або продажу озброєнь таким країнам.
Цей закон є «важливим елементом законодавства, яке дає адміністрації Байдена підстави офіційно розслідувати інцидент із Навальним і поділитися висновками свого розслідування з міжнародними партнерами», каже Джулія Мастерсон, дослідниця з питань нерозповсюдження озброєнь у вашингтонському аналітичному центрі «Асоціація контролю за озброєннями» (Arms Control Association).
Але адміністрація Трампа не оголошувала офіційного визначення з приводу того, чи проти Навального застосували хімічну зброю. Вона також не відповідала на нагадування з Конгресу.
Помпео в заяві 25 серпня 2020 року заявив, що Сполучені Штати глибоко занепокоєні «повідомленнями про попередні висновки німецьких медичних експертів» про те, що Навального отруїли. Він сказав, що Вашингтон підтримає заклики ЄС до розслідування і буде готовий допомогти, «якщо повідомлення виявляться точними» – що давало знати, що США не будуть вживати негайних заходів у відповідь.
А коли німецькі висновки таки були підтверджені й у Франції і Швеції, ні Держдепартамент, ні Білий дім уже не виступили з новими заявами.
Я думаю, справа, по суті, в тому, що Трамп не турбувався тим, щоб щось робитиБраян О’Тул, колишній старший радник Управління контролю за іноземними активами
«Варте уваги те, як тихо поводилися Білий дім і Держдепартамент за президентства Трампа з приводу отруєння Навального і його арешту», – сказав Ґреґорі Кобленц, директор аспірантської програми з біологічного захисту Університету Джорджа Мейсона під Вашингтоном.
«Нездатність президента Трампа накласти додаткові санкції на Росію через отруєння Навального відповідає попередній поведінці адміністрації Трампа, яка відмовлялася протистояти Росії в вирішальних питаннях, від використання хімічної зброї до втручання у вибори й кібернападів», – сказав він Радіо Свобода.
Санкції накласти «негайно»
Лист, який надіслали 8 вересня 2020 року до Білого дому чільні конгресмени комітету з закордонних справ Палати представників, був, відповідно до закону, офіційним механізмом запуску перевірки, кажуть експерти з хімічної зброї, та й мовить сам закон.
Приблизно через три тижні схожого листа надіслали й чільні республіканець і демократ у комітеті з міжнародних відносин Сенату.
Як кажуть експерти, у відповідь на такі запити адміністрація Трампа мусила б подати звіт, у якому містилося б офіційне визначення, чи була використана хімічна зброя, чи ні. І в разі позитивної відповіді закон вимагає накласти санкції «негайно».
Тож чому адміністрація Трампа не наклала необхідних санкцій на Росію, як робила раніше, як вимагає закон 1991 року? Чому вона навіть не потурбувалася відповісти на листи з Конгресу?
«Я багато тижнів намагалася знайти відповідь на це питання, – каже Андреа Стрікер, дослідниця ще одного вашингтонського аналітичного центру, Фонду на захист демократій (Foundation for Defense of Democracies). – І, здається, через те, що президент Трамп не вважав це за пріоритет, на рівні кабінету зволікали з визначенням щодо отруєння Навального».
Але ось іще одна деталь до цієї таємниці: двоє урядовців США – чільний посадовець Держдепартаменту з питань розповсюдження озброєнь і посол США в міжнародній організації нагляду за хімічною зброєю – публічно в двох окремих промовах у другій половині листопада звинуватили Росію в тому, що вона має неоголошену програму хімічної зброї.
«Я думаю, справа, по суті, в тому, що Трамп не турбувався тим, щоб щось робити. Вони неймовірно запізнилися з запровадженням санкцій за актом про хімічну і біологічну зброю в справі Скрипалів і зробили тоді самісінький мінімум того, що вимагає закон», – сказав Браян О’Тул, колишній старший радник Управління контролю за іноземними активами, підрозділу Міністерства фінансів США, який запроваджує санкції.
О’Тул, який зараз є дослідником вашингтонського аналітичного центру «Атлантична рада» (Atlantic Council), каже, що адміністрація Трампа в принципі могла б виправдовуватися тим, що її поведінка не порушує закону, бо вона вже наклала санкції на Росію за цим законом через отруєння Скрипалів, і новий процес був би повторенням попереднього.
«Це була б, звичайно, відмовка, але принаймні виправдана», – сказав він Радіо Свобода і додав, що «це просто черговий провал політики Трампа щодо Росії – не зробити взагалі нічого».
Форд, колишній помічник держсекретаря, сказав Радіо Свобода, що санкції проти Росії через отруєння Навального були б, безумовно, виправданими.
«Чи порушує Росія Конвенцію про хімічну зброю? Та ж так, до біса», – сказав він.
«Від лихих дій Росії останніх років аж дух перехоплює… і через це дуже важко уявити, як Байден зміг би просувати якесь «перезавантаження» з Росією, яке намагаються влаштувати більшість нових адміністрацій, – сказав він. – Якщо тільки поведінка Кремля не поліпшиться значно, і доки вона не поліпшиться, ми вочевидь міцно застрягли в важкому періоді незграбного суперництва й ворожнечі».
Наміри Байдена
Численні посадовці Державного департаменту й інші представники адміністрації Байдена, говорячи на умовах анонімності, казали Радіо Свобода, що Білий дім за Байдена прагне зробити пріоритетами у відносинах із Росією дві речі: контроль за озброєннями і Навального.
І, власне, менш ніж через дві години після арешту Навального на московському летовищі «Шереметьєво» 17 січня майбутній радник із національної безпеки тоді ще майбутньої адміністрації Байдена Джейк Салліван оприлюднив заяву на підтримку російського активіста, яка була ще гострішою, ніж офіційне засудження Держдепартаменту щодо арешту Навального.
Державний департамент не дав прямої відповіді на запитання Радіо Свобода про те, чому США не відповіли на запити з Конгресу і не наклали санкції протягом визначеного законом терміну. Міністерство фінансів узагалі не відповіло на запит, надісланий електронною поштою, з проханням про коментар.
Речник Держдепартаменту послався на заяву, яку зробила 21 січня речниця Білого дому Джен Псакі – в ній ішлося не тільки про Навального, а й про масові зламування комп’ютерних мереж урядових установ США і про повідомлення, що російські спецслужби могли платити ісламістським бойовикам в Афганістані за вбивства американських військових.
26 січня Байден уперше з часу обрання в листопаді 2020 року говорив телефоном із президентом Росії Володимиром Путіним.
Кремль випустив із цього приводу заяву, в якій наголосив на планах продовжити чинність важливого договору про контроль за ядерними озброєннями. Термін дії цього Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, або СНО-III – за російським скороченням СНВ-III, а англійською він відомий як New START, – збігає 5 лютого.
Заява ж Білого дому про цю розмову теж згадала про цей договір і про ширші питання контролю за озброєннями. Але в ній також мовиться, що Байден порушив такі «питання, що викликають занепокоєння», як суверенітет України, кібератаки, втручання у вибори і тему про виплати афганським бойовикам.
А ще – «отруєння Олексія Навального».
