Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого у ЗМІ нерідко з’являлися повідомлення про те, що президент Росії Володимир Путін переховується у своєму бункері. Невідомо достеменно, як виглядає бункер Путіна й чи один він у ньому, але на тлі неодноразових натяків Кремля на те, що в Європі знову можлива ядерна війна, до секретного атомного бомбосховища в Боснії і Герцеговині, яке назвали «бункер Тіто», зростає інтерес туристів.
На перший погляд ця будівля, розташована в горах поблизу міста Коніц (Боснія і Герцеговина), виглядає як типовий балканський готель чи будинок відпочинку…
...та потаємні двері всередині нього ведуть до тунелю, пробитого прямо в гірській скелі.
У кінці цього коридору серія захисно-герметичних дверей, які на глибині понад 200 метрів під горою, ведуть до однієї із найбільших таємниць колишньої Югославії.
Цей підземний об’єкт був югославським командним пунктом на випадок «ядерної війни». В народі його називають «бункером Тіто», за іменем покійного лідера Компартії Югославії.
Підземна база була розроблена для розміщення там уряду, який керував би звідти країною у разі ядерної війни.
Бункер розрахований приблизно на 350 урядовців, враховуючи лідерів усіх шести республік Югославії.
Йосип Броз Тіто наказав побудувати цей об’єкт на тлі пожвавлення гонки ядерних озброєнь між Радянським Союзом і Заходом після Другої світової війни.
Будівництво бункера обійшлося в 4,6 мільярда доларів, у сьогоднішньому еквіваленті це понад 20 мільярдів доларів.
Будівництво розпочалося в умовах надзвичайної секретності в 1953 році, а завершили його в 1979 році, всього за рік до смерті Тіто.
Працівникам перед транспортуванням на робоче місце зав’язували очі або перевозили в автомобілях без вікон із баз у Коніці. Місцевих працівників, які могли б впізнати місце розташування, не наймали.
Місце для бункера вибрали як через його розташування – урядові співробітники з усієї Югославії могли б швидко дістатися сюди у випадку ядерної війни, – так і через гори, які захищали б мальовничу долину від потужної вибухової хвилі.
За дверима, які щільно були б зачинені і захищали б від ядерної війни, яка вирувала б ззовні, всередині бункеру югославська політична еліта могла б перебувати до шести місяців, перш ніж виникла б потреба в нових запасах їжі та палива.
Невідомо, чи сам Тіто коли-небудь заходив до цього об’єкта, хоча він відвідав фабрику боєприпасів, розташовану за кілька сотень метрів у тій же долині. Фабрика працює й досі, а це означає, що відвідувачам «бункера Тіто» потрібен офіційний дозвіл на вхід.
У травні 1992 року на тлі боснійської війни, яка розпочалася після розпаду Югославії, полковнику Серіфу Грабовіці його керівництво в Югославській народній армії наказало знищити об’єкт, який він охороняв роками, щоб запобігти захопленню бункера боснійськими бійцями.
Грабовіца розповідає, що під час хаотичного відступу в гори він підступно перерізав кабелі, пов’язані з тоннами вибухівки, які могли б зруйнувати бункер. Пізніше полковник у відставці сказав сербським ЗМІ: «Незважаючи на наказ, я не міг змусити себе підірвати місце, де я провів найкращі роки свого життя, і знищити роботу кількох поколінь лише через наказ божевільних лідерів».
Бункер залишався засекреченим протягом кількох років після кривавого розпаду Югославії, перш ніж був частково відкритий для публіки в 2011 році як місце художньої виставки.
Останній офіційний підрахунок відвідувачів цього місця датований 2019 роком. Бункер тоді відвідали близько 20 000 людей.
Амела Бубало з туристичного агентства в Коніці сказала Радіо Свобода, що, незважаючи на те, що Боснія і Герцеговина й надалі зберігає певні обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19, відвідувачі повернулися сюди у майже рекордній кількості на тлі неодноразових погроз з боку Кремля про розгортання ядерної війни на тлі повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
